Одеський НПЗ став державним: валіза без ручки

19 червня 2017 року Одеський нафтопереробний завод (НПЗ) знову став державним. Подія сталася за рішенням Суворовського районного суду м. Одеси й була названа спецконфіскацією цілісного майнового комплексу як знаряддя злочину злочинної організації.

ОНПЗ — четверте за потужністю нафтопереробне підприємство України, розраховане на 2,8 млн т нафти на рік, яке в 1996 році було вирішено приватизувати. Однак рік по тому його було внесено до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки країни. У червні 1998 року блокуючий пакет (25% + 1 акція) був закріплений у державну власність на три роки. Проведена тоді ж реконструкція за участю партнера заводу — українсько-британського «Синтез Ойл» — дозволила випускати високооктанові бензини марок А-80, А-92 і А-95. Одним з постачальників сирої нафти на завод на той час став російський «Лукойл».

На Британських Віргінських островах було створено спільне підприємство «ЛУК-Синтез Ойл Лтд», яке у квітні 1999 року купило на конкурсі 51,9% акцій одеського заводу. Рік по тому дочірнє підприємство росіян «Лук-Синт» докупило ще 25-відсотковий пакет акцій заводу. Потім «Лукойл» викупив акції НПЗ у СП «ЛУК-Синтез Ойл Лтд» і разом з акціями, купленими на вторинному ринку, сформував консолідований пакет — 86%, утворивши нове акціонерне товариство — «Лукойл-Одеський НПЗ». Так держава вперше втратила можливість впливати на підприємство.

З різних причин працюючи з перемінним успіхом, до 2010 року НПЗ вийшов на багатомільйонні щорічні збитки і в жовтні того ж року був зупинений. Переробка нафти в Одесі скінчилася. На початку 2013 року підприємством зацікавилася компанія ВЕТЕК молодого й талановитого мільярдера Сергія Курченка, яка в березні того ж року придбала 99,6% акцій НПЗ у «Лукойла». Так Україна вдруге втратила інструмент впливу на завод.

Потім у нашій державі відбулися неприємні і для Курченка, і для російських нафтовиків зміни, які позначилися на всіх ділових домовленостях. Ситуацію навколо заводу швидко описали багатомільярдними боргами: наприклад, «Лукойл» стверджував, що з 2003-го по 2008 рік витратив на модернізацію 14 млрд грн, а нахабний і юний харківський підприємець, що господарював у ВЕТЕК, недорозрахувався за придбане ним підприємство. Звідкись виникли незрозумілі нові кредитори НПЗ, які намагалися банкрутити завод, в них у свою чергу «Лукойл» намагався відсудити назад підприємство, яке вже не працювало.

Сьогодні нафтопереробка в Україні практично відсутня. Звідки візьметься сировина, щоб запустити Одеський НПЗ, який багато років простоює, незрозуміло нікому. Повернене державі підприємство Україна самостійно експлуатувати не зможе. Знайти покупця на нього — завдання надскладне. Нам дісталася валіза без ручки, яка в сучасних реаліях годиться хіба що на металобрухт.