Лікування хворих за кордоном — порятунок приречених чи дерибан бюджетних коштів?

Для багатьох хворих, яким не може допомогти українська медицина, єдиний шанс на порятунок — лікування за кордоном. Держава виділяє на це з бюджету чималі кошти. Чиновники МОЗ наголошують, що останніми роками фінансування цієї програми збільшилося в кілька разів.

На думку експертів, куди важливішою є інша статистика — а скільки хворих змогли пролікуватися в закордонних клініках за ці гроші?

За офіційною інформацією Міністерства охорони здоров’я, у 2015 році до закордонних клінік направили 81 хворого, на що було виділено 200 млн грн.

2014 рік — 39 хворих. Сума фінансування — 52 млн грн;

2013 рік — 47 хворих. Сума фінансування — 51,7 млн грн;

2012 рік — 14 хворих. Сума фінансування — 14,3 млн грн;

2011 рік — 19 хворих. Сума фінансування — 14,4 млн грн;

2010 рік — 40 хворих. Сума фінансування — 30 млн грн.

Нинішнього року на лікування за кордоном із держбюджету виділили 203 млн грн. Вартість діагностики й операцій там висока, тож цих грошей вистачить небагатьом. Майже всю суму розподілили ще в першому кварталі.

Гроші закінчилися, а документи досі приймають, хоча цілком очевидно, що шансів отримати бюджетні кошти на лікування в закордонних медичних закладах найближчими місяцями немає ні в кого.

Згідно з Положенням про порядок направлення громадян України на лікування за кордон, затвердженим урядом наприкінці 1995 року, кандидатури розглядають у порядку черги, без диференціації на дітей, дорослих, бійців АТО тощо. Як стверджують у МОЗ, все відбувається відповідно до законодавства.

Ця тема не мала би такого суспільного резонансу, якби не десятки, а може, й сотні поранених бійців АТО, котрі потребують спеціалізованого високотехнологічного лікування, яке вітчизняна медицина забезпечити не може. Їхні документи пускають по колу і в кабінетах МОЗ, і в оборонному відомстві. А поранені бійці замість допомоги отримують бюрократичні відписки.

За інформацією Міноборони, «кошти державного бюджету для лікування за кордоном такої категорії осіб у 2014–2015 роках не планувалися та не виділялися».

На початку війни цю проблему, як і багато інших, взяли на себе волонтери, підключилася українська діаспора, допомагали посольства та благодійні фонди.

За два роки ані уряд, ані МОЗ так і не спромоглися внести зміни до правил, яківраховували б інтереси бійців АТО, а також добровольців, що постраждали, захищаючи рідну країну.

Завдяки зусиллям профільного комітету парламенту ця справа постійно перебуває в центрі уваги. Однак навіть депутатські запити, виступи в сесійній залі, обговорення на засіданнях комітету не змогли зруйнувати бюрократичної стіни.

Спеціальна комісія, як пояснюють чиновники МОЗ, працює прозоро, усі документи розглядаються в порядку черги, винятків не роблять ні для кого.

Цинізм ситуації полягає в тому, що перевірка, здійснена Рахунковою палатою України, виявила величезну кількість порушень та зловживань у цій сфері.

«Протягом 2013–2015 років МОЗ не забезпечило результативного використання коштів державного бюджету, виділених на лікування громадян України за кордоном, — стверджує заступник директора департаменту Рахункової палати Тарас Куйбіда. — З порушенням чинного законодавства, неекономно та непродуктивно використано 709 тис. дол. та 751 тис. євро, що становить майже 40% обсягу перевірених коштів». На купівлю цієї валюти з бюджету було витрачено 58 млн 446,6 тис. грн.

Аудит показав, що порушення допускаються на всіх етапах починаючи від розгляду документів. Зафіксовано чимало випадків, коли тяжкохворих змушували місяцями чекати висновків комісії, у той час як інші отримували необхідні папери вже наступного дня після звернення.

Усі знають, що без висновку, підписаного головним позаштатним спеціалістом МОЗ відповідного профілю, документи до розгляду не приймають. Однак це правило не завадило комісії направити на лікування двох пацієнтів, які взагалі не надавали таких довідок. Невідомо, чим ці люди заслужили виняткове ставлення, проте на лікування за кордоном вони отримали 62 тис. дол. та 190 тис. євро (в еквіваленті — понад 5 млн грн).

Водночас, як свідчать документи, на лікування одного хворого в середньому витрачалося від 880 тис. грн (у 2013 році) до 1 млн 105 тис. грн (2015).

У вартість лікування декого з пацієнтів включали авіаперельоти бізнес-класом не лише хворого, але й осіб, які його супроводжували.

Та найбільше зловживань аудитори виявили під час перевірки фінансових документів, на підставі яких МОЗ переказувало гроші закордонним клінікам.

«У міністерстві відсутні документи, що підтверджують лікування 51 громадянина України, на яке медичним закладам зарубіжних країн було перераховано 1 млн 528,6 тис. дол., 4 млн 300 євро і 1 млн 545,2 тис. російських рублів, — зазначено у звіті Рахункової палати. — У гривневому еквіваленті це 84 млн 409,0 тис. грн. Ця сума становить близько 60% загального обсягу коштів, сплачених протягом 2013–2014 років та в січні-серпні 2015 року».

Родини хворих, які чекають своєї черги на лікування за кордоном, розповідають про випадки, коли деяким пацієнтам кошти на це виділялися двічі й навіть тричі. Чиновники стверджують, що це вигадки. Одначе ЗМІ неодноразово проводили розслідування й оприлюднювали такі історії. На думку аудиторів, таке цілком могло статися, адже МОЗ «має можливість безконтрольно використовувати бюджетні кошти».

Міністерство охорони здоров’я, стверджують ревізори, не вимагає від закордонних клінік звітів про використання коштів, які були виділені з держбюджету на лікування наших громадян, та інформації про остаточну вартість лікування. Також не відстежують, хто, як і де лікувався, які результати отримав.

Рахункова палата наголошує, що «МОЗ протягом 2013–2015 років не вживало належних заходів щодо укладання угод із медичними закладами зарубіжних країн. Відсутні плани лікування кожного хворого, не підтверджена обґрунтованість його вартості, не визначена відповідальність клінік за неналежне надання медичної допомоги громадянам України та за неповернення невикористаних коштів. Через це медичні заклади зарубіжних країн протягом тривалого часу — від двох місяців до чотирьох років — мали змогу користуватися значними сумами коштів, які вони отримали від української сторони. Загалом це становить 577,3 тис. дол. і 257 тис. євро. У гривневому еквіваленті — 11 млн 751 тис. грн».

Зафіксовано випадки, коли хворим виділяли кошти на дорогу діагностику в закордонних клініках (суми сягали 40–42 тис. євро), однак результати обстежень потім не використовували. Пізніше їм додатково виділяли гроші (приблизно 90–100 тис. євро) на лікування в іншому медичному закладі, включно з витратами на повторну діагностику.

Відомі факти, коли міністерство через бюрократичну тяганину з великим запізненням переказувало кошти в закордонні клініки, що призводило до перерви в лікуванні хворих та різкого погіршення їхнього стану. Відновлення лікування вимагало набагато більших коштів і не завжди закінчувалося вдало.

Аудит засвідчив, що навіть у тих випадках, коли хворі помирали в закордонних клініках, МОЗ не аналізувало причин, чому так сталося, чи можна запобігти цьому в майбутньому.

Як зазначено у висновках Рахункової палати, «МОЗ не створило системи отримання та обліку інформації про результати лікування громадян за кордоном. А відтак не володіє інформацією щодо 42 громадян, направлених на лікування у 2013–2015 роках. Це становить майже 40% цього контингенту».

«Сьогодні це архісерйозне питання, — заявив член профільного комітету ВР Олександр Біловол. — Рахункова палата оприлюднила "поверхневий" звіт. Вони поки що не хочуть виносити всю інформацію на загал. А коли глибше копнуть, зберуть усі дані про неефективність використання коштів, про те, як відправляли на лікування, не маючи підстав, відповідних медичних показань і т. д., виявиться, що там багатьом людям світять кримінальні справи».

У профільному комітеті ВР таку думку розділяють майже всі депутати. Ігор Шурма пропонує зібрати спеціальне засідання, щоб докладно обговорити звіт Рахункової палати, вислухати аргументи чиновників Міністерства охорони здоров’я.

«А потім звернутися до правоохоронних органів, щоб ті допомогли розібратися в цій ситуації, — пропонує І. Шурма. — Аудит показав, що є достатньо матеріалів для передачі в прокуратуру та інші компетентні органи. Чому направляють на лікування тих, хто може пройти лікування в наших медичних закладах? З якими зарубіжними клініками МОЗ має офіційні угоди? Що прописано у тих договорах? Ніхто цього не знає, бо відправляють на лікування й переказують бюджетні кошти, як кому заманеться. Коли в бюджеті бракує грошей, не всі питання врегульовані, ніхто не вимагає звітності, є чимало шпарин, котрі дозволяють діяти так, як хочеться чиновникам, то це пряма дорога до зловживань та корупції. Хтось-таки мусить відповідати за такий дерибан бюджетних коштів».

Слова депутата нагадали приказку про те, у кого шапка горить.

Після оприлюднення та обговорення звіту Рахункової палати в МОЗ заворушилися. Ігор Перегінець, який тоді був заступником міністра й відповідав за програму лікування за кордоном, провів кілька брифінгів. Як завжди, звітував про успішну роботу. А як ілюстрацію було використано історії хворих, яким потрібне лікування за кордоном.

Вражають фото, на яких люди тримають листочки з текстом: «Я чекаю лікування в Індії. Моє життя врятувало МОЗ за рахунок бюджетних коштів».

На жаль, журналістам не вдалося отримати коментарі щодо змісту листівки, яку демонструють хворі. Їхнє життя ще й досі під загрозою — вони очікують на лікування. А де ж ті, кого «врятувало МОЗ»?

Аудитори стверджують, що найчастіше в направленнях вказують клініки Німеччини, Австрії та інших європейських країн, де рівень медичної допомоги набагато вищий, ніж в Україні. І вартість лікування теж. Звідки ж тоді взялася Індія?

І. Перегінець пішов із міністерства, а питання залишилися.

Куратором цього напряму призначили заступника міністра Романа Василишина. Виступаючи на засіданні профільного комітету, він запевнив депутатів, що МОЗ усуватиме вади та по-новому вирішуватиме всі питання.

Останні події свідчать, що Р. Василишин найближчим часом навряд чи зможе запровадити нові порядки в цій сфері.

Давно вже триває дискусія: що має робити держава — виділяти мільйони гривень на лікування кількох десятків хворих за кордоном чи вкладати кошти у вітчизняну медицину, щоб рятувати життя і здоров’я сотень тисяч своїх громадян? Безконтрольне використання величезних сум із держбюджету — це той аргумент, який здатен переважити всі інші.