Фінансові ілюзії українських чиновників загрожують дефолтом

В Україні понеділок, 22 січня, — перший день після новорічного анабіозу, який починається з приходом 19 грудня Святого Миколая і закінчується купанням в ополонках 19 січня. Співвітчизник з будь-яким статусом самовіддано відпочиває цілий місяць, злегка відволікаючись на вимушену роботу. І якщо багатотижневе неробство звичайної людини може пройти непоміченим, то небажання активно трудитися політика або чиновника яскраво відбивається на всій країні.

Найпростіший показник стану справ у державі — курс валюти. Динаміка курсу долара за останні три місяці виглядає невтішно:

22 грудня 2017 року прем'єр-міністр України Володимир Гройсман на прес-конференції сказав, що очікує на стабілізацію курсу гривні в січні 2018 року. «Коливання курсу має абсолютно сезонний характер... У грудні завжди так відбувається. У січні все стабілізується», — казав тоді прем'єр.

Сьогодні він додає: «Було падіння, він [курс гривні] вільно регульований і залежить від того, наприклад, що в січні йде зменшення експорту з України, якщо йде зменшення експорту — менше валюти надходить в Україну, а є виплати, які ми робимо з України... Але коли все починає працювати абсолютно нормально, коли ми починаємо експортувати, коли баланс починаємо зберігати, то ситуація зменшується і все залишається в межах прогнозованих. Минулого року було те ж саме».

Все нормально повинно почати працювати саме від сьогодні. До речі, про «виплати, які ми робимо з України». Чиновниками провалена програма співпраці з МВФ, яка зобов'язувала нас, зокрема, створити антикорупційний суд. Нам не дадуть грошей — і ми не зможемо обслуговувати наші борги. Після того як Україна перестане платити за своїми боргами, почнеться процес, який називається дефолтом. Нехай тоді міністри й депутати розповідають про сезонність процесів, що відбуваються, а президент нашої держави, який повернувся після тижневого відпочинку з Мальдів, закріпить ці слова своїми враженнями.

В нашій державі зупиняються елементарні рішення. Вже три квартали не можуть звільнити з посади главу НБУ Валерію Гонтареву. Якщо до неї є претензії — звільніть її місце для іншої людини, яка зможе легітимно обіймати цю посаду, а потім розбирайтеся з колишньою чиновницею. Інша людина, яка має безпосередній стосунок до вітчизняних грошей, — міністр фінансів Олександр Данилюк. Міністру підступно заважають виконувати обов'язки депутати та бізнес, Генпрокуратура і СБУ, наприклад, в постійній боротьбі за реформу підпорядкованої йому Державної фіскальної служби. Чиновник вважає, що тут є конфлікт інтересів як державних, так і особистих, в ньому винні всі, крім безпосередньо міністра і його керівника Володимира Гройсмана.

«У мене була з прем'єром досить серйозна розмова на цю тему. Він прекрасно розуміє, що реформа ДФС — це ключова умова розвитку бізнесу в Україні. Люди не терплять корупції. А в ДФС вона є», — заявив міністр.

Данилюк відповідає за платоспроможність нашої держави, яка реально залежить від співпраці з міжнародними фінансовими організаціями, насамперед — МВФ. А там давати гроші незговірливій Україні поки не збираються. Програма співпраці з МВФ закінчується в першому кварталі 2019 року — залишився рік. Просвіту в наданні недорогих грошей не видно, але міністр сповнений оптимізму.

«Країна в передвиборний період повинна мати подвійний запас міцності й упевненість у подальшому зростанні та стабільності фінансів. Це неможливо без копіткої роботи. І це не тільки питання співробітництва з МВФ, ідеться і про багато інших процесів, за ефективність яких відповідає Мінфін», — заявив він у своєму нещодавньому інтерв'ю DT.UA.

Нашу державу сьогодні назвати фінансово незалежною можна лише з великою натяжкою. Але головний фінансист не втомлюється про це говорити, помічаючи, однак, деякі перешкоди на шляху: «Я повністю підтримую людей, які стверджують, що ми як самостійна держава повинні мати можливість працювати без МВФ. Вірю, що ми зможемо. <...> Я теж хочу, щоб Україна була самостійною і рухалася вперед без сторонньої допомоги, але багато хто з тих, хто зараз про це говорить, переслідують інші цілі. Вони не хочуть реформ і змін, багато хто прагне позбутися МВФ, щоб законсервувати поточну ситуацію на догоду своїм особистим інтересам».

Чиновники продовжують транслювати народу свої мрії замість того, щоб казати правду. Україна вступила в передвиборний рік. У березні 2019-го ми обиратимемо президента, цього ж року мають відбутися парламентські вибори. Персонажам, які перебувають при владі, думати про реформи в цей час важко, але якщо ігнорувати процес змін, на державу очікує колапс.