Операція «Реорганізація»: поставити діагноз лейкемія в Україні невдовзі не зможуть

НДСЛ «Охматдит» — не лише найбільша дитяча лікарня з національним статусом. Це понад 120 років боротьби за дитячі життя, а також ще одне «будівництво століття» в країні, де для кожної нової влади обіцянки побудувати грандіозні соціальні проекти у сфері охорони здоров'я перетворилися на погану звичку. Цікаво, чи відкрив хоча б уві сні Дитячу лікарню майбутнього Віктор Ющенко? Яка стала символом краху помаранчево-революційних сподівань українців і гірким прозивним ім'ям. У 2010 році тодішній прем'єр-міністр Микола Азаров урочисто перерізав стрічку біля дверей Центру ядерної медицини. З непрацюючим обладнанням — як пізніше з'ясувалося.

Не став винятком і київський «Охматдит». Будівництво нового корпусу лікарні, який, за словами державних мужів, «не поступатиметься найкращим європейським клінікам», почалося ще у 2011 році. Будівництво, немов хронічна хвороба, то спалахувало, то входило в ремісію на роки.

Попри те, що прем'єр-міністр вже кілька разів помпезно відкривав окремі частини цього довгобуду, зведення, мабуть, найдорожчої в світі дитячої лікарні досі не закінчено і хронічно перебуває у стані «майже».

На жаль, держава Україна за довгі роки так і не зуміла подолати «п'ятий рівень складності боротьби з корупцією» і побудувати лікарню для своїх маленьких пацієнтів. Політика, яка фактично провадиться, і «реформи» свідчать, що в нашій країні розвиток медичної допомоги онкохворим дітям не є пріоритетом. Ба більше, під загрозою опинилося лікування, яке надавалося досі.

Трансформація в минуле

Трансформація медичної галузі торкнулася Центру трансплантації онкогематології і кісткового мозку НДСЛ «Охматдит». На офіційному сайті з поміткою #антифейк від МОЗ України про «Охматдит» міністерство так пояснило свій крок: «Реорганізація Центру дитячої онкогематології та трансплантації кісткового мозку передбачає розформування адміністративної частини, що була необґрунтованою надбудовою над чотирма відділеннями (підтримуючої, інтенсивної хіміотерапії, трансплантації кісткового мозку, хіміотерапії онкогематологічних захворювань) і не мала жодної лікувальної функції. Жодне з відділень не закривається, а функціональні можливості відділення трансплантації кісткового мозку навіть розширюються: до штатного складу ввели посади імунологів, що дуже важливо для лікування дітей з первинним імунодефіцитом. У новій структурі це відділення називатиметься Відділенням трансплантації кісткового мозку та імунотерапії. Кількість лікарів не змінюється. Кількість пацієнтів, яких здатна прийняти та пролікувати лікарня, завдяки оптимізації структури та розбудові лікарні суттєво зросте».

Однак багато фахівців вважають, що МОЗ маніпулює, і ставлять знак рівності між такого роду реорганізацією і руйнуванням. Важко заперечити той факт, що подібні рішення мають бути зваженими й обов'язково обговорюватися з професійним товариством. Так відбувається в усьому цивілізованому світі, на який ми всі з напівзотлілою надією дивимося.

«Реорганізація не обговорювалася з жодним із членів Асоціації онкогематологів, — каже лікар-гематолог Центру дитячої онкогематології і трансплантації кісткового мозку НДСЛ «Охматдит» Юлія Базалук. — Були невідомі загалу консультанти. Чи є законним наказ щодо реорганізації, який із жодним з фахівців не обговорювався? Це не оптимізація — це руйнація. Реорганізація, по суті, руйнує всю систему дитячої онкогематології в Україні, яка будувалася кілька десятків років. Існуюча сьогодні система забезпечує повний цикл лікування, починаючи з діагностики. Всі зв'язки, які багато років напрацьовувалися, руйнуються. Регіональні онкогематологи в паніці. Діти з онкогематологією під загрозою».

З цією думкою згодні й інші онкологи, вважаючи, що ліквідація цього Центру разом з референс-лабораторією діагностики онкогематологічних захворювань призведе до колапсу всієї служби дитячої онкогематології в Україні. Поставити на сучасному рівні діагноз лейкемії, лімфоми та інших онкогематологічних захворювань буде просто ніде. Трансплантація кісткового мозку (ТКМ) дітям від родинних донорів припиниться, а від неродинних донорів так і не почнеться. Координуючу роль у діагностиці і багатомісячній терапії (часто лікування триває до двох років) дітей з онкогематологічними захворюваннями виконувати буде нікому, хворі діти разом з лікарями регіональних дитячих онкогематологічних відділень опиняться наодинці зі своїми проблемами. Досягнення всіх років незалежності України, за час яких рівень лікування дітей з лейкеміями, лімфомами та іншими онкогематологічними захворюваннями піднявся з 5% (на початку 90-х) до 70% на сьогодні, буде втрачено. Дитяча онкогематологія і трансплантація кісткового мозку в країні опиняться на рівні двадцятирічної давнини.

Невтішні прогнози онкологів можуть стати реальністю ще й тому, що двоє провідних спеціалісти в галузі онкогематології і трансплантації кісткового мозку отримали наказ про звільнення. Чи є їм заміна? Чи знає МОЗ про те, що для професіоналізму в цій галузі потрібно багато років практики і навчання?

Ліки є. Де ліки?

За статистикою, в Україні щороку приблизно у 1000 дітей діагностують рак. У більшості випадків життя цих маленьких пацієнтів можна врятувати. Не секрет, що лікування онкологічних захворювань дуже дороге. Його ефективність багато в чому залежить від своєчасного прийому якісних лікарських препаратів. У той час як МОЗ рапортує про ефективність міжнародних закупівель та економію, благодійні фонди і батьки влазять у борги, забезпечуючи необхідними препаратами хворих діточок і зваливши на свої плечі обов'язки нашої держави.

Річ у тім, що міжнародні організації (що здійснюють держзакупівлі ліків з 2015 року), які отримали гроші з держбюджету (тобто наші з вами) авансом, а також надають свої послуги за певний відсоток, постачають препарати з величезним запізненням. Згідно зі звітом Рахункової палати, гроші з держбюджету від 12 до 20 місяців перебували на рахунках спеціалізованих міжнародних організацій, в той час як у країні не було ліків. До того ж чимало препаратів через довгі мандри доходить до кінцевого споживача з терміном придатності, що спливає. Красномовні цифри на сьогодні: за гроші 2016 року з 37 програм міжнародних закупівель ліків і виробів медпризначення не виконано 17. За бюджетні гроші 2017 року (а це ні багато ні мало 6,012 млрд грн) з 39 програм не виконано 34.

Читаючи браві рапорти МОЗ про наявність ліків або «антифейки» про те, що «дитяча онкологія цього року потрапила до переліку програм державних закупівель, за якими по низці препаратів Україна вперше вийде на забезпечення 100% обсягів запитів лікарень по всій країні, що стало можливим завдяки ефективним процедурам державних закупівель через міжнародні організації», не полінуйтеся заглянути в таблиці закупівель на сайті МОЗ. Візьмемо, наприклад, закупівлі за гроші 2017 року. Нагадаю, що на дворі 2018-й. Станом на 23 липня за програмою «Онкологія і онкогематологія дитяча» закуплено 73,29% лікарських препаратів від потреби, однак у регіони поставлено мізерну кількість — менш як 2% (див. таблицю).

Ще одна проблема, на якій акцентують увагу експерти: часто якість закуповуваних ліків є сумнівною. Нерідко приходять препарати, про які ніхто з закордонних фахівців-онкологів не чув. На вашу думку, чи може дитина на хіміотерапії з болючими виразками в ротовій порожнині (побічна дія хіміотерапії) приймати пероральні препарати? Звісно, що ні. Але закупили саме такі.

Нестерпно прикро, що Україна, яка почала трансплантацію кісткового мозку в один рік з білорусами, має всі шанси не наздогнати в найближчому майбутньому своїх сусідів. Сьогодні в Білорусі є центр, який забезпечує всю країну. Білоруси також чудово заробляють гроші, в тому числі й на українцях. Турки почали впроваджувати ТКМ на кілька років пізніше за Україну. Сьогодні в цій країні є мережа університетських клінік, які роблять трансплантацію і дітям, і дорослим. І дедалі активніше запрошують наших громадян. Попри розпіарену медреформу, Україна все так само продовжує фінансувати чужу медицину. Ми не розвиваємо свою медичну галузь, а руйнуємо навіть те, що ефективно працювало.