Порушення ПДР: відпустити не можна штрафувати?

З 1 червня в Україні працює система фотофіксації порушень ПДР — правил дорожнього руху. Перші камери, встановлені в Києві, вже за десять хвилин роботи зафіксували майже 300 випадків перевищення швидкості. До кінця року такі камери будуть встановлені по всій Україні.

Щодо законодавчої бази, то ще в липні 2015 року було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», в якому сказано, що штрафи за порушення ПДР, зафіксовані в автоматичному режимі, застосовувати можна і потрібно.

Та ось яке цікаве запитання постає: хитрий механізм визначає номер транспортного засобу, а потім «лист щастя» про необхідність сплатити штраф приходить офіційному власникові машини. А якщо за кермом був не він? Як автоматична фіксація може допомогти відновити справедливість, надавши незаперечні докази порушення ПДР України? Свіжа судова практика дає на це запитання дуже суперечливі відповіді.

Порушення ПДР: справа про хазяїна мікроавтобуса

В середині липня в одному з обласних центрів на півночі України слухалася дуже показова справа. Власник мікроавтобуса подав позов на інспектора Департаменту патрульної поліції і на сам департамент, вимагаючи скасувати постанову про штраф за порушення ПДР. Хазяїна бусика притягнули до адміністративної відповідальності за ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і виписали йому штраф у 255 грн за перевищення швидкості.

Хазяїн мікроавтобуса — приватний підприємець, що заробляє міжміськими пасажирськими перевезеннями. Мікроавтобус зупинили в Києві рано-вранці, він гнав з чималим перевищенням швидкості на 24 км/год (ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення швидкості більш як на 20 км/год).

Але за кермом був не хазяїн бусика, а водій. Сам хазяїн обурився, не пошкодував грошей і віддав майже 2000 грн на правову допомогу і судові витрати, щоб довести, що виписувати штраф людині, яка не вчинила порушення ПДР, — неправильно.

Так, правопорушення було зафіксовано в автоматичному режимі, а вже інспектор виписала штраф саме на підставі даних автоматичної фіксації. Суду були надані три фото мікроавтобуса, відео, зафіксовані час, місце, швидкість, напрямок руху, номер машини — все як годиться.

Щоб довести, що особисто він нічого не порушував, власник бусика пред'явив судові дорожній лист. Треба зауважити, що з водієм теж не все чисто: і суд зазначив, що окрім маршрутного листа хазяїн машини не представив жодних доказів того, що найняв водія.

Але залишимо осторонь можливі порушення трудового законодавства, повернімося до адміністративних правопорушень. Ст. 14-2 КУпАП говорить про те, що адміністративна відповідальність за порушення ПДР, зафіксоване в автоматичному режимі, несе фізична особа або керівник юридичної особи, за яким зареєстровано транспортний засіб. Якщо ж до Єдиного держреєстру транспортних засобів внесені відомості про користувача машиною — то відповідальність лягає на користувача.

У рішенні суду чітко сказано, в яких випадках власник звільняється від адміністративної відповідальності за порушення ПДР, зафіксоване автоматично. Процитуємо цей довгий, але дуже корисний для автовласників абзац:

«…якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу».

Бусик, на якому гнали з перевищенням швидкості, був, за словами власника, добровільно переданий іншому водієві. Таким чином, суд дійшов висновку, що штраф був виписаний правильно, і в задоволенні позову хазяїнові мікроавтобуса відмовив.

Можливо, подібне рішення виглядає не дуже справедливим з погляду звичайної людської логіки, але такий закон. Втім, хазяїн мікроавтобуса може спробувати оскаржити його в апеляційному суді.

Справа про «жлобське паркування»

А ось ще одна цікава справа: якийсь чоловік, навіть не власник машини, дійшовши до Верховного суду, довів, що не зобов'язаний відповідати за порушення ПДР, яке вчинив нібито його родич, пущений за кермо автомобіля. Відбувалися події в обласному центрі в центральній частині країни, майже чотири роки тому.

Чоловікові виписали штраф у 510 грн, знову-таки за ст. 122 КУпАП «Перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху». Автомобіль, в якому він сидів на водійському місці, був припаркований на тротуарі за всіма правилами «жлобського паркування», перегородивши пішоходам дорогу майже повністю. За кермом автомобіля сидів дядько, який сказав патрульному, що тільки-но пересів на водійське сидіння, паркував авто його родич, який, треба ж таке, відійшов. А він просто так вирішив посидіти за кермом, чекаючи на власника машини.

Патрульний все-таки виписав штраф, проте пан, який «просто вирішив посидіти за кермом», звернувся до суду, і той... скасував постанову про притягнення любителя сидіти на водійському місці до адміністративної відповідальності. Аргументи — вина водія має бути доведена, зокрема показаннями технічних засобів і свідків. На відео ж, представленому обвинуваченням, видно, що співробітники поліції підійшли до машини, припаркованої за всіма правилами хамського паркування, тоді, коли машина вже стояла на тротуарі.

Апеляційний суд погодився з цим. Чесно кажучи, по-людськи зрозумілим є прагнення співробітників міського управління патрульної поліції домогтися справедливості і звернутися до Верховного суду. Але той погодився з висновками судів нижчих інстанцій: співробітник поліції не встановив за всіма правилами того, хто вчинив адміністративне правопорушення.

Поліція справу програла. А була б саме там встановлена стаціонарна камера, яка фіксує порушення ПДР, штраф би отримав... власник автомобіля, а не хам-водій.