Втручання в господарську діяльність: як запобігти незаконному втручанню правоохоронців у господарську діяльність

Останнім часом в Україні набула широкого поширення негативна практика незаконного втручання правоохоронців у господарську діяльність та відкриття кримінальних проваджень стосовно підприємств реального сектора економіки «за фактом» вчинення службовими особами цих підприємств різного роду господарських злочинів. Найчастіше така сумнівна практика стосується відкриття кримінальних проваджень «за фактами» нібито умисного ухилення від сплати податків.

У переважній більшості випадків у суб’єкта господарювання посадовими особами є конкретні директор та бухгалтер, а інколи ці посади обіймає одна й та ж сама особа. Ці обставини зазвичай досліджуються під час податкової перевірки й описуються в Акті перевірки, який надалі служить підставою для внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) і відкриття кримінального провадження за ст. 212 Кримінального кодексу України (умисне ухилення від сплати податків).

Таким чином, вже на момент відкриття слідчим і прокурором кримінальних проваджень добре відомо, що на підприємстві, щодо посадових осіб якого вони внесли інформацію до ЄРДР, відкрили кримінальне провадження, на посадах директора та бухгалтера працюють конкретні громадяни, особи яких вже офіційно встановлено. Це дає можливість представникам правоохоронних органів, під прикриттям таких кримінальних проваджень, втручатись у господарську діяльність підприємств, порушуючи право на захист посадових осіб цих підприємств.

Навіть більше, зазвичай за наслідками таких актів перевірок складаються адміністративні протоколи щодо конкретних посадових осіб підприємства за ст. 163¹Кодексу України про адміністративні правопорушення — щодо порушення порядку ведення податкового обліку.

Іноді, коли відсутня належна правова та фахова допомога, такі протоколи навіть оперативно розглядаються судом з притягнення конкретних посадових осіб до адміністративної відповідальності. Але навіть у цих випадках провадження відкривається «за фактом».

Окрім цього, відкриття таких «фактових» кримінальних проваджень надає можливість затягувати розслідування справ на роки, попри вимоги закону щодо розслідування кримінальних проваджень «у розумні строки».

Іншим способом незаконного втручання правоохоронних і контролюючих органів у господарську діяльність підприємств є широко розповсюджені випадки, коли слідчі та прокурори використовують для цього кримінальні провадження, вже відкриті ними раніше, предметом розслідування яких є обставини, що не мають жодного відношення до вашого підприємства. Саме в рамках такого «стороннього» провадження на ваше підприємство надсилаються запити про надання документів, призначаються перевірки, «умовні» (замовні) експертизи, проводяться «маски-шоу».

Як протидіяти незаконному втручанню правоохоронців?

1. У разі отримання запиту від правоохоронних органів «про надання документів» необхідно його ретельно вивчити та встановити, яке відношення до підприємства, з якого витребуються документи, має кримінальне провадження, в межах якого надіслано запит.

Важливо знати, що ініціювання слідчим чи прокурором витребування документів за «формальними підставами», у тому числі без належного обґрунтування та в межах кримінального провадження, яке не має безпосереднього відношення до підприємства, звідки така інформація та документи запитуються, — може кваліфікуватися як втручання в роботу підприємства і як перевищення чи зловживання службовим становищем відповідною посадовою особою правоохоронного органу.

2. Слід мати на увазі, що ведення досудового розслідування за підозрою в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) відноситься до виключної компетенції податкової міліції ДФС України (ст. 216 КПК України). Її процесуальний статус на сьогодні чітко не визначений, оскільки 1 січня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», п. 134 якого виключено з Податкового кодексу України Розділ XVIII-2 «Податкова міліція». В Кримінальному процесуальному кодексі термін «податкова міліція» також не визначений.

Таким чином, правових підстав для втручання податкової міліції немає.

Враховуючи вищевикладене, доцільним буде ініціювання перед органами прокуратури питання про встановлення належної підслідності.

3. Кримінальне провадження має бути внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань лише після узгодження ухвалених за наслідками акту податкових повідомлень-рішень.

Зокрема, якщо платник податків оскаржує рішення контролюючого органу в адміністративному порядку та/або до суду, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків не може ґрунтуватися виключно на цьому рішенні контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом (абзац 1 п. 56.22 ст. 56 Податкового кодексу України).

Окрім цього, відповідно до п. 2.5.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (наказом ДФС України №22 від 31 липня 2014 року, зі змінами, внесеними наказами ДФС №397, №889 і №633), якщо за наслідками перевірки зменшено суми податку на додану вартість до відшкодування або виявлено порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за якими сума завданої державі шкоди або замаху на заподіяння шкоди є достатньою для притягнення до кримінальної відповідальності, підрозділ, який проводив перевірку, письмово повідомляє слідчий підрозділ фінансових розслідувань і передає матеріали перевірки для прийняття рішення згідно з положеннями КК України протягом 20 робочих днів, наступних за днем узгодження прийнятих за їх результатами податкових повідомлень-рішень про визначення грошового зобов’язання (зменшення бюджетного відшкодування), вимог та рішень щодо єдиного внеску.

4. У тому випадку, якщо на підприємстві одна посадова особа, кримінальне провадження має бути відкрито не «за фактом вчинення злочину», а необхідно наполягати на тому, щоб воно розслідувалось щодо конкретної службової особи. Це дасть змогу керівникові суб’єкта господарювання, щодо якого порушено кримінальне провадження, та його захиснику в повному обсязі скористатися правами сторони кримінального провадження. Зокрема, подавати докази слідчому та прокурору, оскаржувати рішення, знайомитися з матеріалами кримінального провадження та заявляти клопотання про призначення експертиз, у тому числі судово-економічних, допит свідків тощо.

Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України, свідок не є стороною кримінального провадження. Відповідно, він не має права заявляти клопотання за виключенням клопотань про внесення змін, доповнень та зауважень до протоколу допиту та про забезпечення безпеки.

5. Під час підготовки відповіді на запити «про витребування документів» в порядку ст. 93 КПК України важливо знати, що надання документів/інформації на такі запити можливо лише за умови добровільної згоди на це платника податків, оскільки сама норма цієї статті передбачає лише право слідчого або прокурора на витребування документів, але не містить обов’язку і процедури їх витребування.

Водночас, у разі відмови в наданні документів на запит така відмова має бути коректною, добре аргументованою, оскільки наслідком необґрунтованого ненадання документів може бути проведення в приміщенні суб’єкта господарювання обшуку (за відповідною ухвалою суду).

Пам'ятаємо, що відповідно до роз'яснень Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України від 5 квітня 2013 року №223-558/0/4-13 «сторона кримінального провадження може витребувати та отримати речі або документи за умови їх добровільного надання володільцем без застосування процедури, передбаченої главою 15 КПК України».

Порядок та механізм витребування речей та документів деталізований у главі 15 КПК України «Тимчасовий доступ до речей і документів». Ст. 159 КПК України визначено, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі й документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі ухвалення відповідного рішення судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

6. Єдина підстава, яка зобов’язує підприємство надати документи слідчому/прокурору, — вмотивована ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів.

Якщо підприємство отримало ухвалу суду про тимчасовий доступ до речей і документів, законодавець надає право суб’єкту господарювання скористатися ч. 4 ст. 165 КПК України й надати можливість співробітникам правоохоронного органу виготовити копії необхідних документів на ксероксі співробітників правоохоронних органів та на їхньому власному папері.

Водночас кожен випадок відкриття кримінального провадження стосовно посадових осіб суб’єктів господарювання, у тому числі отримання запитів правоохоронців про витребування документів або ухвал суду про тимчасовий доступ до речей і документів, має індивідуальні особливості. Тому рекомендую в конкретних ситуаціях отримувати правову фахову консультацію (допомогу) досвідченого адвоката саме з урахуванням таких особливостей.