Індекс здоров’я українців: чи тим шляхом пішла медреформа

«Індекс здоров’я. Україна»* у 2017 році становив 62 бали. Це дослідження було започатковано минулого року для щорічного моніторингу та фіксації змін, які відбуваються у системі охорони здоров’я, а також для розуміння того, як вони позначаються на кожному з нас — кінцевих отримувачів медичної допомоги. Індекс здоров’я — це стан задоволеності українських громадян, їхній досвід отримання медичної допомоги (амбулаторної та стаціонарної), поведінка людей у разі виникнення проблем зі здоров’ям, доступність лікарських засобів та спосіб життя.

Розробники сподіваються, що «Індекс здоров’я. Україна» стане інструментом, який допоможе управлінцям сфери охорони здоров’я, а також тим, хто формує політику на національному рівні та в областях, районах, містах, оцінити вплив реформи на пацієнтів та громаду. Очікується, що ця інформація дозволить краще зрозуміти ситуацію в галузі, порівняти її з іншими та загальнонаціональними показниками, спонукатиме до обміну досвідом між регіонами.

Індекс здоров'я включає п'ять складових. Перша — задоволеність медичною допомогою. Вона вимірюється двома індикаторами — задоволеністю роботою сімейного лікаря, терапевта чи дільничного педіатра (вибір пав на первинну ланку, адже вона у фокусі реформи) та стаціонарною медичною допомогою. Ще одна складова індексу — звернення до лікаря у випадку хвороби та задля запобігання хворобам (індикатори — звернення по медичну допомогу у разі останньої хвороби чи травми та проходження профілактичного огляду). Наступна складова — витрати на допомогу та ліки. Високі витрати на медичну допомогу та лікарські засоби найчастіше розглядаються як фінансовий бар’єр, який має наслідки: відкладання звернення до лікаря через неможливість сплатити його послуги (індикатори — загальні витрати на ліки, куди включено і призначені лікарем медикаменти, і придбані самостійно пацієнтом (витрати протягом останніх 30 днів), та відкладання або невідвідування лікаря через фінансову недоступність). Індекс також досліджує знання українців про здоров’я та здорову поведінку (вимірюється обізнаністю хоча б двох симптомів інсульту та ставленням до вакцинації). Показник також включає оцінку здоров’я українців (суб'єктивна самооцінка та більш об'єктивний показник — Індекс маси тіла, або ІМТ).

Отже, цьогоріч індекс становив 62 бали. Як зазначають розробники опитування, ця цифра не є принциповою — важливо дивитися на динаміку. Якщо порівняти з торішніми 56 балами, то динаміка спостерігається позитивна. Це означає, що деякі показники зростають і впливають на загальний індекс.

Сімейний лікар + пацієнт = ідилія, або Чи тим шляхом пішла медреформа

Перший показник — задоволеність медичною допомогою. Це ставлення людей до різних надавачів медпослуг.

«Задоволеність медичною допомогою — це суб’єктивна оцінка, але вона є вкрай цінною для зворотного зв’язку з жителями області при проведенні реформ, а також для поширення успішних практик з реформування галузі між областями», — пояснює Тетяна Степурко, координатор дослідження та доцент Школи охорони здоров’я.

До індексу увійшли задоволеність роботою сімейного лікаря (педіатра, терапевта) та стаціонарною допомогою. Виявилося, що 73% опитаних загалом задоволені або скоріше задоволені допомогою, яку надають на первинній ланці (70% у 2016 році). Цікаво, що в Запорізькій (47%, у 2016-му — 66%) та Сумській (49%, у 2016-му — 56%) областях незадоволених роботою сімейного лікаря значно більше, ніж, наприклад, у Харківській (89%, минулого року — 70%), Волинській (88%, того року — 72%), Миколаївській (84%, минулого року — 83%). Розрив дуже суттєвий — майже вдвічі. У Києві цей показник за рік не змінився — задоволених роботою лікарів первинної ланки 68%.

Якщо зважати на результати опитування, то скидається на те, що на первинці майже не потрібно нічого змінювати. Як інтерпретувати ці результати? Можемо лише припустити, що українці отримують те, на що очікували. Очікування ж наших громадян, напевно, є не дуже високими. Ще одна гіпотеза: ті, хто не задоволений сімейним лікарем, до нього звертаються у крайніх випадках.

Значно менший рівень задоволеності показують люди щодо стаціонарної допомоги. І це відповідь на запитання, на чому потрібно сфокусуватися медичній реформі. Очевидно, що стаціонар потребує більшої уваги. Найменше задоволених медичною допомогою у стаціонарі мешкають у Запорізькій області (26%, минулого року — 48%), на Сумщині (29%, того року — 45%) та у столиці (34% проти торішніх 40%). Найоптимістичнішими щодо цього питання були респонденти на Миколаївщині — 86% задоволених. Загалом області-лідери щодо задоволеності за рік змінилися несуттєво.

Чи звертаються українці до лікарів та чи проходять профілактичні огляди

77% (проти тогорічних 62%) наших співгромадян зверталися по медичну допомогу через хворобу чи травмування. Щодо профілактичних медоглядів (сюди входять кардіограма, огляд гінеколога/уролога, стоматолога), то цей показник за рік майже не змінився. Про своє здоров’я найменше турбуються на Волині (26%, минулого року — 43%) та у Кіровоградській області (26% і 39% відповідно). Найбільше питанню профілактики приділяють увагу у Чернівецькій області (87%, торік — 72% опитаних проходили профілактичні огляди).

Експертам ще потрібно буде пояснити такий розрив між різними регіонами. Зрозуміло та чітко прослідкується, що в тих областях, де менше звертаються з профілактичною метою до лікаря, більше звернень по медичну допомогу. А вартість лікування, як відомо, значно вища за профілактику.

Реформаторам непогано було би врахувати менталітет не лише українців загалом, а й жителів окремих областей. Існує безліч особливостей, зумовлених конкретним регіоном. Якщо люди на заході України більш педантично ставляться до свого здоров'я, то на сході нерідко набагато більше переживають, наприклад, за свій автомобіль. До речі, там багато хто традиційно не лікував зуби. На Закарпатті мало людей, які страждають від зайвої ваги. Вони живуть у горах, де чисте повітря, тому менше потерпають і від легеневих захворювань. Онкологія — супутник промислових міст. Ці місцеві особливості слід привести до єдиного знаменника, який влаштував би всіх.

Третина українців не йде до лікаря через брак коштів

Особливість України полягає в тому, що значна частка приватних витрат на охорону здоров’я лягає на плечі самих пацієнтів. Тому українці з нетерпінням чекають від МОЗ на базовий перелік безкоштовних послуг.

Впродовж останнього місяця українці в середньому витратили 570 грн на ліки (минулого року — 550 грн). Найбільше коштів залишили в аптеках жителі Дніпропетровщини (883 грн) і Тернопільщини (1118 грн), найменше — Хмельниччини (280 грн) та Житомирщини (300 грн). За даними дослідження, 8% опитаних брали участь в урядовій програмі «Доступні ліки», більшість з них (74%) оцінює її позитивно.

Згідно з результатами дослідження, 30% українців упродовж останнього року не зверталися до лікаря та/або не лягали у лікарню через брак коштів. Найкраща ситуація у Луганській області (9% бракувало коштів), а в Одеській (43%) та Черкаській (45%) областях медичні послуги, на думку пацієнтів, виглядають найменш фінансово доступними.

У пошуках прихильників вакцинації, або Чи знаєте ви симптоми інсульту

Знання симптомів інсульту рятують життя. Як відомо, серцево-судинні захворювання мають широке поширення в Україні та стають причиною інвалідності й високої смертності. Результати дослідження свідчать про недостатню обізнаність населення в цьому питанні, що ускладнює чи навіть унеможливлює своєчасне звернення по належну допомогу. Насторожує, що 10% тих, хто сам переніс інсульт, не знають симптомів захворювання. Як зазначають експерти, це недопрацювання комунікації лікар-пацієнт.

Найвідомішими симптомами інсульту є раптове оніміння або втрата рухливості обличчя, руки або ноги, особливо з одного боку тіла; порушення мови або труднощі сприйняття мови, тексту, які з'явилися несподівано. Про інсульт може свідчити також порушення координації рухів, хиткість ходи, запаморочення та втрата свідомості, а також раптовий різкий головний біль або різке погіршення зору на одне чи обидва ока. Найменше знають про інсульт у Сумській (10%) та Івано-Франківській областях (22%, але це прогрес у порівнянні з тогорічними 11%). Порівняйте: на Миколаївщині 88% опитаних знають принаймні два симптоми інсульту, у Києві таких 61%.

Якщо минулого року кожен четвертий українець відмовлявся вакцинувати своїх дітей, то цьогоріч цей показник дещо знизився (25% і 21% відповідно). Хочеться сподіватися, що це дійсно позитивна динаміка.

Ставлення до щеплень дуже відрізняється між регіонами. Питання вакцинації є найбільш проблематичним в Івано-Франківській області (від щеплень відмовлялися 39%), противників вакцинації багато також на Тернопільщині (39%), Львівщині (38%) та Київщині (37%). Дещо пасе задніх і Київ — тут третина батьків з різних причин не вакцинують дітей. Торік ці регіони також були в аутсайдерах. Отже, як зазначають експерти, це невипадкові результати. Найбільшими прихильниками обов'язкових щеплень є батьки Волинської та Миколаївської областей (96% і 95% опитаних у цих регіонах не ухиляються від вакцинації).

Експерти зауважують, що кількість батьків, які позитивно ставляться до вакцинації, з кожним роком зростає. Причиною того, що Київ перебуває у перших рядах відмов від вакцинування, є велика кількість медичних працівників, які відмовляють своїх пацієнтів від щеплень. Батьки довіряють своїм лікарям, і якщо лікар проти вакцинації, то більшість батьків з ним погодиться, попри те, що розповідають у медіа. Важливими є також інші бар'єри: побоювання щодо якості вакцин, а також страх перед післявакцинальними ускладненнями.

Як ваше здоров’я, українці?

Майже половина опитаних (47%) оцінюють свій стан здоров’я як добрий або дуже добрий, різниця між регіонами не є великою. Найгірше себе почувають жителі Сумської області (тільки 28% вважають себе здоровими, тоді як минулого року у цьому регіоні так думав кожен другий), в аутсайдерах також Закарпатська та Житомирська області (лише 25% та 26% відповідно вказали, що мають добре здоров'я). Краще почуваються на Луганщині (59% вважають себе здоровими), в Києві (56%), у Хмельницькій та Вінницькій областях (54% та 53% відповідно).

Більш об'єктивним показником здоров'я є Індекс маси тіла (ІМТ). Він розраховується як відношення маси тіла (в кілограмах) до зросту (в метрах) у квадраті. Якщо ІМТ є нижчим за 18,5, то вага вважається недостатньою; у межах 18,5–24,9 — нормальною; надлишковою — при показниках 25–29,9; ІМТ понад 30 свідчить про ожиріння. Згідно з опитуванням, в Україні понад половина населення (а саме 59%) має надлишкову вагу тіла або страждають на ожиріння, що є основним фактором ризику розвитку артеріальної гіпертензії, метаболічного синдрому, діабету тощо. У свою чергу ці захворювання призводять до інфарктів, інсультів — основної причини інвалідизації та смертності в Україні.

Найчастіше похизуватися стрункістю можуть на Хмельниччині (58%), у Рівненській (55%), Закарпатській (54%) областях, місті Києві (53%) та в Івано-Франківській області (52%). Найбільше проблем з вагою мають у Запорізькій (лише 28% опитаних зазначили, що не мають надлишкової ваги чи ожиріння) та Київській (37%) областях.

* * *

«На реалізацію цього дослідження нас надихнув Європейський індекс споживачів охорони здоров’я, який порівнює системи охорони здоров’я країн Європейського Союзу й визначає найоптимальніший шлях для їхнього розвитку, та канадський досвід подібного дослідження, — розповідає Вікторія Тимошевська, директор Програмної ініціативи «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження». — Центральна роль споживача в цивілізованих системах охорони здоров’я часто помітна в ухвалених рішеннях, де вагомими складовими є його потреби та думки. Саме зворотній зв’язок споживачів та особливо тих, хто уникає звернення по послугу («неспоживачів»), допомагає управлінцям та розробникам політики на національному й регіональному рівнях надати медичній допомозі таких атрибутів, які сприймаються в суспільстві як характеристики якості та доступності. Чому така назва — «Індекс здоров’я. Україна»? Найголовнішою ціллю кожної системи охорони здоров’я є покращення здоров’я населення».

Є результати дослідження, які не увійшли в Індекс здоров'я, — ставлення українців до медичної реформи. Цього року дещо менше людей, ніж минулого, вважають, що така реформа потрібна (87% і 93% відповідно). Загалом 22% респондентів відчули, що медреформа відбувається (минулого року таких було 15%). Але якщо у Києві у 2016-му медичну реформу помітили більш як 60% опитаних, то тепер — лише 11%.

Люди очікують на зміни, але чи погоджуються вони на зміни, які пропонує уряд? Реформаторам потрібно запам'ятати, що саме лікарі є рушіями реформи. Всі дослідження підтверджують факт: якщо лікар не підтримує реформу, то його пацієнти навряд чи будуть її прихильниками. Отже, уряду потрібно дуже ретельно працювати над нормативними актами, ґрунтовно й виважено впроваджувати медичну реформу, щоб це був успішний досвід, а не ламання дров.

* Дослідження проведено Київським міжнародним інститутом соціології у співпраці з фондом «Соціальні індикатори» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» з травня по червень 2017 року. Вибірка, розроблена для дослідження, є випадковою та репрезентативною для дорослого (18 років та старше) населення України в цілому та кожної з 24 областей України та м. Києва. У Донецькій та Луганській областях дослідженням охоплені лише території, підконтрольні уряду України. Загалом було опитано 10 184 респонденти та принаймні 400 респондентів у кожній області.