Донорство крові: Законопроект-вампір — слуга чиїх панів?

Законопроект №2429 «Про внесення змін до деяких законів України щодо ліквідації штучних бюрократичних бар’єрів та корупціогенних чинників у сфері охорони здоров’я» — законодавча ініціатива, в якій «під гучною назвою ховається загроза безпеці країни» (цитата з відкритого листа професійної громадськості, ГО «Всеукраїнська асоціація донорства крові та трансфузійної допомоги», «Фундація медичного права та біоетики України»).

Реформування служби крові України, запровадження нових підходів до донорства крові та її компонентів вимагають зважених рішень. Це стратегічне питання у країні, що воює. Для кожного з нас як потенційного пацієнта своєчасна трансфузійна допомога—ціна життя. Вже цього тижня неоднозначний законопроект може бути розглянутий у Верховній Раді.

Корупція — або є, або немає

Законопроект №2429 був зареєстрований 13 листопада. Ініціатори —група депутатів на чолі з Михайлом Радуцьким, який очолює Комітет з питань здоров'я нації, медичної допомоги і медичного страхування. Пропонується внести зміни до законів України  «Про лікарські засоби», «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», «Про донорство крові та її компонентів», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».Кожна з новел заслуговує на окрему статтю. Сьогодні пильну увагу приділимо розділу про донорство крові  як одному з найбільш кричущих.

Комітет Верховної Ради з питань запобігання та протидії корупції спочатку не побачив у цьому законопроекті корупціогенних ризиків. Втім, не дивно —за такого поспіху можна і слона не помітити. На засіданні комітету 13 грудня до законопроекту №2429 повернулися повторно, заслухавши виступи колег - нардепів Ольгу Стефанишину (екс-заступник міністра охорони здоров'я України з питань євроінтеграції) і Олександру Устинову (з 2017 року була членом комісії з оцінки корупційних ризиків та моніторингу виконання антикорупційної програми Міністерства охорони здоров'я України). Остаточний вердикт відклали до наступного засідання, на якому планується вислухати доводи авторів законопроекту, а також представників пацієнтських організацій.

Знекровлені, або Що не так із законопроектом

«Є великі питання до пункту законопроекту, який стосується донорства крові та її компонентів. Насправді цими змінами законопроект створює величезний ризик для функціонування національної системи служби крові, — вважає Ольга Стефанишина. — По суті законопроект надає можливість монополізації ринку крові в Україні одній фармацевтичній компанії — Biopharma».

Справа в тому, що згідно із запропонованими змінами до Закону України «Про донорство крові та її компонентів», ексклюзивне право збору плазми для фракціонування (виділення цінних білків, що містяться в плазмі, за допомогою фізичних і хімічних процесів) надається лише компаніям, які переробляють плазму і виробляють з неї препарати на території України.

«Ми прекрасно розуміємо, що сьогодні на території України є одна-єдина фармацевтична компанія, яка це робить», — додає Ольга Стефанишина.

Монополістом на ринку імуноглубулінів назвав фармацевтичний завод Biopharma і Антимонопольний комітет, цього літа наклавши на підприємство штраф 2 млн гривень — за зловживання монопольним становищем.

Шокуюча новела — законопроектом пропонується прибрати із ст. 22 закону вимогу про першочергове забезпечення потреб українського населення в препаратах із донорської крові.

«Фактично одній фармацевтичній компанії надається монопольне право виробляти препарати і безконтрольно вивозити їх із України, не надавши країні стовідсоткового забезпечення потреби. Це приведе до катастрофічних наслідків», — резюмує Олександра Устинова.

Донорство в Україні: кров за гроші

У вересні цього року в Білій церкві на території науково-виробничого комплексу Biopharma відбулося відкриття заводу-фракціонатора з виробництва препаратів з плазми крові. Відкриття інноваційного підприємства, побудованого за передовими технологіями,—великий плюс для України. На Biopharma заявляли, що будуть виробляти життєво необхідний препарат для хворих на гемофілію —фактор VIII; альбумін —препарат для відновлення і підтримки об'єму циркулюючої крові при травмах і операціях; імуноглобуліни - готові антитіла, які вводять для швидкого знищення інфекції. За існуючої глобальної проблеми антибіотикорезистентності (інфекційний збудник,стійкий до антибіотика) нерідко можна сподіватися лише на імуноглобуліни, здатні впоратися з бактеріями. Це надзвичайно важливо для септичних хворих і поранених.

Українські препарати обіцяють бути в кілька разів дешевшими за імпортні аналоги. Потужності нового заводу дають змогу працювати за контрактною схемою переробки і забезпечувати препаратами ще і сусідні країни. На відкритті заводу не забули зауважити, що виробництво в першу чергу призначене для задоволення потреб вітчизняної медицини, яка дістала можливість зменшити імпорт препаратів крові.

За словами Олександри Устинової, відкрито кримінальне провадження щодо перевищення квот цією компанією. Справа в тому, що до недавнього часу експортувати препарати з донорської крові можна було тільки за спеціальним дозволом Кабміну і лише в межах квот (спочатку покрити потреби в Україні, а якщо є надлишки — можна експортувати). Тобто Biopharma вже порушувала умови квот для експорту своєї продукції. Невже ситуація зміниться, якщо законодавство стане більш лояльним?

Сьогодні забір крові і її компонентів мають право здійснювати державні та комунальні установи (таким чином держава може контролювати цю стратегічно важливу галузь). А от новий законопроект вперше дозволяє робити забір плазми крові приватним компаніям. Є побоювання, що тепер донори потягнуться до приватного підприємця.  «Ніхто не піде здавати кров у державний центр, коли можна піти і здати за гроші приватній компанії», — каже Олександра Устинова.

Законопроект нівелює головний принцип донорства — безоплатність. Знаєте, який перший запобіжник для потрапляння інфікованої крові? В інтерв'ю «Ракурсу»  експерт координаційної робочої групи з питань розвитку служби крові МОЗ України відповів так : «Більшість вважає, що це медичне обстеження донора. Насправді — добровільне безоплатне донорство. Якщо людина знає, що не отримає грошової компенсації, вона прийде здавати кров із чистою совістю і чесно розповість про стан здоров'я».

Понад 75 країн світу вже заявили про те, що досягли рівня 100% безкоштовного і добровільного донорства. Тобто донор не отримує жодної грошової або іншої винагороди за те, що здає кров.

Що ж до заводів-фракціонаторів, які переробляють плазму, — це настільки дороге задоволення, що далеко не кожна держава може собі його дозволити. Багато країн накопичують сировину, а потім за гроші переробляють її на подібних заводах або продають заводу плазму, після чого державні установи на отримані кошти купують у них препарати. Наприклад, Росія свого часу збудувала завод-фракціонатор. Однак на сьогодні його фактично законсервовано. У РФ немає такої кількості сировини. В Україні є?

Нас важко здивувати постами в соцмережах з проханням здати кров, щоб врятувати чиєсь життя. Це ще одне свідчення того, що зі службою крові в Україні великі проблеми. Багато питань до тестування крові, інфекційної та імунобіологічної безпеки продуктів донорської крові. В країні практично не застосовуються механізми державно-приватного партнерства, що дозволяє за рахунок приватних інвестицій оновити матеріально-технічну базу. Україна залежить від дорогих імпортних препаратів крові, що створює загрози для забезпечення лікувального процесу пацієнтів. Чи змінить цю ситуацію нова законодавча ініціатива?

«Донорська кров та її компоненти є стратегічним ресурсом для держави, що забезпечує здоров’я населення країни, а наявність достатніх запасів таких компонентів крові для забезпечення потреб закладів охорони здоров’я є важливим елементом національної безпеки» — ідеться в пояснювальній записці до законопроекту № 2429. Сподіваємося, що депутати, розглядаючи законопроект щодо «ліквідації штучних бюрократично бар'єрів та корупціогенних чинніків у сфері охорони здоров'я», саме цим і будуть керуватися.