Кому мы должны — всем прощаем: как крупные должники избегают ответственности перед банками благодаря… Фонду гарантирования вкладов

Не забезпечивши правової визначеності, законності, справедливості й передбачуваності судових рішень, можна, звісно, і надалі забавлятися пустими балачками про те, що Україна прагне до ЄС і всерйоз збирається гармонізувати своє законодавство і правозастосовчу практику із європейськими.

Коли заходить мова про банківську реформу 2014-2017 років, зазвичай згадують пересічних громадян-вкладників, які постраждали внаслідок ліквідації так званих проблемних банків. Але є ще одна сторона медалі, про яку згадують не так часто. І називається вона – великі позичальники. Провідні підприємства, великі фірми, тобто серйозні гравці, які звертаються до банків не по дріб’язкові суми. Як правило, йдеться про мільйони гривень.

Внаслідок банківської реформи у випадках, коли НБУ приймав рішення ліквідувати той чи інший банк, ці великі позичальники однозначно залишалися у плюсі.

Справа, яка нині розглядається у Верховному суді, стосується саме такої колізії. Мова йде про спір між ПАТ «Укрінком» і Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО). Головний камінь спотикання – чи є ПАТ «Укрінком» правонаступником «Укрінбанку», а отже, чи має право стягувати борги з великих позичальників?

Нагадаємо, що у 2015 році НБУ визнав «Укрінбанк» неплатоспроможним. Чому і як – тема окрема, яку «Ракурс» висвітлював докладно: багато фінансових установ у той час опинилося під катком «великої банківської чистки» . l не всі з них насправді мали бути ліквідованими.  

Колишні власники «Укрінбанку» перейменували його на ПАТ «Укрінком», намагаючись таким чином повернутися на ринок. Але  питання про те, чи є «Укрінком» та «Укрінбанк» однією ж тією ж особою, не вирішене й досі.

ПАТ зіткнулося з проблемою значної кількості неплатників, які не повертають кредити після ліквідації банку. Чимало  позичальників намагаються уникнути відповідальності, користуючись юридичними лазівками та затягуючи процеси стягнення через суди.

Нині ФГВФО вважає, що йому належать усі права на управління активами та стягнення заборгованостей. Між тим, ПАТ «Укрінком», який має такий же  код ЄДРПОУ що і «Укрінбанк», вважає інакше. Саме це питання і є предметом розгляду у суді.

Про що справа?

У випадку, коли  коштів банку достатньо для задоволення зобов’язань перед всіма кредиторами, він може продовжити діяльність або як звичайна юридична особа, змінивши види діяльності, або шляхом отримання іншої ліцензії, зокрема, на здійснення фінансових операцій, не пов’язаних із банківською діяльністю. Більше того, у разі необхідності проведення ліквідації такої юридичної особи застосовується загальна процедура банкрутства – така ж, як і для всіх звичайних юридичних осіб.

8 років поспіль лежить у Конституційному суді суді без жодного руху провадження, відкрите за поданням Пленуму Верховного суду України щодо системи гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідна ухвала Конституційного суду України від 10 лютого 2016 року стосується відкриття конституційного провадження у справі за цим поданням. Верховний cуд України звернувся з проханням перевірити конституційність окремих положень законодавства, пов’язаних з виконавчим провадженням. Конституційний cуд ухвалив рішення розглянути це питання, відкривши відповідне провадження, але досі не виніс остаточного рішення щодо суті справи.

Вказане подання стосується, зокрема, конституційності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».  Зокрема, питання про те, що Фонд, не будучи органом державної влади, наділений надмірними повноваженнями, які може мати лише Національний банк України.

У судовій справі, яка нині розглядається у Верховному суді, уповноважена особа ФГВФО посилається на те, нібито «Укрінком» досі наявний в реєстрі банків, що підтверджується НБУ.

Так, є ПАТ «Укрінком» зі зміненою назвою, який раніше називався «Укрінбанк», і він продовжує здійснювати господарську діяльність. 

У  Державному реєстрі юридичних осіб під кодом 05839888  зазначена лише одна юридична особа – ПАТ «Укрінком». Хіба сьогодні існують дві юридичні особи – «Укрінком» і «Укрінбанк»? Ні. Відкривши державний реєстр, можна побачити лише «Укрінком».

Велика палата ВС у своїй постанові вказала, що зміна назви не була ані ліквідацією, ані перетворенням, ані виділенням, приєднанням, поділом, злиттям чи реорганізацією. Це по суті було перейменуванням, яке не передбачає і не може мати наслідком якісь організаційні зміни.

Є дві справи, за підсумками розгляду яких було підтверджено законність реєстраційних дій. Тобто реєстраційні дані щодо зміни найменування і КВЕДів були визнані законними. На сьогодні жодних дій щодо скасування перереєстрації з боку Міністерства фінансів не було.

Значення цієї справи більше, ніж спір ПАТ і Фонду гарантування вкладів. Як вказувалося вище, справа «Укрінком» відома далеко поза межами України. Адже на додачу до європейських фінансових кіл, добре обізнаний в цій справі і головний партнер України – США.   І нині ця справа є повчальною історією для кожного потенційного інвестора, який бачить безправність і беззахисність комерційного банку. впродовж років змушеного відстоювати свою позицію і досі позбавленого впевненості в перемозі закону і здорового глузду, годі розповідати про сприятливий інвестиційний клімат. Ще і через це дуже важливо, щоб у цій справі суд став на сторону Закону і справедливості, в підсумку захистивши інтереси держави та її громадян.

Згідно з логікою, право на боці ПАТ «Укрінком». Адже саме ця юридична особа, коли мала банківську ліцензію, давала гроші, отже має право отримати їх назад. Якщо цього не буде зроблено, ще один помітний камінь додасться до муру, який вперто і послідовно зводить держава між Україною і потенційними інвесторами, готовими брати участь у її відновленні.