Новости
Ракурс

Судова реформа – як підставляють президента

По старій пам’яті хочеться медового місяця.

Loading...

В сенсі – того періоду, коли перший час після призначення, місяць, а чи й 100 днів, громадськість і преса утримуються від нищівної та просто критики, даючи можливість новопризначеному проявити себе.  Але такі настали хаотично-турбулентні часи, помножені на особисті якості новообраного президента та ситуацію, в якій влада звалилася йому до ніг, що немає цього часу на очікування.

Можна радіти деяким скасованим Зеленським указам останнього «злочинного попередника» про призначення і цілком закономірно засмучуватися від інших його призначень. Але відслідковуючи перманентне реформування судової системи, звісно, мимоволі робиш акцент передусім на зародженні тенденцій у цій царині.

Днями, скасувавши призначення членів Вищої ради правосуддя за квотою президента, пан Зеленський призначив новий конкурс на заповнення вакантних посад у ВРП і відповідну комісію для його проведення. Все воно в дусі часу, безперечно. Хоча, спостерігаючи виверти прес-секретарки президента, яка, як стверджують, пройшла якийсь неймовірний конкурс, думаєш грішним ділом, що, може, не такі вже й чудові ті конкурси у вітчизняному виконанні, але то вже інша розмова.

Так от, оприлюднений список тих, хто допомагатиме президенту визначитися з кандидатурами до Вищої ради правосуддя, вразив одним давнім, здавалося би, вже щасливо забутим, але витягнутим кимось із небуття, іменем Олександр Пасенюк. Так-так, той самий Пасенюк, на якого вказали пальцями судді в опитуванні правозахисників, відповідаючи на запитання – хто з керівництва вдається до телефонного права. Переповідати все відоме про пана Пасенюка, зокрема з показів одіозного судді-колядника Зварича, який детально розповідав на допитах, коли, за що і які суми хабарів він давав Пасенюку, то вийде нова «Сага про Форсайтів» за обсягом, а все це можна знайти в інтернеті й так.

Нагадаємо, Верховна Рада у 2014 році звільнила Пасенюка з посади судді КСУ у зв'язку з порушенням присяги судді. Однак Пасенюк завдяки своїм зв’язкам у судах поновився на посаді. Проте згодом парламент звільнив його за всі «заслуги» не почесно у відставку, а у зв’язку з досягненням ним 65 років.

Яким дивом ця людина потрапила в той список? Щиро кажучи, у мене немає сумнівів у тому, що сам Зеленський, зважаючи на рід попередніх занять, найімовірніше, взагалі почув це славне ім’я вперше. Тому призначення Пасенюка до складу комісії – це не лакмусовий папірець політики президента на судовому напрямку. Навіть не тому, що цієї політики у нього поки що взагалі немає.

Відповідно до новозатвердженого Зеленським положення про проведення конкурсу з добору кандидатів для призначення членів Вищої ради правосуддя, конкурсна комісія складається з п'яти членів, які є визнаними фахівцями у галузі права, мають високу кваліфікацію та значний досвід роботи у галузі права, а також бездоганну професійну репутацію.

Призначення Пасенюка – це яскравий приклад того, як підставляють вже і підставлятимуть надалі Зеленського люди, зокрема, уповноважені відповідати за напрямок судів і судової реформи. І якщо пройшов Пасенюк, то можна на цьому не зупинятися, бо, зрештою, ніхто не вміє краще й ефективніше опікуватися суддівськими кадрами, аніж славний і незабутній Сергій Ківалов…

Дуже хотілося би знати ім’я того, хто порадив президенту таку промовисту кандидатуру. Бо це призначення не може бути помилкою з огляду на те, наскільки відомим є Пасенюк.  Це – безсумнівно – зловживання довірою президента. І далі, безперечно, буде…

І слухайте, ну майте ж совість, не підсовуйте президенту такі кандидатури – іще ж живі ті, хто пам’ятає етапи великого шляху наших нескінченних судових реформ і головних їх дійових осіб.

Заметили ошибку?
Выделите и нажмите Ctrl / Cmd + Enter