Вакцина від корупції з ускладненнями, або Як міжнародні посередники ліки для України закуповували

Ініціатором залучення міжнародних організацій до процесу закупівлі лікарських препаратів для України був екс-міністр охорони здоров'я Олександр Квіташвілі. Ці наміри він озвучив буквально на першій прес-конференції, роблячи акцент на тому, що організація процесу подібним чином ефективно працює в багатьох країнах світу, звісно, не забувши про Грузію. Мовляв, як засвідчив досвід, міжнародні закупівлі є своєрідною вакциною від корупційних схем, дають змогу безперебійно постачати препарати за оптимальним співвідношенням ціна/якість. В Україні експерти швиденько підрахували, що такий крок дозволив би заощадити до 40% бюджетних коштів (за даними СБУ, саме такий відсоток держбюджету, виділеного на закупівлі ліків, припадав на відкати та корупційні схеми в МОЗ), а отже, з'явиться можливість забезпечити лікуванням більшу кількість українців. Здавалося б, чарівний рецепт від корупції в цьому сегменті знайдено. Це виглядало гідним тимчасовим рішенням, доки наша країна винайде свій велосипед (чи то пак незалежне агентство із закупівель).

Спочатку для закупівель лікарських засобів в Україні пропонувалися п'ять міжнародних організацій, проте партнерами МОЗ були обрано три. Цей процес довірили ПРООН, ЮНІСЕФ і Crown Agents (за чутками, британське закупівельне агентство рекомендувало керівництво мережі ЛЖВ та БФ «Пацієнти України»). Наприкінці 2015-го на рахунки міжнародних посередників було перераховано 2,2 млрд грн (близько 60% всього бюджету, передбаченого на держзакупівлі лікарських засобів і медичних виробів). Якщо бути більш точними, ПРООН отримала 620,071 млн грн, з ЮНІСЕФ був підписаний контракт на 827 млн грн, сума договору з Crown Agents склала 750 млн грн. Однак, незважаючи на наявність грошових знаків, багаторічний досвід, міжнародним організаціям не вдалося своєчасно забезпечити Україну необхідним обсягом ліків, а сам процес раз у раз супроводжувався непорозуміннями та скандалами.

16 вересня МОЗ гордо відзвітувало, що в Україну поставлено 85% лікарських засобів, закуплених за допомогою міжнародних організацій. Для тих, хто не в курсі, це закупівлі ще минулого, 2015 року. З трьох міжнародних посередників найбільше проблем виникло у Crown Agents — міжнародної компанії, яка співпрацює з урядами, міжнародними організаціями та компаніями у зміцненні систем охорони здоров'я. В історії агентства більш як 185-річний досвід роботи, компанія веде свою діяльність у понад 100 країнах світу. В Україні британське агентство працює більше десяти років. Серед реалізованих проектів Crown Agents в нашій країні, зокрема, будівництво централізованого сховища для відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання, проведення аудиту процедур державних закупівель ЄБРР, підтримка реформи управління державними фінансами.

Британському королівському агентству довірили закупівлю ліків за програмою дитячої, дорослої онкології та онкогематології. Щодо якості лікарських препаратів, які планувала закуповувати ця організація для українських дітей, у експертів і пацієнтських організацій ще навесні цього року виникли, м'яко кажучи, запитання. Так, препарат «Іматиніб» раніше не використовувся в дитячій онкології, а «Етопозид Мілі», згідно з інструкцією, не застосовується для дітей молодше двох років. Інформація про те, що індійська фармакологічна компанія Venus Remedies Limited, у якої Crown Agents планувало закуповувати низку препаратів за програмою дитячої онкології, не входить в Асоціацію індійських фармацевтичних компаній, також не могла не викликати стурбованості.

Ще один штрих, який навряд чи додасть балів міжнародникам. Королівське британське агентство надає послуги не безкоштовно: компанія заробила на українських закупівлях свої 5–6%. Напевно, наша країна, як і будь-який замовник, може пред'являти свої вимоги — наприклад, купувати ліки безпосередньо у виробників, що дозволило б отримати якісні препарати та істотно знизити ціни. Напевно, це здавалося аксіомою, тому акцент на цьому зроблений не був. Зрештою з'ясувалося, що Crown Agents закупила велику частину препаратів за програмою онкологія у наших дилерів. Тобто все залишилося майже як раніше, тільки тепер ще й британське агентство отримало гроші за свою роботу.

Закупівля препаратів для онкохворих дітей через Crown Agents також продемонструвала, що механізм співробітництва з міжнародними організаціями наразі не врегульовано і цей процес схожий на дитину, яка тільки-но почала ходити й може спіткнутися будь-якої миті. Так, протягом трьох місяців закупівельне агентство і постачальник не могли вирішити питання про те, хто має оплатити розмитнення поставленої партії ліків. Вихід із ситуації, що склалася, були змушені знайти 14 вересня, коли виникла реальна загроза, що партію медикаментів на мільйони гривень буде повернуто постачальнику, а українські пацієнти залишаться без необхідних ліків. Розв’язання майже нездійсненного завдання — як ввезти в Україну партію ліків від постачальника «Людмила-Фарм» (ситуація була складною, тому що жодна зі сторін, згідно з укладеним договором про постачання, не була зобов'язана сплачувати ПДВ) — шукали в комітеті з охорони здоров'я два дні. Вихід знайшли: для поставки препаратів у регіони вирішили змінити держпідприємство, яке займеться розмитненням ліків. Їм стала «Укрвакцина», що отримала від Міністерства охорони здоров'я всі необхідні документи. Постає логічне питання: невже не можна було цю проблему вирішити більш оперативно й не чекати 90 днів? Та й закупівельна компанія могла б активніше шукати вирішення проблеми, а не обмежуватися формальними відписками.

Ще одне мегаважливе питання: яка гарантія того, що в Україну надходитимуть якісні ліки, не приїдуть вакцини з терміном придатності, який от-от сплине, або те, що взагалі підлягає утилізації? Всі ми пам'ятаємо загадкову історію з двічі замороженою живою вакциною (ОПВ) від поліомієліту. Уряд Канади виділив 3 млн канадських доларів, на які ЮНІСЕФ закупив для України вакцину проти поліомієліту. Тодішній міністр охорони здоров'я О. Квіташвілі назвав це першим прикладом потужного співробітництва України та міжнародної організації, яке буде розширюватися. Начебто все гаразд, але багато країн частково відмовилися від застосування живої вакцини, а, наприклад, США й Австралія — повністю. Ба більше, на одній із сесій ВООЗ взагалі було затверджено рішення про глобальне вилучення вакцини ОПВ у країнах, де її ще використовують, в термін до квітня 2016 року. Якщо глобальне вилучення ОПВ вакцини дійсно призначено на весну 2016-го, а термін зберігання її становить два роки, на що розраховували ті, хто купував її для України?

Другий яскравий приклад такого «потужного співробітництва» — свіжий скандал з китайсько-французькою вакциною (докладніше читайте у статті «Китайсько-французька вакцина: що кололи нашим дітям»). Вакцина французького виробництва пентаксим надійшла в Україну з китайськими ієрогліфами на флаконах. Напевно, щоб оперативніше вирішити патову ситуацію з вакцинами в Україні і здешевити їхню вартість, міжнародні організації закуповують вакцини, що від самого початку призначалися для обслуговування експортного замовлення в Китаї. Як у такому випадку контролювати, наскільки якісні ці вакцини, який у них термін придатності й дозування?

Активні прихильники передачі держзакупівель ліків міжнародним посередникам часто-густо замість тверезого погляду на речі та пошуку шляхів вирішення проблем, щоб не повторювати їх у майбутньому, гордо рапортують про перемогу, трансформуючи її у зекономлені кошти або навіть у таблетки. «Українці отримають на 80 млн таблеток більше» напевно, має звучати для читача переконливіше, ніж розпливчасті цифри економії у мільйони гривень. Однак для тих, хто через хворобу вживає ці лікарські препарати, важлива не кількість, а якість, а для країни в цілому — скільки нужденних зможуть пройти повноцінний курс лікування.

Як приклад візьмемо гепатит С, за темпом поширення якого Україна посідає одне з перших місць у Європі. Ця проблема стала особливо актуальною для нашої країни з початком військових дій. Нещодавнє дослідження, проведене Альянсом громадського здоров'я, показало, що після повернення із зони АТО рівень інфікованості у військових зростає більш ніж удвічі. Так званого ласкавого вбивцю можна лікувати по-різному. Якщо по-старому — пегільованими інтерферонами з рибавірином, то терапія буде не тільки тривалою (щонайменше 48 тижнів), не завжди давати позитивний результат, але й буде пов'язана з безліччю побічних ефектів (грипоподібний синдром, депресія), витримати які не всім під силу. Якщо терапія переривається, у таких хворих може виникнути резистентна форма вірусу, ефективність переліковування сумнівна. Терапія противірусними препаратами прямої дії, наприклад, софосбувіром, значно ефективніша (виліковуваність досягає 82–90%), безпечніша й набагато легше переноситься пацієнтами. Лікування пероральними безінтерфероновими препаратами не лише комфортне для пацієнта, але й практично не має побічних дій, а терапія триває три місяці. Безумовно, великий мінус інноваційних ліків — це захмарна ціна. Однак за бажання і про зниження вартості з компаніями-розробниками цих препаратів можна домовлятися, приклад тому — Грузія, в Україні — Альянс громадського здоров'я. Ще один вихід із ситуації — якісні генеричні препарати. А поки закупівлі затягуються, український ринок заполонили фальшиві ліки від гепатиту С.

Про те, що економія державних коштів на міжнародних закупівлях нерідко є ефемерною, розповіла головний позаштатний інфекціоніст МОЗ Ольга Голубовська на своїй сторінці у Facebook: «Нарешті сьогодні робоча група МОЗ зрозуміла, яким це чарівним способом ПРООН нам «заощадила» 110 тис. дол. на закупівлі препаратів від гепатитів, з огляду на те, що регіони отримали ліків (до того ж, не всіх) у відчутно менших кількостях, ніж замовлялося згідно з квотами... Ніколи не здогадаєтеся. Виявляється, міжнародна організація підрахувала, що виділених грошей не вистачає на замовлені препарати, і тому... самостійно знизила квоту на 22%. Відповідно, регіони й отримали менше препаратів. Це, виявляється, економія. Тобто, наприклад, вас посилають в аптеку зі списком життєво необхідних ліків для всіх членів сім'ї вартістю в 1 тис. грн, ви купуєте меншу кількість за 800, решта вважаєте економією...». Додамо, що ПРООН також закупила препарат рибавірин за ціною, яка в десятки разів перевищує закупівельну ціну попередніх років. Щодо того, на чому можна заощадити, організація чомусь не порадилася з українськими експертами, які добре знаються на тому, які ризики для пацієнтів несуть подібні «недозакупівлі».

Нагадаємо, відповідно до урядової постанови, з 2016 року всі закупівлі лікарських препаратів мають проводитися через міжнародні організації. Аж до 31 березня 2019 року, коли МОЗ планує створити власне незалежне агентство із закупівель. У держбюджеті на поточний рік на закупівлю ліків МОЗ передбачено близько 4 млрд грн. Всі ці кошти будуть спрямовані міжнародним організаціям. Чи будуть враховані всі помилки «першого млинця» — питання. В. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун так резюмувала ситуацію із закупівлями: «Ми в Україні поки маємо перший рік, ми побачили всі проблеми, почали їх виправляти. На другий рік буде набагато краще, і ми сподіваємося, що на третій рік все буде добре».

Виправляти доведеться чимало. У МОЗ погоджуються, що документи щодо закупівель справді потребують доопрацювання. Віце-прем'єр Павло Розенко уточнив, що для забезпечення більш прозорого та якісного доступу ліків на український ринок мають бути внесені зміни до 25 нормативних актів Кабміну та МОЗ. Один красномовний штрих: кажуть, що в угодах між Міністерством охорони здоров'я та міжнародними організаціями щодо закупівель ліків пропонується контактувати... з екс-заступником міністра охорони здоров'я Ігорем Перегінцем, який вже працює в Копенгагені.

Про те, що, наприклад, із закупівлею вакцин, швидше за все, і наступного року намічаються проблеми, попереджають пацієнтські організації. Їх потрібно замовляти заздалегідь, адже цикл виробництва вакцин триває півтора-два роки. Рішенням могло б стати довгострокове замовлення на кілька років. І знову наводять як приклад Грузію, яка свого часу пішла цим шляхом, уникнувши подібних проблем.

Напевно, наївно було очікувати, що міжнародний досвід без проблем приживеться в українському чорноземі та безболісно буде впроваджений в українські реалії. Наївно очікувати, що хтось прийде і зробить все «як треба». Якщо ж Україна через три роки планує зайнятися цим процесом самостійно, через власну агенцію закупівель, їй все ж доведеться міняти систему закупівель ліків кардинально. Звісно, якщо ті, від кого це залежить, згадають, що закупівлі країни — лакмусовий папірець показника корупції, а якісні та доступні ліки — це вже питання національної безпеки.