Ідеальна держслужба: менеджерам «Нафтогазу» — мільярдні премії, державі — мільярдні збитки

Українська влада давно творчо переробила вислів, приписуваний Березовському, про те, що під час приватизації важливіше купувати не заводи, а їхніх директорів. Борис Абрамович вважав, що політики — наймані працівники підприємців. Але в нашій країні з розхитаною економікою все давно перевернули догори дриґом.

Політична боротьба навколо призначення на хлібні посади ведеться постійна і неабияка. Приклади монетизації політичних сутичок можна наводити щодня. Будь-хто, кого було призначено на державну посаду, миттєво встановлює собі велику зарплату і створює — за державний кошт — затишну атмосферу.

Яскравим прикладом такого управління державою можна назвати поведінку менеджменту головного газового монополіста — «Нафтогазу України». Наглядова рада НАК проголосувала за виплату бонусів правлінню у зв'язку з перемогою в Стокгольмському арбітражі над російським «Газпромом». На виплату бонусів виділили 1% від суми виграшу, що становить 45 млн дол. від 4,56 млрд дол. загальної суми. Причому 20 млн дол. бонусів уже виплачено, а решту суми члени правління мають намір отримати після фактичного виконання «Газпромом» рішення Стокгольмського арбітражу, чого, скоріш за все, не станеться ніколи — з огляду на складні стосунки між державами — учасницями спору. До того ж «Газпром» зараз активно займається опротестовуванням цього рішення. Газові українські менеджери, з благословення своїх босів, ділять ще не отримані гроші, призначаючи собі бонуси за виконання своїх прямих обов'язків.

Восени минулого року правління «Нафтогазу» вже виписувало премії вісьмом героям протистояння з російським монополістом за перемогу в першому судовому раунді. Їхня величина була непростимо мала — розмір однієї річної зарплати. Зате зараз справедливість взяла гору.

До речі, річна зарплата керівника НАК Андрія Коболєва становить 19 млн грн. Очолив він цю структуру відразу після Майдану у 2014 році і вважався креатурою екс-прем'єра Арсенія Яценюка. «Уряду камікадзе» давно немає, але перевірені люди перебувають біля фінансових потоків. Керівник «Нафтогазу» відразу після Революції гідності накупив броньованих джипів, оточив себе охороною, що теж справедливо: до дорогих менеджерів у їх наймача — держави — має бути дбайливе ставлення.

Щоб додати пікантності в історію, варто нагадати, що газ не лише транзитом проходить через Україну, а й традиційно видобувається на її території. Чинне українське законодавство наділило «Нафтогаз» монопольним правом на купівлю всього газу у власної доньки — «Укргазвидобування», за соціальною ціною 4,85 грн за кубометр. При цьому для комерційних споживачів з червня 2018 року встановлено ціну 9,08 грн за кубометр. Станом на 1 квітня холдинг заборгував своїй доньці 42 млрд грн, що в 40 разів перевищує показник 2015 року.

Виплата премій за успішну міжнародну судову практику газовому менеджменту і руйнування економіки газовидобутку — все це відбувається просто сьогодні. Відкрито, безсоромно, цілеспрямовано.