Геть блокаду — хай живе блокада!

Група депутатів і ветеранів АТО розпочала блокаду ОРДЛО, щоб звідти не йшло в Україну вугілля, тому що це погано.

— Скільки можна! — сказали блокадники. — Покладемо край!

— Дійсно! — погодився народ. — Покласти край негайно!

І народ приготував долоні для оплесків блокадникам.

— Хвилиночку! — сказав уряд. — Україні потрібне вугілля для ТЕС, вугілля донецьке, рідне, звичне. І тому торгівля з ОРДЛО — жах яка важлива! До того ж з неї годуються шахтарі, а це наші люди, які живуть там, і це наші податки, які сплачуються тут.

— Дійсно! — погодився народ і приготувався аплодувати уряду.

Блокадники, проте, з урядом однаково не погодилися і продовжили блокаду.

Уряд образився.

— Не хочете слухати — не треба! Але скоро ви побачите, що ми мали рацію! — сказав уряд, схрестивши руки на грудях, і взявся чекати, поки настане обіцяний ним же колапс економіки, щоб показати блокадникам язика: «Ми ж вас попереджали!»

Все змішалося в домі Облонських...

— Стривайте, — народ почав турбуватися. — Я хочу хоч щось зрозуміти!

— Відчепись, не до тебе, — відмахнулися учасники конфлікту і продовжили гиркати одне на одного: «Сам дурень!»

І такий шум піднявся, що від нього прокинулися ватажки ОРДЛО. Прокинулися, позіхнули та здивувалися:

— Це ж як так, наші найлютіші вороги не хочуть з нами торгувати! Ми їм — регулярні обстріли з усіх стволів і калібрів у порушення всіх мінських угод, а вони у відповідь торгувати не хочуть! Де таке бачено?!

ОРДЛО образилося:

— Ну, якщо вам не потрібне ваше вугілля від нас, ми його націоналізуємо. Тож що блокуйте, що не блокуйте — нам це вже нецікаво.

— Тобто як так це нецікаво?! — обурилася РНБО і давай радитись. Довго радилася чи недовго, але ухвалила рішення: раз їм нецікава блокада громадська, ми її замінимо блокадою державною.

Геть блокаду — хай живе блокада! — вигукнула РНБО і заборонила взагалі всіляке переміщення товарів туди-сюди.

Народ остаточно перестав щось розуміти, сів на асфальт і витер шапкою спітніле чоло.

— Може, набити комусь пику?! — риторично поцікавився народ, дивлячись у порожнечу простору.

 — Відчепись, не до тебе, — сказали йому всі й продовжили гиркати одне на одного: «Сам дурень!»

Все змішалося в домі Облонських...