Живий і здоровий: чому в Україні процвітає російський бізнес

Відразу після втрати Україною Криму постало питання про місце російського бізнесу на території нашої країни. Економіка сторін, що перебувають у конфлікті, завжди переживає стадію певного здивування, яка зазвичай затягується на роки.

Потужний східний сусід широко представлений в національній діловій сфері: російський капітал від самого розвалу Союзу володіє низкою великих підприємств і банків в Україні. Російські громадяни не лише мають серйозне відношення до українського бізнесу, але і в низці галузей зберігають монопольне положення — це електроенергетика, тютюновий бізнес і мобільний зв'язок.

Російській групі VS Energy належить сім енергопостачальних компаній (обленерго) з річним виторгом понад 13 млрд грн. Також VS Energy володіє найбільшою мережею готелів Premier International (налічує 17 готелів без урахування Криму). Компанія контролює чверть ринку передачі електроенергії локальними мережами в Україні й постійно намагається купити частки різних обленерго, що належать державі. Основними бенефіціарами VS Energy вважаються бізнесмени з Росії Михайло Воєводін, Євген Гінер і Олександр Бабаков. Останній є депутатом Державної Думи РФ і голосував за анексію Криму.

Під повним або частковим контролем російського бізнесу перебуває 80% вітчизняних енергорозподільчих компаній, і їхні власники безпосередньо впливають на тарифну політику в Україні. Всі обленерго в країні є природними монополістами. Саме з цієї причини їхня діяльність повністю зарегульована. АМКУ перевіряє скарги людей і компаній, якщо їм неправомірно відмовляють у підключенні послуги, а також має право штрафувати ліцензіата, зобов'язуючи його усунути порушення. А розміри таких штрафів можуть вимірюватися мільйонами. Тож влада вже має чимало важелів для ефективного приборкання російських власників енергорозподільчого бізнесу, якщо вони проявлятимуть незговірливість. Крім того, дієвим методом впливу регулятора може виявитися запровадження європейської моделі роботи ринку — так званий третій енергопакет. Він покликаний зобов'язати компанії розділити бізнес із видобутку і транспортування енергоносіїв і надавати доступ до мереж третій стороні.

На споживчому ринку найбільший дистриб'ютор (продавець) сигарет у нашій країні — «Мегаполіс-Україна» з мільярдним доларовим оборотом, яка після скандалу на початку 2016 року, пов'язаного з блокуванням громадськими активістами складів компанії, терміново провела ребрендинг і перейменувалася на ТОВ «Тедіс-Україна». Засновник і мажоритарний акціонер (володіє ключовим пакетом акцій) — Ігор Кєсаєв, російський мільярдер, причетний до фонду ветеранів ФСБ, що володіє однією зі збройових компаній, продукція якої використовується проти української армії в Донбасі. І на цього монополіста держава може цілком дієво впливати. Не будемо заглиблюватися в конкретні заходи: досить зауважити, що сигаретних продавців треба просто змусити виконувати чинні закони й не йти з ними на компроміси.

Український мобільний зв'язок давно і майже повністю належить росіянам. VimpelCom, підконтрольна структурі Михайла Фрідмана та його партнерів LetterOne, володіє одним із найбільших українських мобільних операторів «Київстар». Другий найбільший оператор — «МТС Україна» — належить групі МТС, 51,46% якої контролює АФК «Система» мільярдера Володимира Євтушенкова. Водночас обидва власники найбільших українських операторів є публічними компаніями, що котируються на біржах у Нью-Йорку (NYSE і NASDAQ). Мобільні оператори на те й мобільні, що цілком здатні домовлятися з регулятором і виконувати справедливі вимоги.

Понад половина українського холдингу «Індустріальний союз Донбасу» належить кільком російським інвесторам, включно з одним із засновників металургійної компанії Evraz Олександром Катуніним. Угода з купівлі цього пакету акцій, укладена в грудні 2009 року за участю «Зовнішекономбанку», здійснена в інтересах самої Evraz. Голова ради директорів корпорації ІСД — Сергій Тарута, колишній губернатор Донецької області України (з 2 березня по 10 жовтня 2014 року). Корпорація Evraz, одним із власників якої є легендарний Роман Абрамович, як і раніше, активно працює в Україні й володіє Каменським коксохімічним заводом «Євраз Південкокс», Дніпровським металургійним заводом, Криворізьким гірничо-збагачувальним комбінатом і Криворізьким комбінатом «Євраз Суха Балка». Останнім часом, щоправда, Evraz потрапила в поле зору вітчизняних радикалів, а не українських чиновників, і кілька заводів реально перебувають на межі зупинки. Криворізький комбінат «Євраз Суха Балка», наприклад, звинувачують у порушенні закону, а саме в тому, що в нього в 2016 році сплив термін дії спецдозволу на видобуток залізної руди, проте він продовжує видобувати.

Найбільші російські гравці на фінансовому ринку України — це, зокрема, «Сбербанк России», «Альфа-Банк», «Промінвестбанк» (власник — російський «Зовнішекономбанк») і «Внешторгбанк» (ВТБ). Основні банківські активи РФ у нашій країні являють собою кредити російських банків українським дочірнім структурам, кредити компаніям і фізичним особам — а це десятки мільярдів доларів.

Активи українських банків із російським капіталом станом на 1 січня 2017 року (за даними НБУ)

16 березня нинішнього року президент Петро Порошенко підписав указ про введення запропонованих НБУ санкцій проти п'яти російських банків. У переліку покараних — українська дочка «Сбербанка России», ВТБ, «Промінвестбанк», «БМ Банк», «ВіЕс Банк». Не торкнулися заходи «Альфа-Банку», «Укрсоцбанку» та «Форвард-Банку» — фінансових установ, де бенефіціарами виступають приватні особи — громадяни РФ. З п'яти банків прибуток минулого року показав лише «ВіЕс Банк» (63,6 млн грн), а сумарний збиток всіх п'яти банків становив 15,06 млрд грн.

Приблизно кожне десяте підприємство зі списку найбільших у нашій країні належить росіянам. Тобто російський бізнес в Україні не вмирає, а, скоріше, мімікрує і маскується. МТС почала називатися Vodafone, а до традиційного київстарівського синього кольору патріотично додали жовтий. Компанії змінюють назви, їхніми формальними власниками стають громадяни легітимних країн. Їм навіть вдається отримати українське громадянство, як це вийшло минулого року у власника групи «Енергетичний стандарт» російського бізнесмена Костянтина Григоришина. В юридичній практиці є формати угод, коли новий власник повертає старому весь пакет акцій на першу вимогу. Такі способи захисту є цілком обґрунтованими, адже власники побоюються втратити не лише прибуток, але і всю власність у разі посиленого тиску на них.

Захоплення росіян гібридними операціями блискуче підтверджується нещодавньою схемою з продажу української дочки «Сбербанка России», раніше перейменованої на «Сбербанк», білорусько-латвійському консорціуму. Основний акціонер латвійського Norvik Banka — росіянин із британським паспортом Григорій Гусельников, йому ж належить і приватна білоруська компанія. А основним покупцем оголошено сина власника нафтової компанії «Русснефть» Михайла Гуцерієва Саїда, теж громадянина Великої Британії. Григорій Гусельников до сім'ї Гуцерієвих має безпосередній стосунок: з 2001 по 2010 рік він був топ-менеджером «Бінбанку», що перебуває під контролем інгуської династії.

Після початку гібридної війни з Україною так само гібридно реалізували мережу російських АЗС. Компанія «Лукойл» продала свої австрійській AMIC Energy Management GmbH. «Роснефть» продала свою мережу заправок і Лисичанський НПЗ, що простоює з 2012 року, швейцарській Glusco Energy S.A. Російська «Транснефть» продала українську компанію «Прикарпатзахідтранс» таємничій швейцарській International Trading Partners AG. Хочеться нагадати, що в російській мові до появи у XVIII столітті терміну «гібрид» (від лат. hibrida, hybrida — помісь) застосовувалися інші слова, наприклад, ублюдок. Останнє дуже підходить для всіх вищезазначених операцій.

Жоден бізнес не має обмежень для існування в Україні — слід просто дотримуватися правил, встановлених нашою країною. Попри численні санкції, у російського бізнесу залишаються всі можливості участі навіть у державних тендерах. Як приклад можна навести минулорічний тендер «Київського метрополітену» на проектування гілки метро до віддаленого столичного Виноградаря. Проект фінансується з двох джерел: власним коштом метрополітену (тобто грошима, зібраними з пасажирів і реклами), а також з бюджету міста Києва, тобто грошима платників податків. Ще за три місяці до оголошення тендеру фірма «Київметропроект», яка зрештою його виграла, запропонувавши найменшу суму — 141 млн грн, перебувала у власності російського інституту «Мосметропроект», заснованого Міністерством майнових відносин Росії. Однак напередодні українського державного тендеру московський інститут продав свою київську фірму американській компанії Valart Engineering. Тепер російський бізнесмен з американським паспортом Валерій Абрамсон, кінцевий власник американської фірми, освоїть мільйони українських бюджетних грошей. Найголовніше в наведеному прикладі — що не заборонено, те дозволено. Якщо дотримуватися подібної установки, можна досягти доволі пристойних результатів.

У жовтні минулого року було доповнено широкий список російських юридичних осіб, які підпадають під санкції з боку України. До нього увійшли і компанії, що займають головну частину вітчизняного лотерейного бізнесу, зареєстровані в Києві: ПрАТ «Патріот» і ТОВ «М.С.Л.». Щодо них передбачено блокування активів, тимчасове обмеження права користуватися і розпоряджатися майном, запобігання виведення капіталів, припинення виконання економічних і фінансових зобов'язань, припинення видачі дозволів, ліцензій тощо.

Перша належить кіпрській Cehriba Investments Limited, яку асоціюють з інвестиційним холдингом Finstar російського мільярдера Олега Бойка, а «М.С.Л.» у 2010 році була куплена кіпрською ABO Holdings Ltd, що пов'язана з російською «Альфа-Груп» Михайла Фрідмана. Ці компанії спокійно продовжують свою роботу — ось де непогано було б проявити патріотичний радикалізм і чиновницьку педантичність.

Україна будує нову державу, революція скінчилася і потрібно робити реформи. Реформи тісно пов'язані з дотриманням закону, і радикально налаштовані громадяни, як ми спостерігаємо останнім часом, сприяють ухваленню нових законодавчих актів і готові самі відстежувати їх виконання. Російський бізнес у нашій країні — ідеальне поле для докладання як маргінальних, так і чиновницьких сил. Вперед, енергійні люди! Прапор в руки тим, хто бажає створити нову країну.