Третя група: держава взялася за спрощенців

Ставки будуть вищими

Чимало приватних підприємців — як творчих видів діяльності (журналісти, рекламісти, консультанти, програмісти, дизайнери), так і власники магазинчиків, перукарень, торговельних точок — часто зареєстровані на третій групі платників єдиного податку без ПДВ зі спрощеною системою ведення обліку. Зараз ця категорія підприємців платить єдиний податок (ЄП) 4% від валової виручки і єдиний соціальний внесок (ЄСВ) 20% від мінімальної заробітної плати (загалом — 1434,51 грн за IV квартал 2015 року).

Тепер, коли баталії між прихильниками парламентської та урядової податкових реформ завершилися якимсь компромісним варіантом, розглянемо його в частині, що стосується підприємців третьої групи — так званих спрощенців.

Обидва законопроекти, як парламентський, так і мінфінівський, передбачали збільшення ставок у кілька разів за чотири роки. Але найнебезпечнішим елементом декларованої реформи було бажання Міністерства фінансів розраховувати ЄСВ за ставкою 20% від доходів підприємця, а не від базової величини мінімальної заробітної плати. Такий підхід у перерахунку на валову виручку привів би до сукупної ставки оподаткування до 2019 року в 24% (ЄП+ЄСВ) від валу незмірно вище нинішніх 4% плюс невеликий щоквартальний єдиний соціальний внесок.

Поки, за попередньою інформацією, в результаті «консенсусу» депутатам буде запропоновано розглянути інший порядок оподаткування приватних підприємців, ніж планувалося в первісних варіантах, і м’якші ставки.

Інша база

Версія «Консенсус 2.0» податкового проекту від Мінфіну пропонує, що оподаткуванню підприємців групи «B» (так називатиметься з нового року третя група) підлягає різниця між доходами і витратами підприємців, і це буде базою для нарахування єдиного податку. Для спрощенців, які не ведуть облік видаткової частини, в Податковому кодексі прописані коефіцієнти — яка частина отриманого валового прибутку відноситься на витрати. Так, у 2016 і 2017 роках — коефіцієнт 0,85; у 2018 році — 0,65; у 2019 році— 0,45. Тобто в найближчі два роки на витрати буде відноситися 85% валової виручки, а єдиний податок розрахується від 15% валу (100% вся виручка — 85% витрати). Цю суму обкладуть за ставкою 18% (раніше планувалися жорсткіші коефіцієнти і ставка 20%).

Якби Мінфін не міняв термінологію і не заплутував громадян, то в перерахунку на поки ще діючу просту систему зрозумілих відсотків від валу нові ставки мають такий вигляд: у 2016–2017 роках — 2,7% від валових доходів (замість нинішніх 4%), у 2018 році — 6,3%, в 2019 році — 9,9%. Виходить, що в наступні два роки єдиний податок навіть трохи зменшиться, але потім виросте. Правда, чиновники Міністерства фінансів вперто не хочуть написати це простою і зрозумілою мовою і вводять вищезазначені коефіцієнти. Напевно, для того, щоб потім їх легше було поміняти, не сказавши відверто: «Ми підвищуємо ставки оподаткування», а повідомивши, мовляв «змінюються коефіцієнти бази оподаткування».

Але найнебезпечніше для малого бізнесу — бажання уряду прийняти за базу для нарахування ЄСВ саме дохід з урахуванням коефіцієнтів, що означало б реальні ставки від 16% до 24% від валу. У результаті політичних баталій, після «консенсусу» (в достовірності якого ще необхідно переконатися, коли депутати проголосують), з’явилася надія, що залишиться колишня база — мінімальна заробітна плата, 20% від якої відраховується у вигляді ЄСВ.

Заборони та обмеження

Під ніж реформи мають намір відправити всіх юридичних осіб — спрощенців. Їх у новому Податковому кодексі не передбачено як класу. Варіантів пропонується два — перереєструватися на загальну систему оподаткування або самоліквідуватися.

Крім того, платникам єдиного податку буде заборонено займатися зовнішньоекономічною діяльністю з імпорту товарів. Вельми дивна спроба остаточно загнати в тінь навіть невеликі паростки білого човникового бізнесу з’явилася у вигляді підпункту 11 пункту 262.5.1 проекту Податкового кодексу. Обмежується виключно імпорт товарів (із ввезенням або без ввезення на територію України). Заборони користуватися закордонними послугами немає, займатися експортом теж можна.

На жаль, уряд жорстко наполягає на вимозі застосування розрахунково-касових апаратів при роботі з готівкою. Правда, «консенсусний» текст вже містить згоду вважати фіскальними реєстраторами планшети або мобільні телефони, на які встановлено спеціальне сертифіковане програмне забезпечення (його розроблять пізніше). А 75% витрат на придбання реєстраторів розрахункових операцій (РРО) держава має намір компенсувати з місцевих бюджетів. Механізм компенсації поки не ясний.

З незрозумілої причини автори реформ забули, що в законі «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» залишилося старе визначення розрахункових операцій, до яких фіскали відносять і платежі за допомогою платіжних карт. Логічно було б розділити їх за принципом прийому — через платіжний термінал з фізичною присутністю карти (як у магазинах), або дистанційний метод оплати (наприклад, на сайті), коли продавець не тримає в руках платіжний інструмент, а прийом грошей фактично здійснює банк у безготівковому вигляді. Існуюче формулювання, на жаль, як і раніше, дає можливість покарати через відсутність РРО будь-який інтернет-магазин, що принципово не торгує за готівку.