Юрій Луценко в пошуках корупції
https://racurs.ua/ua/1231-uriy-lucenko-v-poshukah-korupciyi.htmlРакурсФеєрична історія про те, як ГПУ намагалася викрити в корупційному правопорушенні однофамільця свого керівника — народного депутата Ігоря Луценка.
Епопея ця розпочалась ще до призначення Юрія Віталійовича на високу посаду — 7 квітня 2016 року, коли Ігор Луценко звернувся до Служби безпеки України з вимогою скласти адміністративний прокол про вчинення президентом Петром Порошенком корупційного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Річ у тім, що численні коментатори «офшорного скандалу», який вибухнув через виявлення закордонних активів українського президента, не звернули уваги (на відміну від народного депутата Луценка) на головне — на те, що Петро Олексійович, будучи особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», не виконав вимоги ч. 1, 3 ст. 36 Закону України «Про запобігання корупції» і не передав належні йому корпоративні права суб’єкту підприємницької діяльності, який має ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління активами.
Тобто питання полягає не в тому, чи сплатив Порошенко податки й чи мав дозвіл Національного банку України на виведення капіталів за кордон. А в тому, що президент узагалі не мав права передавати свої підприємства в якийсь «сліпий траст» з офшорною юрисдикцією, оскільки законом прямо вказано, що саме він мав зробити зі своїми корпоративними правами — передати їх в управління вітчизняному суб’єкту підприємництва, який має відповідну ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Оскільки Порошенко не передав свої активи в зовнішнє управління законодавчо встановленим способом, то він вважається таким, що суміщає державну посаду з комерційною діяльністю. А відтак СБУ мала б скласти щодо глави держави адміністративний протокол згідно з ч. 1 ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та направити його до суду з метою покарання правопорушника шляхом накладання штрафу та включення Порошенка в перелік осіб, яким забороняється перебування на державній службі.
Звісно, що на своє звернення народний депутат отримав від СБУ лише відписку — у феодальній Україні закони пишуться хіба для звітування перед грантодавцями, а в реальності СБУ є одним з департаментів Адміністрації президента. Одначе в АП витівку Ігоря Луценка запам’ятали й вирішили провчити нахабу, який посмів написати кляузу на Монаршу Особу, — притягнути самого депутата до адміністративної відповідальності за порушення тієї самої ст. 36 Закону України «Про запобігання корупції». На тій підставі, що Ігор Луценко в 2011 році зареєстрував від свого імені Товариство з обмеженою відповідальністю «Мистецький простір».
Щоправда, це ТОВ ніколи ніякою господарською діяльністю не займалось, а було зареєстровано за адресою м. Київ, вул. Грушевського, 4-б виключно з метою перешкодити незаконній забудові, яку за адресою м. Київ, вул. Грушевського, 4, вела компанія, пов’язана з тодішнім віце-прем’єр-міністром Дмитром Табачником. Але в такі деталі в СБУ не стали занурюватись, оскільки лицарі плаща та кинджалу були переконані, що Ігор Луценко, точно так, як і Петро Порошенко, порушив антикорупційне законодавство й не передав належне йому підприємство в довірче управління.
Щоправда, в СБУ ганьбитись «наїздом» на народного депутата не стали. Натомість Адміністрація президента доручила цю почесну місію Генеральній прокуратурі, а вже генпрокурор Юрій Луценко передоручив покарання норовливця своєму заступникові Юрію Столярчуку.
Генеральна прокуратура — це орган, де не прийнято пояснювати начальникові, що він дурень і до того ж не має юридичної освіти. Тому Столярчукові не залишалось нічого іншого, як направити 13 червня 2016 року листа на адресу народного депутата Ігоря Луценка з роз’ясненням настанов ст. 36 Закону України «Про запобігання корупції» та проханням надати в ГПУ документи на доказ того, що Ігор Луценко перед тим, як отримати посвідчення народного депутата, подав у Центральну виборчу комісію договір про передачу належного йому ТОВ «Мистецький простір» у керування іншій особі.
Відповідь не забарилась. Народний депутат Луценко навіть зачитав її з трибуни Верховної Ради та передав копію в редакцію «Ракурсу», щоби шановні читачі також отримали насолоду.
З нетерпінням чекаємо на відповідь Юрія Луценка на депутатське звернення Ігоря Луценка.
Генеральному прокурору України
ЛУЦЕНКУ Ю. В.
15.06.2016 р. №10/1/1096
На №32-229вих-16 від 13.06.2016
ДЕПУТАТСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ
у порядку ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України»
Шановний Юрію Віталійовичу!
7 квітня 2016 року я звернувся до Служби безпеки України з депутатським зверненням №10-903, в якому містилась вимога скласти протокол про вчинення президентом України Порошенком П. О. адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вимога мотивувалась тим, що президент Порошенко П. О., будучи особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», не виконав вимоги ч. 1, 3 ст. 36 Закону України «Про запобігання корупції» і не передав належних йому корпоративних прав суб’єкту підприємницької діяльності, який має ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління активами.
Відповіді по суті мого звернення я не одержав, натомість листом від 13.06.2016 №32-229вих-16 за підписом заступника генерального прокурора України Столярчука Ю. В. до мене звернулась Генеральна прокуратура України з проханням надати інформацію про те, чи виконав я вимоги ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про запобігання корупції» й чи передав, заступаючи на посаду народного депутата України, іншій особі належне мені підприємство ТОВ «Мистецький простір» у порядку, встановленому цим законом.
У зв’язку з цим повідомляю, що я, на відміну від президента України Порошенка П. О., не займаюсь підприємницькою діяльністю й не переховую належні мені підприємства в офшорних юрисдикціях.
ТОВ «Мистецький простір» було зареєстроване мною в 2011 році за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 4-б, виключно з метою перешкодити правовими методами незаконній забудові, яку за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 4, здійснювала компанія, афільована з колишнім віце-прем’єр-міністром України Табачником Д. В. Ніякої підприємницької діяльності це ТОВ ніколи не здійснювало.
Заступаючи на посаду народного депутата України, я в повному обсязі виконав вимоги антикорупційного законодавства та п. 2, 3 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» і подав до Центральної виборчої комісії докази того, що я передав ТОВ «Мистецький простір» в управління іншій особі, яка є суб’єктом підприємницької діяльності, шляхом укладання відповідного договору.
Надати копію цього договору Вам я не можу, оскільки це не передбачено чинним законодавством. У той же час Ви не позбавлені можливості витребувати відповідні документи в Центральної виборчої комісії.
Водночас, користуючись нагодою та керуючись ч. 5 ст. 17 Закону України «Про статус народного депутата України», прошу Вас доручити заступнику генерального прокурора України Столярчуку Ю. В. звернутись до президента Порошенка П. О. з листом аналогічного змісту, попрохавши надати докази того, що він виконав вимоги ч. 1, 3 ст. 36 Закону України «Про запобігання корупції» і передав належні йому корпоративні права суб’єкту підприємницької діяльності, який має ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління активами.
Про відповідь Порошенка П. О. прошу повідомити мене в строк, встановлений Законом України «Про статус народного депутата України».
З повагою,
народний депутат України Луценко І. В.