Легалізація грального бізнесу в Україні: «заповідники розпусти» під суворим контролем

Двічі на добу навіть поламані годинники показують правильний час. Прискіпливо і в'їдливо розглядаючи популістські заяви нового президента, серед порожніх обіцянок і тріскучих фраз, буває, натрапиш і на щось путнє. Цього разу йдеться про намір Зеленського легалізувати гральний бізнес в Україні, який він нещодавно озвучив під час візиту до Туреччини: «Ми легалізуємо азартні ігри, а саме — роботу казино у п'ятизіркових готелях, що стимулюватиме розвиток туристичного кластера регіону біля Чорного моря».

У нас хорошим тоном вважається зустрічати в багнети будь-які пропозиції, в яких є слово «легалізація», проте на відміну від проституції чи легких наркотиків, які ніколи не були в Україні легальними, гральний бізнес до 2009 року відносно нормально існував у правовому полі. Для початку згадаймо, як і чому він звідти випав.

Заборона грального бізнесу в Україні: вибух — і відразу закон

Закон «Про заборону грального бізнесу в Україні» було ухвалено 15 травня 2009 року. А за тиждень до цього у Дніпропетровську в залі гральних автоматів «Метро-Джек-Пот» стався вибух і пожежа. Загинуло десятеро осіб, причиною вибуху називали гральний автомат, що загорівся. Ось так стояв автомат, та й вибухнув.

І одразу ж двоє депутатів (Григорій Смітюх від ПР і Валерій Писаренко від БЮТ) вносять законопроект про заборону грального бізнесу в Україні. В цей час криваві подробиці дніпропетровської трагедії обсмоктують у ЗМІ, і за закон з ентузіазмом голосують 340 депутатів. Мета, як прописано в законі, свята — захист моральності і здоров'я суспільства.

Закон цей короткий, якщо переказувати зовсім вже у двох словах — він забороняє ігри в казино, букмекерських конторах, на гральних автоматах та у віртуальних казино. Спортивні та творчі змагання, конкурси й вікторини, ігри в більярд і боулінг та витягування плюшевих ведмедиків за допомогою кран-машини азартними іграми не вважають. На порушників закону чекають штрафи в розмірі 8000 мінімальних заробітних плат з конфіскацією обладнання. Всі прибутки від гри теж надходять до бюджету.

Ще одна маленька деталь. Закон про заборону грального бізнесу в Україні підписав президент Ющенко, але прем'єром в той час була Тимошенко, один з ініціаторів закону — депутат від БЮТ. А вибух, що послужив поштовхом для раптового ухвалення закону, стався у Дніпропетровську, рідному місті Тимошенко. Це просто факти, а складати два плюс два пропонуємо вам самим.

Гральний бізнес в Україні: під дахом лотереї

Практично єдиною дозволеною азартною розвагою (окрім як різатися у преферанс і покер у себе вдома і з перевіреними людьми) залишилися лотереї. Лотереї в Україні — це окрема величезна тема. У 2012 році було ухвалено закон «Про державні лотереї», який запровадив державне регулювання лотерейної сфери виходячи з принципів державної монополії на випуск і проведення лотерей. Законом зокрема забороняється поширювати рекламу і брати участь у лотереях, що організовані за межами України.

Цей закон підписує вже Янукович — і по всій Україні відкриваються представництва «державних лотерей». Такі собі клуби з наглухо закритими вікнами, де можна не лише купити лотерейний білет, а й посидіти... ні, не за гральним столом і не біля автомата, а за комп'ютером. І пограти. І що найцікавіше — поліція дуже лояльно ставиться до таких «лотерей». Наприклад, у ЗМІ були дані по столиці, зібрані депутатом Київради Олександром Пабатом: у 2013 році поліція зафіксувала 1011 підпільних гральних салонів під виглядом лотерей, у 2015-му — 239, у 2018-му — лише 40.

Спрощено кажучи, гральний бізнес в Україні заборонений — є тільки «державні лотереї». Під дахом яких гральні салони процвітають під поблажливою опікою поліції. Щоправда, час від часу якісь «патріоти» починають страшенно обурюватися і громити ці зали, проте весь їхній патріотизм, скажемо чесно, непогано оплачується, а справжня мета цих погромів — не боротьба за моральність, а банальний перерозподіл ринку.

Від мільярда і більше

Ситуація безглузда. Грального бізнесу в Україні офіційно немає, але насправді він живе і процвітає, щоправда, в тіні, а доходи від нього частково залишаються в руках кримінальних структур, частково спливають за кордон. Адже якщо людині хочеться пограти, вона знайде, де це зробити, а в мережі повнісінько жахливої реклами російських лотерейок і віртуальних казино: «Ей, приятелю! А де підняти бабла? — Азино «Три сокири», тобі туди пора!»

І боротися з цим марно — люди грали, грають і гратимуть. Єдине розумне рішення — все ж таки легалізувати гральний бізнес в Україні, вивести його з тіні, декриміналізувати й отримувати від нього додаткові вливання в бюджет. Час від часу лунають голоси на підтримку легалізації азартних ігор, наприклад, її підтримували екс-прем'єр Арсеній Яценюк, екс-міністр фінансів Олександр Данилюк і чинний поки ще генеральний прокурор Юрій Луценко.

Щодо грошей — точно оцінити, які доходи в бюджет міг би приносити нелегальний нині гральний бізнес, важко. Різні експерти називають цифри від 1 до понад 10 млрд грн. Дуже схоже на те, що вона істотно більша за мільярд: приміром, у 2010 році, перед ухваленням закону про лотереї, 1 млрд грн доходів приніс тільки лотерейний бізнес.

У країнах Західної Європи і США податок від прибутку гральних закладів становить від 3% до 6,5% (а у Словаччині, наприклад, запроваджено фіксований податок на гральні автомати). Додайте сюди ще й дорогі ліцензії на відкриття грального закладу. Одним словом, легалізація грального бізнесу в Україні може принести державі дуже хороші гроші. До речі, неодноразово звучали пропозиції спрямувати їх на розвиток культури, мабуть, для збереження морального балансу в суспільстві.

Гральний бізнес в Україні: місце зустрічі змінити не можна

Коли у 2009 році на швидку руку ухвалювався закон про заборону грального бізнесу в Україні, ЗМІ (які сильно підігрівали настрій «проти») писали, що в цивілізованих країнах такий бізнес якщо не заборонений, то жорстко обмежений. Як приклад чомусь наводили США, де гравців нібито шанують тільки у штаті Невада, в Лас-Вегасі.

Насправді це не так: гральний бізнес дозволено в більш як половині штатів. У Німеччині азартні ігри дозволені на території всієї держави, тільки гральні автомати мають бути відокремлені від казино. Немає «гральних резервацій» в Угорщині, Чехії, Швейцарії, Фінляндії, Канаді. У Великій Британії є 53 зони, де дозволено відкривати гральні заклади. У Франції їх можна відкривати у великих містах з населенням щонайменше 500 тис. і в деяких курортних містечках на Лазурному березі.

У нас пропонували побудувати Лас-Вегас десь у депресивному районі (не дарма ж американці побудували свій посеред голої пустелі). Була навіть ідея зробити гральний центр у зоні відчуження Чорнобильської АЕС. Але Зеленський озвучив ідею відкриття казино у приморських курортах, точніше — у п'ятизіркових готелях. І ця пропозиція містить ще одну заковику.

На думку деяких експертів, у нас немає чітких критеріїв, що таке «п'ятизірковий готель», де, як пропонує президент, можна буде відкривати гральні заклади. Тобто якісь класифікаційні норми, запроваджені півтора десятки років, діють, але вони вже безнадійно застаріли, а нову класифікацію поки не ухвалено. І, по факту, будь-який готель може оголосити себе «п'ятизірковим».

Простіше кажучи, будь-який гадючник, отримавши, здогадайтеся самі як, статус «п'ятизіркового», може відкривати у себе казино. А це означає дуже широкі перспективи для тих, хто вклався в туристичний бізнес. Тому вже вибудовуються припущення щодо того, де окрім Чорноморського узбережжя може з'явитися нова гральна столиця. Скажімо, Карпати, Буковель — чи не половина цього курорту належить Коломойському. А нещодавно президент дав розпорядження навести лад в аеропорті Івано-Франківська, звідки до Буковеля дуже зручно буде добиратися не тільки любителям гірських лиж.

Контрольовані вертепи?

Ну а як же «суспільна мораль», на яку посилалися автори закону 2009 року? Мораль, звичайно, — сильний аргумент. Зовсім нещодавно, наприклад, на президентському сайті було зареєстровано петицію про повну заборону грального бізнесу — будь-яких азартних ігор, включно з лотереями. Задумайтесь, як незручно виїжджати на популізмі. З одного боку, тебе штовхають ревнителі моралі, з іншого — частина суспільства вимагає діаметрально протилежних рішень.

Є три «аморальні і беззаконні» речі, які непогано було б узаконити, щоб а) декриміналізувати і максимально убезпечити їх; б) отримувати з них прибуток в державну казну. Це легкі наркотики, проституція і гральний бізнес в Україні.

Цитата Зеленського щодо наркотиків: «Медична марихуана — я вважаю, що це нормально, у крапельках вона продається. Я, до речі, консультувався з цього приводу з Євгеном Олеговичем Комаровським».

Про проституцію: «В принципі, потрібне окреме місто, де це все можна. Секс за гроші? Чесно кажучи, я думаю, що у нас є можливість...»

Нарешті, про гральний бізнес в Україні президент теж висловився. Взагалі звідси випливає глобальна ідея створити якесь місто-вертеп, де можна пограти на рулетці, купити трави і сплатити за послуги професіоналці сексуально-статевого фронту. І загалом це непогана ідея. Люди завжди гратимуть в азартні ігри, вживатимуть психостимулятори й купуватимуть секс за гроші. Якщо все це заборонити, вони робитимуть це у кримінальному полі.

Можна обговорювати, що краще — створення «заповідників розпусти» або м'яка, суворо контрольована легалізація на всій території України. Але треба визнати, що це той рідкісний випадок, коли озвучена президентом ініціатива про легалізацію грального бізнесу в Україні звучить цілком розумно.