Кінцева стадія взяття контролю над судовою системою

Судді занепокоєнні намаганням президента України ліквідувати всі суди й створити щось нове. Однак це вже кінцева стадія реалізації взяття контролю над судовою системою. Саме системою, а не владою, бо остання не дала би  цього зробити. А якщо б і дала, то боролася б. Не бачив боротьби. Її не побачило і суспільство. Супротив не відчули й ті, хто реалізовував такий план.

Проаналізуймо події, що стосувалися судової реформи, починаючи з 2014 року.

1. ВККСУ очолив представник уряду України.

2. ВРЮ, а згодом і ВРП, очолив представник президента України.

3. На той час президент і прем'єр-міністр контролювали дві найбільші депутатські фракції парламенту, які складали коаліцію.

4. Коаліція парламентських фракцій могла ухвалювати будь-які закони щодо судоустрою без врахування думки носіїв судової влади.

5. Члени згаданих органів судової влади з числа представників її носіїв погодились, щоб ними керували представники уряду і президента України, маючи можливість цього не допустити (не висунули альтернативного кандидата, що, на мій погляд, є доказом домовленостей і нерозуміння відповідальності).

6. ВККСУ провела конкурс до Верховного суду з сукупністю грубих і умисних порушень порядку обрання суддів, які стосувалися усіх переможців.

7. ВРП проігнорувала наявність цих порушень.

8. Переможці конкурсу до Верховного суду стали залежними від ВККСУ, ВРП і президента України, який призначив їх суддями, достеменно знаючи про наявність порушень порядку їх обрання.

Після цього президент України в останні дні існування у нього такого права вирішив ліквідувати усі суди й створити нові, що схвалила ВРП. Пригадаймо, хто опікувався цим питанням. ДСА України, керівник якої підпадає під обмеження, що встановлені законом про люстрацію. Не буду стверджувати, що цей закон відповідає Конституції України, оскільки його оцінює КСУ. Звертаю увагу, що ВРП звільнила усіх суддів, які підпадали під обмеження згаданого закону, а щодо голови ДСА України не розглядає таке питання вже понад рік. Чому? Чому різний підхід до всіх?

Ба більше, голова ДСА України підзвітний ВРП, а остання вже рік не розглядає звернення судді про посягання на незалежність суддів всієї держави в питанні оплати праці. Суддя звинувачує у цьому порушенні керівника ДСА України. Спадає на думку, що голова ДСА України допустив порушення з відома і згоди голови ВРП. Таким чином, голова ДСА України залежний, бо його звільнення — це питання часу і волі керівника ВРП (включення питання про звільнення до порядку денного).

Спробуймо спрогнозувати рішення суду щодо оскарження указу президента України про ліквідацію судів. Такий позов розглядатиме Верховний суд. Про нього ішлося вище. На мій погляд, ситуація жахлива. Люди кинулися із закликами відновити незалежність судової влади, а переслідували зовсім іншу мету, яку і сліпий побачить.

То що ж треба зробити, щоб відновити незалежність судової влади?

1. На черговому з'їзді суддів висловити недовіру членам ВККСУ і ВРП, обраним цим суб'єктом.

2. Це не є підставою їх звільнення, але доброчесність підкаже їм, що слід робити.

3. Обрати на черговому з'їзді суддів членів ВРП і ВККСУ, не керуючись жодними квотами від судів різних юрисдикцій. До складу цих органів повинні потрапити тільки ті, кому довіряють судді та хто готовий боронити інтереси судової влади, не оглядаючись ні на кого, та взяти відповідальність за керівництво цими інституціями. Прагнення таких кандидатів мають доводитися не тільки словами, а й справами.

4. На черговому з'їзді суддів звернутися до керівників ВРП, ВККСУ стосовно дострокового складання адміністративних повноважень, щоб ці посади обійняли представники носіїв судової влади.

Далі час покаже, що треба робити. Звертаюсь до громадянського суспільства підтримати суддів у боротьбі за незалежність судової влади. Нам всім це дуже потрібно. Без незалежності судової влади ми ніколи не станемо відповідальною державою.