Виступ директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізосіб Ольги Білай

Нещодавно банківська комісія ICC Ukraine  провела стратегічну сесію, присвячену ролі банківського сектора у відновленні України, залученні інвестицій, розвитку кредитування бізнесу та адаптації українського фінансового законодавства до стандартів Європейського Союзу. В обговоренні взяли участь представники банківського, юридичного, девелоперського і страхового секторів, народні депутати, фахівці з питань фінансового регулювання, арбітражу, компенсації збитків і воєнних ризиків.

Під час заходу прозвучав цілий ряд цікавих виступів, з якими ми пропонуємо ознайомитися читачам. Можливо, найнесподіваніші тези висловила директор-розпорядник Фонду  гарантування вкладів фізичних осіб  Ольга Білай. З неї і почнемо свій репортаж про захід.

Ольга Білай:

Кабінет міністрів України в рамках євроінтеграційного процесу вже затвердив національну програму адаптації українського законодавства до актів Європейського Союзу. Фінансові послуги є окремим розділом і включають в себе дуже багато директив. Це розділ, за який відповідає Національний банк України. Учасниками також є Національна комісія з цінних паперів фондового ринку і Фонд гарантування вкладів.

Там дуже великий обсяг роботи, необхідно буде прийняти понад 50 законів. І в сфері відповідальності Фонду знаходяться не дві директиви, а чотири. Це 59-а директива про врегулювання банків,  49-та про систему гарантування, також є 24-а директива від 2001 року. Вона називається “Про ліквідацію фінансових установ”, а також є директива, яка захищає споживачів і говорить про захист споживачів у цифровому просторі, коли банки надають свої послуги вкладникам і кредиторам, клієнтам саме в цифровому середовищі.

Ми, Україна як держава, вже пройшли етап скринінгу українського законодавства на предмет відповідності, зокрема, по трьох основних директивах 49, 59 і 24. І 24-а директива, яка говорить про ліквідацію банків, вже на 95% відповідає європейському законодавству. Тому що вона не регулює, яким чином в країні побудована ліквідація банків — через суди або через адміністративну процедуру.

В Європі є приклади і участі суддів, і безпосередньо адміністративна процедура, якою керує державний орган. Ми відповідаємо на 90%, навіть на 95%. Ми не відповідаємо лише в одній частині, де йдеться про транскордонні процедури ліквідації, коли країна вже є членом Євросоюзу. Оскільки ми ще не член Євросоюзу, в нас немає банківських інституцій, які працюють в різних країнах-членах Євросоюза. Тому ми не можемо відповідати цій вимозі, і маємо імплементувати цю норму в українське законодавство.

Хочу вам сказати з практики, що європейські країни переймають у нас досвід як виведення банків з ринку регулювання, так і ліквідації.

Чому? Тому що в них застосування законодавства відбувається досить рідко. 59-та директива про виведення працює для банків з критичними функціями. І це відрізняється від нашого визначення системно важливих банків. Проте способи регулювання, описані в директиві, повністю відповідають способам, які є в українському законодавстві. Більше того, Україна є лідером по застосуванню цих способів на практиці.

Ми знаємо, що з банківської кризи, крім ліквідації, Фондом було застосовано альтернативні способи у 14 кейсах, чотири з них під час військового стану. 2025 року  Фонд здійснив регулювання “Комінветбанку” шляхом передачі активів і зобов'язань приймаючому банку. 

Це спосіб, який повністю відповідає як BRRD (Bank Recovery and Resolution Directive) — ключова нормативно-правова база Європейського Союзу (Директива 2014/59/ЄС — Ред.) , так і, до речі, DGSD (Deposit Guarantee Schemes Directive, або Директива 2014/49/ЄС) — ключовий європейський закон, що зобов'язує держави-члени ЄС створювати та підтримувати національні системи гарантування вкладів — Ред.),  це 49-та директива. Там, де є, так називаємо, трансфер-тул, який застосовується, коли банк визнаний неплатоспроможним.

Цього року ми закрили кейс із залученням іноземного інвестора.

Перейду до другого питання про те, як ми можемо працювати на розвиток добробуту держави. Взагалі як саме банківський сектор може допомогти в цьому. 

Ми бачимо, що в нас йде така величезна трансформація банківського сектора, не тільки з точки зору, як банки допомагають економіці, а як сам банківський сектор залучає іноземні інвестиції. І Фонд в 2026 році став шлюзом для залучення іноземних інвесторів у банківську сферу.

В січні 26-го року ми створили перехідний банк на базі неплатоспроможного RwS bankу. І цей перехідний банк продали іноземному інвестору Це естонська фінансова компанія Iute , яка має бізнес в європейських країнах. Не в Європейському Союзі, але це європейські країни, в тому числі в них є банк у Молдові. Вони придбали 100% акцій перехідного банку у фонду гарантування.

В них був дуже короткий термін для того, щоб докапіталізувати банк, і вони завели живі кошти. Завели валюту, продали її, докапіталізували банк на 300 мільйонів гривень.

Національний банк в середині березня визнав, що ЮТЕ Банк повністю відповідає вимогам українського законодавства, в тому числі щодо капіталу. І таким чином uteBank  вже отримав право залучати клієнтів в Україні і починати працювати з ними.

Першим запитанням журналістів на нашому брифінгу, коли ми запросили власників ute Group , акціонерів, було — чому ви взагалі вирішили приходити в Україну, в банківський сектор під час війни? Вам не страшно? Вони відповіли: ми бачимо тут потенціал для розвитку і хочемо працювати у вашій країні.

Вони не благодійна організація. Звісно, вони хочуть впроваджувати свої продукти, а це цифрові продукти. Вони заявили, що планують розвивати цифрові продукти в банківських цифрових додатках. Але це додаткові кошти в капіталізацію, 300 мільйонів, який вони вже завели, — це тільки перший крок. Тому що в подальшому, при розвитку банку, він потребує більшого капіталу. І якщо він не може спродукувати його прибутком, то акціонер буде збільшувати обсяг за рахунок власного капіталу. 

Другий кейс, реалізований також у 2026-му році, у квітні ми продали 100% неплатоспроможного банку PINBank  іноземному інвестору, литовській компанії Zenko. Головою наглядової ради якого є пан Андрій Дуда, колишній президент Республіки Польща. Цей банк також мав дуже короткий термін на виконання плану капіталізації для того, щоб відповідати нормативам Національного банку.

Він за місяць розплатився з Фондом гарантування за придбання акцій і ще додатково докапіталізував PINBank. Наразі триває перевірка щодо відповідності капіталізації банку нормативам НБУ. Таким чином вже півмільярда гривень завдяки залученню іноземних інвесторів банківський сектор України, це чисті гроші, які вже надійшли, будуть використані цими банками для розвитку кредитування.

Що цікавить зараз іноземних інвесторів в Україні? Чому вони планують розвивати тут бізнес?

В першу чергу, це роздрібний сектор. Вони вже мають продукти, які працюють, приносять прибуток в інших країнах, і їх цікавить масштабування.

Що ми можемо зробити для того, щоб це стало нормою, щоб наш банківський сектор перебудувався? До речі, PINBank, який належав колишнім підсанкційним акціонерам, приватному російському капіталу, рішенням Вищого антикорупційного суду він був переданий в власність держави і знаходився в управлінні держави два роки, але опинився в Фонді гарантування. Відповідно, захід іноземного інвестора – для розбудови цього банку якраз і показав, що санкції таким чином можуть працювати на державу.

Найкращий розвиток сценаріїв – це залучення максимальної кількості іноземних інвесторів, і, до речі, внутрішніх інвесторів теж. Я не є фанатом тільки іноземних інвестицій, вважаю, що ми самі відповідальні за розвиток і майбутнє нашої країни. Ми маємо внутрішні ресурси, які також готові інвестувати в банківський сектор. Ми бачимо також українських інвесторів, фінансові компанії, сусідні індустрії, які бачать, яких продуктів не вистачає ринку, готові розвивати ці продукти з урахуванням цифрових технологій, що зараз дуже швидко розвиваються, для того, щоб ми розбудовували нашу економіку. Тому банківський сектор може бути не тільки кредитором, а сам стати драйвером і залучати як внутрішні, так і зовнішні прямі інвестиції.

Ми маємо популяризувати цю думку. Я думаю, що це може бути величезним вкладом ICC Ukraine  – щоб розповісти про механізм регулювання, який Фонд застосовує на практиці, і залучати іноземний капітал, залучати іноземних банкірів, для того, щоб вони розвивали бізнес в Україні.

Коли Фонд продає перехідний або неплатоспроможний банк, він дає інвестору певні гарантії, тому що це державна установа, всі дії здійснюються на підставі закону про систему гарантування вкладів фізичних осіб, і сам закон містить певні гарантії для інвесторів. Наприклад, якщо це перехідний банк, то новий акціонер захищений, по-перше, юридично від повернення акції стягнення, а по-друге, інвестор може обрати серед активів банку саме ті, в яких він бачить потенціал для розвитку. При цьому інвестор забирає 100% гарантованих вкладів, які наявні в банку. 

Таким чином ми в повній мірі захищаємо вкладників, захищаємо банківську систему, тому що ми не витрачаємо кошти на виплати вкладникам, тобто кошти залишаються в Фонді, і Фонд залишається фінансово стабільним для того, щоб виконувати свої зобов'язання в майбутньому. Крім того, це додаткові можливості для розвитку бізнесу, яку абсолютно юридично захищаємо.

В наступній публікації ми познайомимо читачів із виступом на заході інших його учасників, зокрема, тими, які не поділяють оптимізму директора-розпорядника Фонду.