Банковская система Украины: НБУ и Фонд гарантирования вкладов под зонтиком «теневых гарантий»

Завершення банківської реформи – це, зокрема, і справедливе покарання винних. Та чи справді з НБУ та ФГВФО знято тіньові гарантії недоторканності?

Ми продовжуємо досліджувати підсумки банківської реформи в Україні. Від її початку вже минуло десять років, усі переможні реляції проголошені, сурми відіграли, оплески стихли. Залишилися самі питання. Наприклад, як сталося так, що під час заходів з реформування системи (які безперечно назріли на той час) державі і громадянам було завдано мільярдних збитків, величезну частину яких так ніхто і не компенсував?

Це питання тягне за собою багато інших, і одне з них – якими мають бути механізми відновлення справедливості? Починаючи з того, коли і ким буде поставлена крапка – передусім, притягнення винуватих до відповідальності за те, що під гаслом реформи тисячі українських громадян було фактично обікрадено.

Тіньова недоторканість

Ще у розпал реформи Національний банк України і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб стали фактично недоторканними установами. Ці інституції не мали формального імунітету, але на практиці користувалися значним рівнем захисту та впливу, що в наших реаліях закономірно ускладнювало або й унеможливлювало розслідування їхньої діяльності. Свою роль тут відіграла і їхня ключова позиція у фінансовій системі країни, і політичні зв'язки топ-менеджменту тощо.

Але наскільки відомо, задавненим кримінальним провадженням, в яких фігурують НБУ та ФГВФО, поступово збираються давати зелене світло.

Редакція звернулася із запитами про стан розслідування відповідних кримінальних проваджень до компетентних органів. А в очікуванні відповіді пригадаймо, на якому етапі перебувають ці нескінченно тривалі розслідування, виходячи з відкритих джерел.

Чотири напрямки розслідувать

Висновок про те, що з НБУ та ФГВФО негласно знята недоторканність, можна частково підтвердити, враховуючи активізацію кримінальних справ у банківській сфері, пов'язаних з цими установами.

Колишнє порушення кримінальних проваджень після так званого «банкопаду» 2014-1027 років стало можливим завдяки суспільному тиску на владу та міжнародній підтримці реформ, які вимагали прозорості та боротьби з корупцією. Влада почала демонструвати трохи більше уваги до боротьби з корупцією у фінансовому секторі, що призвело до відповідних розслідувань

Так, у минулому та нині розглядалися кілька кримінальних справ, пов'язаних із Національним банком України та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Якщо узагальнити основний зміст цих справ, можна виділити чотири головні аспекти, на яких сфокусована увага як слідства, так і громадськості.

Зловживання владою та службовим становищем: У деяких випадках колишні посадові особи НБУ підозрювалися у зловживанні владою, яке призвело до негативних наслідків для банківського сектора та вкладників.

Розкрадання коштів: Деякі справи стосуються розкрадання коштів з банків, які перебували на санації або в процесі ліквідації. У таких випадках розслідування включали не тільки власне банківські установи, але й дії НБУ та ФГВФО.

Корупційні схеми: Розслідувалися випадки можливого хабарництва та корупційних схем, у яких могли брати участь представники НБУ та ФГВФО. Ці схеми включали зловживання під час надання кредитів, відшкодування збитків або ліквідації банків.

Виведення активів: Справа щодо незаконного виведення активів із банків, які пізніше були оголошені неплатоспроможними, також привертала увагу правоохоронних органів. ФГВФО в таких випадках мав обов'язок відшкодовувати вклади, що викликало питання щодо ефективності його роботи.

На даний момент триває декілька розслідувань, які стосуються як зловживань з боку окремих осіб у НБУ, так і діяльності ФГВФО. Правоохоронні органи досі продовжують вивчати ці випадки.

Такі справи мають резонанс, оскільки вони пов'язані з довірою до банківської системи та державних установ, відповідальних за захист вкладників.

Справа Катерини Рожкової

Одним із найбільш відомих прикладів зловживання владою та службовим становищем, пов'язаних з Національним банком України (НБУ), є справа щодо екс-заступниці голови НБУ Катерини Рожкової.

Під час так званого «банкопаду» 2014-207 років вона опікувалася питаннями нагляду за банками, стабілізації фінансового сектору та підвищенням довіри до банківської системи.

У 2017 році проти Катерини Рожкової було порушено кілька кримінальних проваджень. Її підозрювали у сприянні певним банківським установам, зокрема «ПриватБанку», під час здійснення рефінансування та виведення активів. Обвинувачення стверджувало, що дії Рожкової могли мати корупційний характер і призвести до значних збитків державі. Однак, справа не була завершена, а Катерина Рожкова продовжувала працювати на своїй посаді, наполягаючи на своїй невинуватості. Це розслідування викликало широкий суспільний резонанс, і на той час ситуація навколо НБУ була складною через масові банківські банкрутства.

Цікаво, що Катерина Рожкова залишила посаду лише у 2022 році, а справа її так не отримала очікуваного завершення.

Саме активізація проваджень по цих персонах можуть стати лакмусовими папірцями наявності політичної волі віддати належне банківських топ-чиновникам за їхню діяльність, що призвела до глобальних тяжких наслідків.

Справа «VAB Банку»

Інша відома справа стосується колишнього власника «VAB Банку» Олега Бахматюка та посадовців НБУ.

У цій справі, як і у справі Рожкової, мова йшла про можливе зловживання владою та службовим становищем в НБУ, що спричинило значні втрати для держави та банківської системи.

Щодо конкретики: у 2014 році НБУ надав «VAB Банку» рефінансування на суму 1,2 мільярда гривень. Власник банку Олег Бахматюк та колишній заступник голови НБУ Олександр Писарук були звинувачені у корупційній схемі, де виділені на стабілізацію банку кошти були використані для особистого збагачення та виведені через підставні компанії.

Розслідування по справі «VAB Банку» почалося у 2014 році, у 2019 було висунуте обвинувачення у зловживанні службовим становищем при наданні рефінансування «VAB Банку» у 2014 році. Бахматюку та кільком посадовим особам НБУ, включаючи колишнього заступника голови НБУ Олександра Писарука, були пред'явлені обвинувачення Слідство вважало, що ці дії спричинили збитки державі на суму близько 1,2 мільярда гривень.

Які результати? Розслідування триває, Бахматюка було оголошено у розшук.

А ось ще дві справи, що ілюструють наявність корупційних схем, пов’язаних із посадовими особами НБУ та ФГВФО.

Банк «Михайлівський» та «Дельта Банк»

Голова правління банку «Михайлівський» Ігор Дорошенко був обвинувачений у розкраданні коштів банку на суму понад 870 мільйонів гривень. Кошти були виведені з банку через підконтрольні структури. Після банкрутства банку Фонд гарантування вкладів змушений був виплатити компенсації вкладникам, що стало додатковим фінансовим навантаженням на Фонд, який був змушений покрити втрати за рахунок державного бюджету.

Ігоря Дорошенка було заарештовано у 2016 році. Розслідування велося кілька років, судовий розгляд триває.

«Дельта Банк», один з найбільших банків України, був визнаний неплатоспроможним у 2015 році. Під час ліквідації банку було виявлено, що значні кошти були виведені з банку через підставні компанії, що належали власнику банку Миколі Лагуну. Внаслідок цього ФГВФО був змушений виплатити мільярди гривень компенсацій вкладникам.

У 2019 році Лагуна було обвинувачено в розкраданні коштів банку. Розслідування велося декілька років. Провадження по справі триває і досі.

А кілька днів тому інформаційна агенція РБК Україна повідомила, що колишній власник «Дельта Банку» Микола Лагун продовжує володіти частиною активів в Україні . Керують активами двоє його помічників.

Чи можна говорити про якусь «крапку» у реформі, спираючись на ці справи? Безумовно, ні. Чи можливо було б організувати подібні оборудки, не задіюючи корупційні схеми за участі топ-чиновників НБУ та ФГВФО? Теж навряд чи. Навіть навпаки: ці справи є прикладами складних корупційних схем, задіяних у банківському секторі України, які призвели до серйозних фінансових втрат для держави та її громадян.

…Українські суди і досі не люблять «банківських справ», а буває, взагалі відхрещуються від них як від чорта. В тій точці, де стикаються великий адмінресурс і великі гроші, буває важко розглянути справу неупереджено і всебічно. Але для цієї «нелюбові» є ще одна фундаментальна причина – досі немає відповіді на давнє і значною мірою риторичне запитання, чи відповідала банківська реформа Конституції. Але це вже тема окремого матеріалу.