Портрет землевласника на тлі його паю

До кризи 2008 року в одному з дорогих київських ресторанів працював двірником такий собі Петро. Співробітники закладу називали його «Петя-мільйонер». І в цьому не було ані крихти кепкування. Річ у тім, що Петро виріс у селі, розташованому поблизу столиці. Його батьки і він сам — власники земельних паїв, які на той час були просто золотими: якби їх продали якійсь фірмі-забудовнику, в сім’ї Петра всі стали б доларовими мільйонерами. Нині землі довкола Києва забудовують уже не такими вражаючими темпами, знизилася вартість як заміських будинків, так і земельних ділянок. Однак Петро все ще залишається власником дуже значного статку, хоча, мабуть, багатим себе не вважає. Продовжує працювати двірником, іноді підробляє вантажником...

Фахівці Центру соціальних експертиз Інституту соціології НАН України, щоб оцінити земельну реформу в Україні, на замовлення Світового банку тричі проводили щорічне опитування як серед власників земельних паїв (тих самих «латифундистів», що нас саме і цікавлять), так і серед голів фермерських господарств та керівників сільськогосподарських підприємств (котрі використовують цю землю), а також серед представників місцевого самоврядування. За результатами їх дослідження можна зрозуміти, хто саме є власниками українських земель. І це зовсім не маркізи карабаси...

За даними соціологічного дослідження, власниками земельних паїв є переважно жінки. Дві третини власників — це люди старші 50 років (є й зовсім літні люди віком понад 70 років). Переважна більшість опитаних має повну середню або спеціальну середню освіту, що й не дивно, адже всі вони виросли ще за радянських часів, коли середня освіта була обов’язковою.

Щодо складу сімей. На момент опитування найбільшу частку (34,2 %) становили сім’ї, що складалися з двох осіб (34 %). Можна припустити, що це подружні пари, чиї діти «вилетіли із батьківського гніздечка» і полетіли шукати кращої долі десь іще. 21,5 % становлять домогосподарства, де проживають троє людей, 16,5 % — сім’ї у складі чотирьох осіб. Великі багатодітні сім’ї на селі, як показало дослідження, — це, скоріше, виняток. Трохи більше 12 % землевласників — самотні літні люди.

Більшість (майже 80 %) опитаних мають у своїй власності один земельний пай. Майже 14 % — два земельні паї, близько 3 % респондентів є власниками трьох і більше паїв. Середній розмір земельного паю в розпорядженні респондента — 3,72 га, сім’ї респондента — 5,42 га. Проте майже 90 % опитаних зазначили, що площа земельних паїв, що належить їм, становить 6 га угідь і менше, причому така тенденція притаманна всім дослідженням.

Крім того, практично всі опитані мають у своєму розпорядженні ще й присадибну ділянку, однак тільки 65,2 % власників таких ділянок оформили державні акти на них. Темпи одержання цих державних актів настільки низькі, що, на думку дослідників, потрібні будуть десятиліття, щоб повністю завершити процес приватизації.

Незважаючи на поширену думку про те, що земля — найцінніший ресурс, жоден з опитуваних землевласників зовсім не вважає себе багатим. Зараховують же себе до заможних тільки 3,1 %. І це вже непогано, бо торік такими себе вважали ще менше осіб — 1,3 % опитаних. Майже 3 % землевласників вважають свої сім'ї навіть злиденними. Бо найпоширенішим джерелом заробітку у селян-землевласників є... пенсія. На Сході України майже половина селян живе тільки з пенсії. Всього ж на момент дослідження 2012 року пенсіонерів серед власників земельних паїв було понад 44 %.

А ще селяни живуть на заробітну плату членів сімей, що не зайняті у сільському господарстві. Таких селян, що працюють як наймані працівники поза сільськогосподарським виробництвом, майже 11 %. У Київській області таких — 50 %. Як показує практика, ті, хто проживає недалеко від столиці, — їздять у Київ на роботу щодня, хто живе далі — шукають собі у Києві позмінну роботу: доба через три. Згадаймо того ж Петю-«мільйонера». Є ще 2,3 % самозайнятих селян, що працюють поза сільгоспвиробництвом, тобто приватні підприємці, які відкривають крамнички або надають якісь послуги на кшталт перукарських.

Скільки ж з селян-землевласників займаються традиційною працею та живуть плодами землі? Кількість самозайнятих у сільськогосподарському виробництві становить усього 4 %, а 9,3 % селян зайняті у сільському господарстві як наймані працівники. Дохід, отриманий від роботи у сільському господарстві, назвали джерелом існування лише 12 % селян-респондентів. Виняток становить тільки Крим, де цей відсоток майже вдвічі вищий. Тож сільськогосподарське виробництво не є домінуючим ні у сферах зайнятості селян, ні як джерело доходу їх сімей.

На доходи від особистого землекористування живе, як ми бачимо, небагато селян. Значний відсоток таких тільки на Півдні України — понад 12 %, що втричі перевищує середній показник по Україні.

10 % власників земельних паїв є офіційно безробітними, причому ця цифра залишалася незмінною протягом усіх трьох хвиль опитування.

Тож портрет землевласника виходить доволі сумний. Чи то не хоче більшість селян використовувати свої земельні паї за призначенням і вирощувати на своїй землі щось їстівне та корисне, чи то сил уже немає на таку клопітку і тяжку працю (вважаючи, що переважна більшість власників — літнє жіноцтво). А знаряддя праці — старезна сапка та дідівська лопата.

Інша справа — фермери або керівники сільгосппідприємств, які ці паї беруть в оренду й успішно використовують у сільськогосподарському виробництві. Переважна більшість цих трударів — чоловіки (майже 80 %) у розквіті сил і можливостей. Середній вік фермерів — 49 років, середній вік директорів сільгосппідприємств — 47 років. Майже половина фермерів та 72,6 % директорів с/г підприємств мають вищу освіту.

У середньому сільськогосподарські товаровиробники орендують у землевласників 175 земельних паїв. Кожен голова фермерського господарства або керівник сільгосппідприємства має орендні відносини з великою кількістю землевласників — від 85 до 411 осіб.

Середні показники рентабельності у фермерських господарств за три роки становили 20,1 % (2009 р.), 22,49 % (2010 р.) і 19,7 % (2011 р.) Середня рентабельність с/г підприємств — 26,4 % (2009 р.), 29,17 % (2010 р.), 19,1 % (2011 р.). Показники рентабельності за минулий рік у дослідженні не наводилися, бо на період збору інформації ще було зарано робити висновки. Але можна здогадатися, що ці цифри нижчі за попередні показники через неврожай 2012 року. Дослідники припускають, що рентабельність ведення сільського господарства знижується не стільки через несприятливі природні умови, скільки через значне підвищення орендної плати за землю. Порівняно з 2010 роком розміри орендної плати власникам паїв у сільгосппідприємствах зросли з 442 до 761 грн за гектар, а у фермерських господарствах — із 421 до 707 грн за гектар.

Однак велика частка респондентів вказує на стабільну рентабельність їхніх підприємств. Тож сільським господарством займатися все ж таки вигідно, особливо якщо є бажання, знання, людські та фінансові ресурси і сучасна сільськогосподарська техніка. Напевне, наголос треба зробити саме на слові «бажання», бо без нього жодна робота не принесе ані задоволення, ані прибутку.

Насамкінець ще один цікавий факт: 63 % сільських голів вказали на існування невитребуваних земельних паїв, у середньому по 35 у межах однієї сільської громади. Голови десяти сільрад зазначили, що кількість невитребуваних паїв у них перевищує сотню. 60 % сільських голів заявили і про неуспадковані паї (у середньому 36 на одну громаду), в 11 випадках було заявлено про велику кількість (понад 100) неуспадкованих паїв.