Беззуба нація: як знайти стоматологію в медреформі

Телевізійні сюжети із зони бойових дій не лише виривають нас з мирного життя і руйнують хитку зону комфорту. Дивитися їх неймовірно боляче, трапляється — соромно. Молодий боєць, який у жартівливому тоні обіцяє мамі вдягати шапку, розплився в трохи сором'язливій усмішці. Майже дитячій — тій, якій бракує кількох передніх зубів. І це не поодинокий випадок. Згідно з даними, понад 90% наших захисників, які перебувають на передовій, потребують стоматологічної допомоги. Соромно, що люди, які захищають нас з вами і вже точно мають, здавалося б, право на гідний рівень медичного обслуговування, не отримують його в нашій державі.

Як сталося, що стоматологічна допомога в нашій країні перетворилася на розкіш? Про те, що ця галузь медицини стає дедалі менш доступною для більшості наших громадян, говорять цифри. Поширеність карієсу серед дітей в Україні сягає 80%, що в кілька разів вище, ніж у європейських країнах. Профілактичні огляди канули в Лету. Згідно зі статистикою, лише 5% відвідувань стоматологів проходять з профілактичною метою. Зазвичай українці потрапляють у стоматологічне крісло для лікування насамперед гострих станів і часто дотягують до ускладнень. У сільській місцевості ситуація виглядає ще гіршою, адже посади стоматологів вилучили зі штатних розкладів дільничних лікарень та амбулаторій і ввели в штати центральних районних лікарень. Люди просто не можуть дістатися стоматолога, що працює за тридев'ять земель — у районному центрі. Якось в одному з регіонів організували виїзди пересувних стоматологічних амбулаторій (дякувати допомозі з Британії) у віддалені села. Фахівці жахнулися: 87% дітей потребували санації ротової порожнини!

Стоматологія не розкіш, а турбота про здоров'я загалом і профілактика багатьох захворювань. Доведено, що серцево-судинні, онкологічні захворювання, цукровий діабет, хронічні захворювання легень мають загальні фактори ризику з хворобами порожнини рота. Восьме місце серед найпоширеніших форм онкологічних захворювань у світі посідає рак ротової порожнини. Такий діагноз у 2017 році почули понад 22 тис. українців (ми розуміємо, що ці цифри набагато вищі, адже не всі потрапили у статистику). Профілактичні огляди у стоматолога дозволяють виявити хворобу на ранніх стадіях, а значить, дають більше шансів перемогти її.

Яке місце уготовано стоматології в реформуванні української медицини? Стоматологію (за незрозумілими для фахівців критеріями) віднесли до вторинного рівня медичної допомоги. Це призвело до ліквідації всіх стоматологічних кабінетів, які є за межами центральних районних, міських лікарень і поліклінік. Зникли стоматологи з сільських лікарень і амбулаторій, а також дошкільних та шкільних установ. Стоматологія потрапила до так званого червоного списку Міністерства охорони здоров'я — переліку послуг, які держава не буде оплачувати з 1 липня 2019 року. Чим це загрожує і що робити?

Ольга Богомолець, народний депутат, голова Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я:

— Стоматологія була однією з перших галузей, яка розвивалася у рамках ринкової економіки. І це правильно. Але у людей мають бути гроші, щоб заплатити за стоматологічні послуги. Має зростати економіка нашої держави, має зростати малий і середній бізнес. Чи є сьогодні у наших людей гроші? Ні, рівень життя падає.

Щодо участі держави в розвитку стоматології. Безперечно, це завдання держави — фінансувати через систему загального медичного страхування базові стоматологічні послуги тим, хто не може їх оплатити самостійно. Як можна було первинну ланку взагалі позбавити стоматологів? Для мене це неймовірна помилка, яку робить сьогодні влада.

Держава має тримати ситуацію під контролем. Коли відбувалися хвилі мобілізації, понад 90% наших солдатів мали незадовільний стан ротової порожнини. Це означає, що на первинному рівні у них не було доступу до елементарної стоматологічної допомоги. У своїх селах, містечках вони не мали такої можливості.

Олександр Вахненко, член правління Асоціації стоматологів України:

— Сьогодні згортається бюджетна стоматологія — надання стоматологічної допомоги за кошт держави. Досі не визначено гарантований державою рівень надання стоматологічної допомоги — це мінімальний рівень. Тобто на місцях територіальні громади, місцеві органи охорони здоров'я можуть (якщо мають можливість) розширювати його, але нижче держава не може опускатися. Ми (Асоціація стоматологів України. — Ред.) розробили свої пропозиції, вийшли з ними на Національну службу здоров'я. Нас там прийняли не дуже привітно. Ми не відступимо і сподіваємося, що вдасться відстояти позиції, щоб у гарантований рівень було включено і екстрену стоматологічну допомогу, і якийсь рівень стоматологічної допомоги хоча б незахищеним верствам населення. Обов'язково — стоматологічна допомога дітям, профілактичні програми — не лише дітям.

Є дані військових, які обстежували бійців на сході України. Це жахлива цифра — 98% наших бійців потребують санації ротової порожнини. Волонтери багато працюють над наданням їм стоматологічної допомоги. Але це не шлях до вирішення проблеми. Під обстрілами майже неможливо займатися плановим лікуванням. Питання треба ставити так, щоб на призовних пунктах, в навчальних підрозділах нашої армії були стоматологічні кабінети, які би проводили профілактику та лікування.

В Україні була Національна програма профілактики стоматологічних захворювань, розроблена Асоціацією стоматологів у 90-ті роки. Діяла протягом восьми років. Багато було зроблено, багато від того, що планувалося, не зроблено, але програма існувала, виділялися кошти. Сьогодні нічого немає — ні регіональних програм, ні комунальних, ні загальнодержавної.

У всіх країнах світу, незалежно від того, яка система охорони здоров'я діє, є програми профілактики у різному обсязі. Навіть у США, де медицина найбільш комерціалізована, є державні програми з профілактики стоматологічних захворювань у дітей, вагітних, деяких інших категорій.

Ще одне питання — стоматологічна допомога і профілактика в організованих дитячих колективах (садочках, школах). Років 15 тому був спільний наказ МОЗ та Міносвіти про програму профілактики і лікування стоматологічних захворювань в організованих дитячих колективах. Зараз це все не діє. Масово ліквідовуються стоматологічні кабінети у школах. Немає жодного державного документа, спираючись на який, ми могли б відстоювати ці позиції.

Позиція МОЗ дещо дивна, м'яко кажучи. Нещодавно один із заступників в. о. міністра охорони здоров'я на одній із зустрічей сказав, що стоматологічна допомога, профілактика — це справа місцевих територіальних громад. Є в них кошти — хай роблять, ні — ми не будемо втручатися. Це досить дивно для органу виконавчої влади. Ми готові до створення проекту подібного наказу (є нові умови, дещо треба міняти). Асоціація мала розмову з міністром освіти та науки, Лілія Гриневич схвально відгукнулася. Хочеться, щоб нас почули і цей проект почав здійснюватися.

* * *

Асоціація стоматологів України звернулася з офіційним листом до голови Національної служби здоров’я України з вимогою затвердити гарантований рівень безоплатної стоматологічної допомоги, а також розробила пропозиції щодо послуг, які, на думку фахівців, мають увійти до цього списку. За словами Ірини МАЗУР, президента ГО «Асоціація стоматологів України», до переліку ввійшли гострі невідкладні стани (терапевтичного та хірургічного профілю), протезування для пільгових категорій населення за маловитратними технологіями, а також профілактичні заходи для дітей. Було також підраховано, що гарантований пакет обійдеться державі у 350 грн на лікування однієї дитини, ще 270 грн — на профілактику, для дорослого населення — 250 грн, для протезування пільгових категорій населення — 2000 грн на одну особу. Загалом витрати на фінансування гарантованого рівня безоплатної стоматологічної допомоги населенню можуть становити 12,265 млрд грн на рік.

На думку розробників, ці кошти цілком виправдані, адже профілактика сприятиме ранньому виявленню і вчасному втручанню фахівців первинної ланки, у тому числі й лікарів-стоматологів. Чи дослухаються до цих пропозицій ті, від кого залежить збереження здоров'я українців? Хотілося б вірити, що можновладці нарешті усвідомлять, що реформа — це не економія державних коштів та недостатнє фінансування медичної галузі, а вміння дивитися на декілька кроків вперед та поступове покращення доступу українців до медичної допомоги.