Подорожчання електроенергії як цирковий трюк чиновників

Наприкінці 2017 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), підвищила ціну на електроенергію для споживачів з 1 січня 2018 року. Річна гуртово-ринкова ціна виросте на 15% і становитиме 1561,99 за 1 МВт·год (без ПДВ). У першому кварталі ціна виросте на 9,5%, а з 1 квітня — ще на 6,1%.

Зростання ціни електроенергії чиновники пояснюють як внутрішніми, так і зовнішніми причинами. До перших належать зниження виробництва електроенергії атомними станціями, зростання виробництва більш дорогої енергії теплоелектростанцій, до других — інфляція, підвищення зарплат, девальвація гривні, зростання цін на газ (16,7%) і вугілля (38,3%) як привіт від «Роттердама +».

Чиновницький цирк під назвою НКРЕКП тривав весь минулий рік. Структура, що забезпечує правила роботи суб'єктів природних монополій в електроенергетиці, теплопостачанні, нафтогазовому комплексі, централізованому водопостачанні та водовідведенні, переробці та захороненні побутових відходів, ніяк не могла розпочати свою роботу. А параліч роботи Комісії дуже чітко характеризує стан справ у нашій державі загалом. Члени НКРЕКП мають відбиратися з двох представників, делегованих президентом, двох представників від парламенту (від комітетів з ПЕК і ЖКГ) і одного від Кабінету міністрів. Ці п'ятеро осіб протягом всього року ніяк не могли зібратися з різних, зокрема й цілком сміховинних причин, фактично повністю заморозивши всі ринкові реформи ринку енергетики. Винуватість у цьому провалі всіх гілок влади є очевидною.

Щодо першого рішення за рік про підвищення цін на електроенергію хочеться розповісти, що відбувається в інших країнах. Як найяскравіший приклад можна взяти Німеччину — локомотив всього ЄС. Там восени нинішнього року відбувалися незрозумілі для нашого співвітчизника події. У певні дні виникала ситуація, коли виробники електроенергії доплачували споживачеві за отриману енергію. Вартість одного мегавата в деякі дні трималася нижче нуля, а іноді опускалася до мінус 100 євро. Таке періодично трапляється з німецькою енергетикою, коли ціна йде в мінус за збігу низки умов. Наприклад, у святкові дні, коли промисловість не працює, а на вулиці тепла погода. Як в нинішні новорічні свята. Крім того, Німеччина приділяє підвищену увагу альтернативним джерелам енергії, а вітрова енергетика вносить значний внесок в енергетичний баланс. У будні все стає на свої місця, але для споживача доплата за енергію або її нульова вартість важливі навіть чисто психологічно. Сьогодні з поновлюваних джерел Німеччина отримує 32% електроенергії, а до 2020 року цей показник сягне 35%.

Другий приклад — Чилі. В цій державі вартість електроенергії є нульовою половину днів у році. Річ у тім, що там під час промислового буму набудували безліч сонячних електростанцій. Ними виробляється така кількість електроенергії, що дівати її просто нікуди. У світі впав попит на мідь, і сировинному лідерові країни — мідній промисловості — більше не потрібно стільки енергії. Є там і інфраструктурні труднощі: країна розтягнута вздовж океанського узбережжя, а енергосистема розділена на північну і центральну, погано пов'язані між собою, але ця проблема вирішується просто зараз. Половину електроенергії в країні отримують від сонця, і якщо в Німеччині зелена електроенергія субсидується, то в Чилі це просто комерційне рішення.

Подорожчання електроенергії для вітчизняного споживача, звичайно, є логічним. Всі розуміють, що ціни змінюються. Але в світі відбуваються революційні технічні події, тоді як українські чиновники не можуть елементарно організуватися.