Новини
Ракурс
Пандемія COVID-19 і психічні захворювання. Фото: Pixabay

По кому подзвін: хто заплатить найвищу ціну за боротьбу з пандемією COVID-19

Минулого тижня, в розпал пандемії COVID-19, один болгарський постачальник послуг у сфері охорони психічного здоров'я спробував організувати госпіталізацію своєї клієнтки. У жінки, яка страждала на хронічне психічне захворювання, виявилися серйозні соматичні проблеми, і вона потребувала невідкладної медичної допомоги. Однак попри те, що бригада швидкої допомоги приїжджала до неї двічі, жінці так і не змогли допомогти: жодна з медичних служб у Софії не погодилась госпіталізувати її з огляду на те, що вона була заражена вошами.

Зараз уся увага медичного персоналу зосереджена на потенційних жертвах COVID-19, внаслідок чого за бортом залишаються ті, хто має інші проблеми зі здоров'ям, особливо якщо вони бідні, належать до соціально незахищених груп і до того ж вважаються потенційними носіями інфекції. Кілька днів по тому, після низки безуспішних спроб госпіталізації, бригада психіатрів виявила жінку на підлозі: вона померла в повній соціальній ізоляції.

Наслідки епідемії COVID-19: домашнє насильство і розлучення

Більшості з нас «соціальне дистанціювання» дається нелегко. Занепокоєння щодо майбутнього призводить до емоційного стресу і створює напруження між людьми, котрі не звикли жити під замком протягом тривалого періоду часу. Зростає насильство в сім'ї (30-відсоткове збільшення у Франції відтоді, як 17 березня в країні був оголошений карантин) і розлучення, що множаться (30-відсоткове збільшення в закритих на карантин районах Китаю).

Економічні прогнози, що викликають невпевненість у завтрашньому дні, лише підливають масла у вогонь. Цифри змінюються, але чим довше триває карантин — а кінця йому не видно, — тим гірші прогнози. У Литві очікується 20-відсотковий спад економіки, показники в інших країнах, нехай і менш шокуючі, також пророкують майбутню економічну кризу, набагато серйознішу, ніж у 2008–2009 роках. Зрозумілим є одне: більшість багатих вийде з неї порівняно неушкодженими і, можливо, навіть збільшить свої статки. Ті ж, хто живе у злиднях, стануть ще біднішими, тому що зникнуть і без того мізерні можливості, які донині дозволяли їм залишатися на плаву.

Пандемія COVID-19 і психічні захворювання. Фото: Pixabay

Глобальний карантин у світі без кордонів

Правда полягає в тому, що фактично ми вступаємо на незвідану територію, оскільки карантин у глобальному масштабі — це абсолютно нове, досі не знане нами явище. Завдяки сучасним технологіям ми живемо у глобальному, взаємозалежному світі, де стерто більшість кордонів, за винятком Північної Кореї й кількох корінних племен Амазонки, яких не торкнулася «сучасна» цивілізація.

Кризи мають наслідки для всього світу — щохвилини на екранах наших комп'ютерів і телефонів ми можемо спостерігати за їх розвитком. Сучасні технології надають нам можливості для віддаленої роботи з дому і підтримки хоч якоїсь частини бізнесу за допомогою віртуальних операцій, але вони також мають серйозний руйнівний ефект, обумовлений шквалом часто суперечливої інформації. У соціальних медіа нас захльостують емоційні повідомлення, які лише підсилюють тривогу, паніку і депресію. Нам страшно, що руйнується звичний світ, ми більше не почуваємося в безпеці, тому що не бачимо стратегії виходу, принаймні в короткостроковій або середньостроковій перспективі, і перестаємо будувати плани на майбутнє. Це, своєю чергою, фактично підриває саму ідею продовження бізнесу, тому що люди, паралізовані апокаліптичними почуттями, взагалі припиняють будь-яку діяльність.

COVID-19 і психіатрична допомога

Але як у наших суспільствах справи з менш благополучними групами, які внаслідок стигматизації і так постійно відчувають на собі «соціальне дистанціювання»? Навіть у країнах з високим рівнем добробуту люди з психічними захворюваннями часто перебувають у несприятливому становищі і, щоб залишатися частиною суспільства, потребують спеціальних програм супроводжуваного житла і підтримуваної зайнятості. Вони змушені відвідувати денні центри, щоби впоратися з ізоляцією, депресією і суїцидальними думками. Тепер ми бачимо, що ці люди стали безпосередніми жертвами нинішньої кризи. Якщо для нас соціальне дистанціювання вбачається важким випробуванням, то для них воно є вбивчим, і в найближчому майбутньому можна очікувати набагато більше ситуацій, подібних тій, що сталася в Болгарії, коли покинуту напризволяще клієнтку просто залишили вмирати.

У більшості країн, навіть з високим потенціалом якісних послуг з охорони психічного здоров'я, психіатрична допомога структурно недофінансовується і недостатньо розвивається, що ставить клієнтів у залежність від доброї волі і підтримки неурядових організацій та волонтерів. Економічна криза, що насувається, поставить під загрозу існування багатьох з цих НУО та значно скоротить число людей, які мають час, енергію та економічні засоби для продовження волонтерства (не кажучи вже про страх заразитися в умовах антисанітарії). І навіть там, де існують адекватні служби з охорони психічного здоров'я, дуже скоро вони будуть переповнені новими клієнтами, які страждають на депресію, тривожні та інші психічні розлади.

Пандемія COVID-19 і психічні захворювання. Фото: Pixabay

У дискусіях про COVID-19 часто відсутнє розуміння впливу заходів з протидії пандемії на збільшення смертності, не пов'язаної безпосередньо з коронавірусом. Всюди відкладаються хірургічні операції, медичний персонал переспрямовується на розв’язання завдань по боротьбі з COVID-19, люди бояться звертатися до медичних служб або з небажання доставляти зайвий клопіт, або зі страху заразитися. Згідно з нідерландським дослідженням, зараз близько 50% медичних служб в країні зупинили свою роботу. У довгостроковій перспективі економічна криза призведе до скорочення інвестицій в якісну охорону здоров'я, і вона в набагато меншому ступені буде здатна задовольняти потреби населення.



Існують побоювання, що кількість смертей, які настануть внаслідок заходів, вжитих для боротьби з пандемією, перевищить число безпосередніх жертв коронавірусу. Рівень смертності в Греції істотно зріс внаслідок економічної кризи 2008‒2009 років і подальшої нав'язаної країні програми жорсткої економії, яка призвела до скорочення ВВП майже на 30%. Це збільшення було особливо болючим, оскільки більшість смертей була викликана хворобами, які добре піддаються лікуванню. Однак поєднання 30-відсоткового скорочення фінансування охорони здоров'я та значного збільшення числа людей, які не мають медичної страховки, виявилося фатальним. Немає жодних підстав сподіватися на те, що щось подібне не станеться і з нами в найближчому майбутньому.

І, знову-таки, найвищу ціну доведеться заплатити людям з психічними захворюваннями, адже для них «соціальне дистанціювання» (яке і так було повсякденною реальністю) тепер буде пов'язане з більшою стигматизацією, меншим інтересом до їхніх проблем та істотно ослабленою системою підтримки. Якщо люди, які не мають проблем з психічним здоров'ям, можуть відчувати напади тривоги, паніки або депресії, то у людей з порушеннями психічного здоров'я ці почуття проявляються незрівнянно сильніше, збільшуючи потребу в професійному відгуку і добре розвиненій мережі підтримки. Відсутність таких у поєднанні з образом похмурого майбутнього матиме колосальні наслідки.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter