Психіатрія в Україні: пацієнти не дрова

Більшість людей, які хоч щось знають про психіатрію в Україні, чули про спеціальну психіатричну лікарню із суворим наглядом в Дніпрі, сумнозвісний заклад, де за радянських часів утримували й катували нейролептиками багатьох політв'язнів. З радянських часів у ній мало що змінилося — в цьому під час моніторингового візиту взимку 2015 року змогла переконатися міжнародна команда експертів, до складу якої входив і я. На основі звіту про результати нашого моніторингу, який було опубліковано спільно з уповноваженим Верховної Ради з прав людини, ми розробили план реорганізації системи судової психіатрії в Україні, що передбачав поступове відкриття альтернативних установ у країні. В результаті цього необхідність в існуванні лікарні у Дніпрі згодом відпала б сама собою. Наш план було засновано на багаторічному досвіді роботи на пострадянському просторі, з урахуванням професійного рівня судової психіатрії в Україні й насамперед прав та інтересів пацієнтів.

Наша доповідь була представлена ​​навесні 2016 року і відразу ж прийнята тодішнім виконувачем обов'язків міністра охорони здоров'я Віктором Шафранським. План полягав у тому, щоб створити дві експериментальні лікарні в Україні, подивитися, яким чином найкраще розвивати сучасні служби, і навчити персонал сучасних підходів до судово-психіатричної допомоги. Крім того, ми пропонували запровадження оцінки ризиків, стандартного елемента нормальної судово-психіатричної практики, і розробку програм реабілітації та ресоціалізації, які наразі в Україні повністю відсутні. Загалом ми вважали, що за п'ять років зуміємо створити надійну модель, що відповідатиме українському контексту, яку потім можна буде поширити на решту країни.

Однак не встигли ми розпочати реалізацію нашого плану, як керівництво міністерства змінилося, і проект застопорився. Не хочу називати відповідальних за це людей, хоча чудово знаю їхні прізвища. Мені однаково, як звуть міністра або чиновників — важливо те, що Міністерство охорони здоров'я вирішило зупинити ретельно продуманий і підкріплений фінансуванням проект і замість цього взагалі нічого не робити.

Два роки нічого не відбувалося. Пацієнти продовжували жити в тих самих умовах, отримувати те саме фармакологічне лікування, були серйозно обмежені в спілкуванні з родичами й піддавалися систематичному порушенню своїх основних прав. Протягом двох років персонал не навчався сучасних підходів, не проводилася оцінка ризиків, не розроблялись жодні реабілітаційні програми. Два абсолютно змарнованих роки.

Зараз міністерство взялося за справу й ухвалило найгірше рішення. Дванадцять психіатричних лікарень в Україні змушені прийняти у себе близько 650 пацієнтів з Дніпра, розміщуючи їх у неадекватних умовах, за відсутності належним чином підготовленого персоналу, не застосовуючи жодних інструментів оцінки ризику й не маючи жодних планів з реабілітації. Зрозуміло, яким буде розв’язання проблеми в більшості випадків: пацієнтів накачають ліками, щоб вони навіть не думали втекти або загрожувати персоналу. І ви не можете звинувачувати в цьому лікарів — цих пацієнтів їм нав'язали.

З пацієнтами з Дніпра поводяться як з дровами, а не як з людьми, і катастрофа не за горами. Це грубе порушення прав людини та медичної етики, і міністерству має бути соромно за ухвалене рішення. Я багато до чого був готовий і за останні два роки втратив більшу частину своїх надій, але такого навіть у страшному сні не міг собі уявити.

Я не проти закриття Дніпровської спеціальної психіатричної лікарні, однак реформа — це складний, небезпечний і тривалий процес. Нещодавно в Південній Африці внаслідок непродуманої програми реформи охорони психічного здоров'я загинуло понад 140 пацієнтів. Це важливе попередження для всіх нас, щоб не поспішати і знати, якими можуть бути наслідки наших дій. Передусім ми мусимо дбати про права і добробут пацієнтів. Міністерство могло би провести реформи в Дніпрі вже два роки тому, і до теперішнього часу у пацієнтів були б мобільні телефони, skype для спілкування з родичами і програми денної діяльності, які значно підвищили б якість їхнього життя. На жаль, міністерство вирішило зіграти в недалекоглядну політичну гру, внаслідок якої постраждають як самі пацієнти, так і українське суспільство загалом — можете бути в цьому впевнені.