Лавринович вийшов. Хто сяде?

Як і очікувалося, розсудливий мозок суддів Апеляційного суду м. Києва, не обтяжений п'ятигодинним особистим щастям генерального прокурора, не зміг знайти ознак розуму в тому поданні на арешт колишнього міністра юстиції Олександра Лавриновича, яке притарабанили доблесні бійці департаменту ГПУ імені Горбатюка.

Незабаром після урочистого звільнення в'язня юстиції просто в залі суду, старший прокурор Генеральної прокуратури України Олексій Донський взявся на всі лади виправдовуватися, роблячи хорошу міну при поганій грі: мовляв, до нас Апеляційний суд Києва весь час чіпляється! Ми ловимо — вони випускають... Тому, заявив прокурор Донський, вся відповідальність за втечу Лавриновича ляже на суддів апеляційного суду...

Щодо того, що чіпляються, — пригадую один випадок. Їду якось з таксистом-приватником, без «шашечок», біля поста ДАІ він починає нервувати й сіпатися. Питаю:

— Чому нервуємо?

— Та зараз чіплятися почнуть...

— За що?!

— Так у мене техпаспорта на машину немає, чужа, і права тиждень тому забрали за пиятику...

Ну а те, що абсолютно несудимий, і боюся, як виявиться врешті решт, ні в чому не винний громадянин Лавринович скоїть втечу, — це можливо. Скажу більше: в Україні живе понад 40 млн осіб, і кожен з них може втекти. З цим треба щось робити, і заклопотаність ГПУ мені зрозуміла.

Наприклад, я ще пам'ятаю ті часи, коли для виїзду за кордон потрібно було вистояти чергу до ВВІР, де видавали виїзні дозволи — по суті візи на виїзд. Але не всім. Основна маса простих людей навіть не мала права на виготовлення закордонного паспорта! Адже червоний картонний паспорт ще радянського зразка видавали лише тому, хто мав право (!) на виїзд — отримав запрошення з-за кордону, мав родичів або їхав у відрядження. Іншим втеча на свободу була категорично заборонена...

Оскільки прокурор Донський за віком міг не застати ті старі добрі часи, то можна запитати у нині живого та здорового і популярного Євгена Кириловича Марчука — він проконсультує...

Однак тепер у ГПУ виникла нова проблема. В алкоголізмі, наркоманії та боротьбі з корупцією серед чиновників вищих рангів є одна спільна риса — весь час потрібно підвищувати градус або дозу боротьби.

Наша доблесна прес-служба ГПУ настільки звикла виступати з короткими форматами повідомлень, типу «хабарник четверга» або «п'ятничний арешт», що сам процес стає важливішим за результат.

Святе місце пустим не буває. Лавринович з вудки зірвався. Значить, хтось інший має сісти замість нього, чи не так? Тому що інакше прес-службі ГПУ не буде про що писати в Facebook...