Хід конем прокурора Назара Холодницького

В краткой вступительной речи Балаганов

выразил надежду, что братья найдут общий

язык и выработают, наконец, конвенцию,

необходимость которой диктует сама жизнь.

І. Ільф, Є. Петров. «Золоте теля»

Минулого четверга, 26 травня, мала відбутися прес-конференція новопризначеного генерального прокурора Юрія Луценка. Було дано анонс, приготувалися журналісти. Але в останню хвилину, з «технічних» причин, захід перенесли на 30 травня. Цей сигнал зацікавленим особам ніби означав: торг доречний, і він досі триває.

Однак до понеділка нічого принципово не змінилося — ніхто з великих інвесторів не взяв участі в акціонуванні ЗАТ «ГПУ». Судячи з програмного виступу Юрія Віталійовича в холі на першому поверсі скляної будівлі по вулиці Різницькій, «територію» чітко поділили на двох вкладників: мажоритарний пакет акцій однозначно в руках БПП в особі самого шефа прокуратури — голови правління ЗАТ, на противагу йому призначений першим заступником «народний фронтовик» Дмитро Сторожук, який нібито очолює негласну наглядову раду ЗАТ, а за сумісництвом ще й курируватиме нагляд за проведенням слідства і оперативно-розшукової діяльності силовим блоком — МВС, поліцією, СБУ, ДФС, митницею.

Ніякої особливої інтриги в цьому розкладі не проглядалося.

Ще 20 травня «Українська правда» оприлюднила інформацію про те, що член гаражного кооперативу «Народний фронт» Дмитро Сторожук просувається на ключову посаду в ГПУ і що до цього доклав свою руку Ігор Коломойський. Стаття на УП, як це прийнято в казковій Країні брехунів із пригод Джельсоміно, починалася преамбулою: «Оприлюднена в цій новині інформація не відповідає дійсності».

Те, що «не відповідає дійсності», ми так і зрозуміли з виступу Юрія Віталійовича, який представив свою команду.

По суті, як кажуть в бізнесі, головні акціонери зафіксували свій прибуток за угодою із призначенням генерального прокурора. Незначної корекції зазнали лише «акції» начальника Управління спеціальних розслідувань (УСР) Сергія Горбатюка, які за кілька днів на прокурорському фондовому ринку здійснили запаморочливі злети і падіння, поки знову не пішли в ріст — з начальників УСР до начальника Департаменту №2 з розширеними повноваженнями.

Для вірності акціонерам ЗАТ «ГПУ» слід було укласти ще й Сухарівську конвенцію дітей лейтенанта Шмідта...

У цій конкурентній внутрішньовидовій боротьбі мешканців тераріуму на Різницькій якось невпевнено почувається заступник генерального прокурора — начальник Спеціальної антикорупційної прокуратури Назар Холодницький. Ще зовсім недавно це молоде обдарування подавало надії і було загальним улюбленцем журналістів. Але тепер до нього почали втрачати інтерес через відсутність будь-яких видимих результатів роботи його відомства.

Більш того, Спеціальна антикорупційна прокуратура, створювана як очевидна противага мастодонту Шокіну, тепер втратила будь-яку актуальність після призначення «народного прокурора», який не потребує системи стримувань і противаг всередині ГПУ, а скоріше навпаки — повернув собі диктаторські кадрові повноваження дореформеної пори.

До того ж американці відкрито лобіюють створення Генеральної інспекції прокуратури за зразком Генеральної інспекції Департаменту юстиції США, куди цілком можуть перенести всю тяжкість антикорупційних повноважень.

Як не заметушитися в такій хвилюючій ситуації?

І тоді Назар Холодницький зважився на хід конем. Він зробив публічну заяву вартістю не менше п'яти мільярдів «бакинських»: «Я затребував уже дві справи, чекаю поки їх нам направлять. Це справи, які стосуються двох олігархів — Пінчука і Коломойського. Я підписав запит, зараз чекаю на рішення генерального прокурора, щоб дати нам можливість ознайомитися з цією справою і вирішити питання про необхідність її передачі в НАБУ», — заявив Холодницький.

«Він (Луценко) сказав відразу з порога: я вам віддам будь-яку справу, яку ви затребуєте, за однієї умови — якщо ви її вже забираєте собі, то назад щоб не повертали. Це абсолютно справедливо і чесно, я вважаю. У мене це вселило оптимізм», — додав Холодницький.

Цей клінічний діалог потребує деякого юридичного пояснення.

По-перше, ніяких справ щодо шанованих прихожан центральної дніпропетровської синагоги — громадян Пінчука і Коломойського — немає і бути не може в природі.

Поясню. Творці нового Кримінального процесуального кодексу чудово усвідомлювали те, що ліберальна норма ст. 214 КПК, коли за першою заявою має відкриватися кримінальне провадження, захлесне дев'ятим макулатурним валом всі слідчі органи. Немає ані організаційної, ані фізичної можливості якісно розслідувати по 300 і більше кримінальних справ на одного слідчого. І тоді «юні портновці», які писали новий КПК, заклали дуже лукаву норму ст. 219, де всі терміни ведення слідства обумовлені винесенням підозри (по-старому — пред'явлення обвинувачення) фігурантам справи. Але якщо немає підозрюваних — немає і термінів! Справа може лежати і приростати пилом хоч мільйон років, і ніякого процесуального порушення в тому не буде! Більш того, слідчого не можна навіть викрити в бездіяльності: немає термінів — немає відповідальності. Можна лише звертатися до його совісті і гуманізму. Навіть суд за скаргою потерпілого лише знизує плечима: що ми можемо зробити? Слідчий працює, робить ті слідчі дії, які вважає за доцільне. Але за наявності всієї доказової бази, знаючи особу передбачуваного злочинця, маючи всі докази і свідчення очевидців, — нічого не може з собою вдіяти, бо ніяк у нього не виникне внутрішнє переконання в необхідності нарешті залучити когось як обвинуваченого. І не дивно, бо з цього моменту почне шалено крутитися процесуальний часовий лічильник. А справ і без того по горло. Знову ж таки, діючи небезкорисливо, можна, до взаємної згоди, відтягувати зустріч із підозрюваним хоч рік — законом не заборонено...

Тому 99% всіх кримінальних проваджень взагалі не мають ніяких підозрюваних — одні лише свідки та/або потерпілі.

Питання: які справи «щодо» Коломойського та Пінчука мав на увазі Холодницький? Справи, де ці двоє панів виступають потерпілими або свідками?

Питання номер два: яка, вибачте, процесуальна справа Холодницького до цих кримінальних проваджень? Згідно із законом «Про прокуратуру» (ч. 5 ст. 8) на Спеціальну антикорупційну прокуратуру покладається лише три функції: 1) нагляд за слідством в НАБУ; 2) підтримує держобвинувачення в суді по цих справах; 3) представляє інтереси громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом, які мають будь-який зв'язок з корупційними правопорушеннями. Що з переліченого відноситься до цієї ситуації?

Питання номер три: чи знає прокурор Холодницький предмет підслідності НАБУ згідно ч. 5 ст. 216 КПК і яке відношення можуть мати до цих злочинів абсолютно приватні особи Пінчук і Коломойський, навіть з огляду на недовге перебування власника групи «Приват» у владі? Як можна віддати в НАБУ справи, які жодним чином йому не підслідні?

В принципі, заява Назара Холодницького не має ніякого процесуального значення, адже мова йде про дві речі: по-перше, потужний піар-хід і заявка на участь в антикорупційних ігрищах вищої політичної ліги; по-друге, вказати можливим покупцям можливу схему розвалу справ, де справді можуть бути компрометуючі документи щодо двох вищеназваних олігархів. Ніхто навіть не створює анінайменшої ілюзії, що справу в НАБУ хочуть передати для результативної реалізації. Тільки для утилізації в щільних шарах атмосфери.

Тому-то Луценко саме так і відреагував: берете товар — забирайте! Не затримуйте чергу! І ніякому поверненню та обміну протягом 14 днів не підлягає, тут вам не захист прав споживачів.

Зрозуміти Юрія Віталійовича теж можна: чому він має бути крайнім в ситуації, яка йому зовсім не посміхається? Він, звичайно, роздав багато авансів за своє призначення, але відповідати зовсім не хоче, бо він вже людина, навчена життям...

У цій мізансцені залишилося дізнатися думку пана Ситника — завідувача читальним залом НАБУ. Але поки він зайнятий — сидить читає «чорну бухгалтерію» Партії регіонів. Отже і тут, як не сумно для Назара Холодницького, йому доведеться записуватися в чергу...