«Воно»: шкільна історія про булінг

Понад рік тому, наприкінці січня 2019-го, набув чинності закон №2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)». Про проблему цькування у школах заговорили особливо активно, коли законопроект був на стадії розробки і обговорення. Міністерство юстиції в рамках проекту «Я маю право!» навіть розпочало інформаційну кампанію «#Стопбулінг» для дітей та їхніх батьків.

270 справ про булінг у школі

Три роки тому Україна посідала 9-е місце серед 42 країн, в яких проводилися дослідження ЮНІСЕФ щодо відсотка жертв булінгу серед підлітків, проте офіційні дані можуть бути сильно заниженими, адже далеко не кожна дитина готова зізнатися в тому, що її переслідують. Чи змінилася ситуація за рік після ухвалення «антибулінгового» закону? Наразі інформації мало, проте за цей рік суди розглянули вже 270 адміністративних справ про цькування у школах.

Вперше судова ухвала за ст. 173-ч Кодексу України про адміністративні правопорушення була винесена на початку лютого минулого року в Борисполі. Ця історія дістала широкий розголос, нагадаємо коротко: дівчинка-підліток розміщувала в інстаграмі образливі фото, на яких була інша дівчинка. До адміністративної відповідальності притягнули мати школярки, яка закидала в мережу знімки. Жінка повністю визнала вину, однак отримала адміністративне стягнення у розмірі 850 грн (50 неоподатковуваних мінімумів), та плюс була змушена сплатити майже 400 грн судового збору.

Однак гучні історії про цькування і переслідування у школах все одно продовжують з'являтися із завидною регулярністю. Особливо неприємно, коли дитина піддається булінгу з боку дорослих. Багато хто пам'ятає обурливий випадок, що стався в одній з харківських шкіл, коли вчителька і члени батьківського комітету демонстративно відмовили дівчинці у шматку «класного» торта за те, що її батьки не здали гроші на «солодкий стіл». Це сталося за три місяці до ухвалення закону про протидію булінгу, тому жодних судових наслідків для вчительки не було (щоправда, писали, що її все-таки змусили звільнитися).

А ось свіжа справа, яка не так давно розглядалася в одному з районних центрів на півночі України. Там вчительці, яка образила школяра, вже довелося постати перед судом.

«На ваших уроках заснути можна!»

Ця драматична історія сталася в міській гімназії одного з райцентрів минулого навчального року. Сторони конфлікту — восьмикласник і вчителька літератури, дама з солідним педагогічним стажем викладання спочатку російської, а потім зарубіжної літератури, завуч з виховної частини. Одного разу на занятті із зарубіжної літератури нахабний хлопчисько заявив, що йому нудно, і взагалі, «на уроці заснути можна». Ображена вчителька після уроку повела восьмикласника в інший кабінет, де зібралися вчителі та директор, і там влаштувала хлопчикові прочуханку, накричавши на нього і сказавши, що «воно» — «недоумок».

Хлопчик теж виступав у суді, у присутності психолога. Він сказав, що конфлікт довів його до сліз: його образило не лише звернення «воно», а й те, що ненависна вчителька кричала, що школяр «недостойний вчитися в гімназії» і у нього «погана сім'я».

Далі події розвивалися передбачувано: вчителька літератури не злюбила хлопчика, а він — її. Але у вчителя більше можливостей розповісти дитині про те, що вона — порожнє місце. А хлопчик попався нервовий і з характером. Мати він просив перевести його в іншу школу, а шкільному психологові сказав, що після такого приниження («воно»! «недоумок»!) навіть готовий накласти на себе руки.

У суді, втім, хлопчик повідомив, що шкільний психолог, до якого він почав ходити регулярно двічі на тиждень, допоміг йому взяти себе в руки. Мати підлітка, у свою чергу, розповіла, що намагалася залагодити конфлікт між сином і вчителькою, але нічого у неї не вийшло.

І ще одну примітну річ сказав восьмикласник: у школі їм розповідали про те, що таке булінг, і тому він вважає, що прочуханка, яку влаштувала йому вчителька літератури — з криком і образливими словами, — якраз і є булінг.

А чи був булінг?

Між рядків судового рішення читається те, що вчителька літератури — дама зі складним характером, в гімназії вона пропрацювала майже тридцять років. Цілком ймовірно, скандал з восьмикласником міг би розв’язатися мирним шляхом, проте він тлів аж до кінця навчального року, адмінпротокол був складений наприкінці травня, а в судовому рішенні спливають її свідчення щодо якогось там «розподілу путівок». Тобто можна припустити, що нелюбов до учня, який вважав її уроки нудними, і грубі образливі слова вчительки на його адресу стали приводом поставити її на місце. До речі, те, що історія просочилася в місцеву пресу, побічно підтверджує цю здогадку. Втім, це всього лише припущення.

Вчителька гімназії свою провину у цькуванні учня не визнала. За її словами, образливе слово «воно» означало всього лише «дитя», слово середнього роду. Так, образилася на сопляка, так, говорила з ним на підвищених тонах. І що тут такого? Ну, рознервувалася, буває. Тому справу треба закрити через відсутність в її діях складу правопорушення.

Між іншим, одна зі свідків з тієї ж самої гімназії підтвердила, що не бачила, щоб вчителька літератури принижувала дітей. А восьмикласник цей, який розплакався від прочухана, — хлопчик розумний, проте має певні проблеми з поведінкою. (Цікаво, а чи існують на світі тринадцятирічні хлопчаки без проблем з поведінкою?)

Соломонове рішення і трохи моралі

А що ж суд? Суд виніс чудове, просто соломонове рішення. Так, у ч. 1 ст. 174-4 Кодексу про адміністративні правопорушення сказано, що булінг — це не лише фізичне, сексуальне, економічне, а й психологічне насильство. Він може проявлятися у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування). А значить, слова вчительки про те, що «воно» — «недоумок», є нічим іншим, як булінгом. Вчительку визнали винною, однак провадження у справі закрили у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

А тепер трохи моралі. Здавалося б, звичайнісінький конфлікт, таких у кожній школі виникає безліч. Вчителька — звичайна жива людина, ну накричала на хлопчика, ну сказала пару-трійку образливих слів. Хлопчик, схоже, теж не ангел, прямо скажемо.

Однак ця справа однозначно стверджує: учитель не має права ображати учня за жодних обставин! Ось головний підсумок. Напевно, знадобиться ще дуже багато часу, щоб ця проста думка дійшла до всіх, і тільки тоді зі шкіл будуть виходити люди з почуттям власної гідності. Але перший крок зроблено, і це чудово.

Профілактика булінгу: поради

Поради, сформульовані фахівцями, залученими до інформаційної кампанії Міністерства юстиції «#Cтопбулінг», залишаються актуальними і зараз, тому не гріх процитувати їх зайвий раз. Отже, батькам слід занепокоїтися і поговорити з дитиною на тему переслідувань, якщо вони помітили, що:

• вона не має друзів;

• дитина боїться йти до школи;

• у неї низька самооцінка;

• у дитини з'являються зіпсовані речі;

• дитина сама завдає собі ушкоджень;

• у неї псується настрій після спілкування в соцмережах.