Поділ майна: скільки коштує ремонт і як поділити самобуди?

Якщо у світовій літературі існує всього дюжина сюжетів, то сюжет про поділ майна має по праву посідати одне з перших місць у цьому списку. За напруженням пристрастей він часом куди яскравіший за всі любовні драми разом узяті. Зрештою, навколо нього крутиться добра половина детективів.

Проблема в тому, що деякі речі, нажиті під час спільного життя у шлюбі, наприклад, або отримані як сімейна спадщина, не так просто поділити. «Я ванну прибудував, — з жахом кричав один з неприємних героїв Булгакова, — одна побілка... купорос...» Резонне запитання: як ділити добудоване, перебудоване, підремонтоване і поліпшене майно? Три судові історії про розподіл майна дають на нього відповіді.

Битва за гараж і літню кухню — історія одного поділу майна

Ось одна зовсім свіжа справа про розподіл майна, рішення у якій Верховний суд виніс минулого місяця. Тяганина розгорілася між сільським подружжям, котре прожило у шлюбі тридцять три роки і розлучилося п'ять років тому. На початку двохтисячних, коли чоловік і дружина жили разом вже десять років, чоловікові по дарчій від одного з родичів дістався будинок. Не бозна-який палац, площею приблизно з двокімнатну квартиру, з сараєм, літньою кухнею і туалетом у дворі. Оцінили будиночок за сильно заниженою ціною, коштував він навіть за найскромнішими інвентаризаційними оцінками рази у два з половиною, а насправді рази в чотири більше. Чоловік зареєстрував право власності на будинок, який, ще раз нагадаємо, був йому подарований.

Сім'я жила-поживала в будинку, потихеньку добудовуючи і перебудовуючи житло. Збудували туалет, прибудували гараж, нову літню кухню, оновили паркан і ворота. Жити б та жити, але шлюб розпався, перед колишнім подружжям постало питання поділу майна. Будинок з господарськими прибудовами дістався чоловікові по дарчій, значить, до спільно нажитого майна не належав і поділу не підлягав.

Але дружина не погодилася з таким станом речей: вона вклалася в ремонт, дещо з господарських споруд було збудовано ними удвох з чоловіком, тому жінка звернулася до суду з вимогою поділити житло. Чотири роки тому вона подала позов про визнання будинку і господарських будівель спільною власністю і про розподіл цього майна. Підстава — завдяки рокам праць і фінансових вкладень будинок, ґрунтовно відремонтований, переобладнаний, забезпечений котлом і новим теплим туалетом і кухнею, сильно виріс у ціні.

Суд першої інстанції погодився з цими аргументами і визнав будинок з усіма прибудовами, підвалами та колодязем спільною власністю, що підлягає поділу. З новими прибудовами, щоправда, вийшла заминка: незареєстровані самобуди не вважаються об'єктом права власності і тому не можуть бути предметом поділу майна подружжя. Але самобуди складаються з будматеріалів, а їх оцінити і поділити можна.

Своє рішення районний суд мотивував тим, що колишня дружина довела, що вартість майна істотно збільшилася за час шлюбу.

Однак є один нюанс. Отримане по дарчій майно не стає спільною власністю. Право спільної власності може виникнути лише на частину майна, яка істотно збільшилася під час спільного життя. На це звернув увагу апеляційний суд. Будинок дійсно ремонтувався, але це відбувалося протягом десяти з гаком років спільного життя і робилося в інтересах сім'ї. На думку апеляційної інстанції, колишня дружина не довела, що вартість будинку так вже сильно збільшилася завдяки ремонту. Право спільного володіння гаражем, літньою кухнею та іншими свіжими будівлями визнано неправильно, тому що районний суд таким чином фактично визнав законність цих споруд.

Колишня дружина дійшла до Верховного суду, але там погодилися з апеляційною інстанцією: визнання права власності навіть на будматеріали, використані для самовільного будівництва, — неправильний шлях захисту, і тому скарга колишньої дружини про розподіл майна не може бути задоволена. Будинок залишився за чоловіком, а незаконні прибудови — вони і є незаконні, поділу не підлягають.

Битва за туалет

У багатьох випадках, до речі, одній зі сторін суперечок про розподіл майна вигідно не реєструвати самобуди. Ось ще одна історія, яка ілюструє це твердження. Отже, після батьків двом братам дістався у спадок будинок на правах спільної власності. Вони розділили його навпіл, розгородили ділянку парканом і зробивши два окремі входи, жили пліч-о-пліч півтора десятка років. Але один брат просто підтримував свою половинку будинку в нормальному стані, а другий розгорнув бурхливу будівельну активність — спорудив простору веранду, передпокій, нову кухню, теплий туалет (вічно ці туалети стають каменем спотикання!). І ось, не минуло й п'ятнадцяти років, як другий брат заявив про те, що хоче виділити в натурі майно, залишене батьками, а саме — половину житлового будинку з господарськими прибудовами.

Районний суд йому в позові відмовив, мотивуючи це тим, що брати отримали у спадок невеличкий будиночок, а те, що один з братів пропонував ділити навпіл, вже не мало нічого спільного з тим скромним початковим житлом. Апеляційний суд, куди звернувся ініціатор поділу майна, додав, у свою чергу, що нові прибудови зроблені незаконно, а отже, як і в першій історії, не вважаються об'єктом права власності і не можуть бути розділені.

Крім того, співвласник будинку може законно робити прибудови без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав, і ці прибудови, навіть оформлені належним чином, є його власністю і не змінюють розміру частин співвласників в успадкованій спільній власності. Ну а те, що конструктивні новації, зроблені одним із братів, по суті, були самобудом, взагалі зняло всі питання, і той з братів, який захотів поділити навпіл заново перебудований будинок з господарськими приміщеннями, залишився ні з чим.

Треба сказати, що самовільні добудови та перебудови старих приватних будинків — річ звичайна. Побудовані ще за радянських часів конурки і гнидники, ретельно виміряні, щоб не дай боже не бути більшими за встановлені «норми соціалістичного співжиття», модернізувати можна і треба.

Але виявляється, претензії щодо «розподілу ремонту» може пред'являти і колишній власник міської квартири. Проте не факт, що претензія буде задоволена.

Заплатіть за фанеру

Історія про поділ майна, що сталася в одному з міст-мільйонників і закінчилася цієї весни у Верховному суді, вельми анекдотична. 17 років тому один чоловік купив квартиру, а два місяці по тому одружився (зверніть увагу: квартира була куплена до одруження). Шлюб проіснував всього пару років і розпався. Господар квартири вирішив її продати, але дружина, вже колишня, виселятися не побажала, і її виселили за рішенням суду. Жінка вимагала визнати договір купівлі-продажу незаконним, але суд розставив всі крапки над «i», пояснивши, що квартира не є спільною власністю колишнього подружжя.

Минав час. Новий хазяїн передарував квартиру своєму родичеві, той її продав.

Але колишня дружина не заспокоїлася і звернулася до суду з позовом до... нових господарів квартири, вимагаючи визнати її право на спільне володіння житлом і оголосити договір купівлі-продажу недійсним. Аргументи — поки вона була одружена з колишнім хазяїном житла, зробила за свої гроші ремонт, купила штори, меблі, побутову техніку і поміняла двері. Скрупульозно перераховувалися витрати — на гіпсокартон, паркет, плитку, кондиціонери, бойлер, шафи-купе, диван. Згадувалися навіть розетки і фанера. І таким чином, на думку жінки, ринкова вартість квартири зросла майже на 50 тис. дол.

Суд першої інстанції в задоволенні позову про розподіл майна відмовив. Колишня дружина пішла вище, але в апеляційному суді теж отримала відмову. Тоді вона подала касаційну скаргу до Верховного суду. Але той залишив у силі рішення судів нижчих інстанцій. Вартість портьєр, фанери, побілки і купоросу, і навіть шаф-купе, куплених вже багато років тому, на ринкову ціну квартири не впливають.

...Зовсім окрема тема — чи можна ділити недобудований будинок, як це робиться і який будинок вважається «недобудованим». Навколо цих питань теж киплять пристрасті і розгортаються цікаві сюжети. Тому до цієї теми ми ще повернемося.