Новини
Ракурс
Як керівники споживспілок одним махом позбавили майна пайовиків споживчих товариств

Операція «кооперація»: як присвоїти кооперативну власність

22 чер 2021, 10:23

Як керівники споживспілок одним махом позбавили майна пайовиків споживчих товариств

Нещодавно ми писали про ключове для споживчої кооперації рішення, ухвалене 25 травня Великою палатою Верховного суду України. В результаті судового розгляду було задоволено позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про солідарне стягнення 77 млн грн із 14 колишніх членів правління і спостережної ради Акціонерного банку «Укоопспілка». Нагадаємо: члени правління банку продали самі собі цінні папери, які нічого не коштували, і в такий спосіб вивели з банку гроші вкладників.

Сьогодні ми знову поговоримо про нові види незаконного привласнення майна, пов'язані з переділом власності в системі споживчих товариств і споживспілок. Йдеться про величезні гроші та серйозні матеріальні ресурси.

Споживча кооперація в Україні — це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшити своє економічне й соціальне становище за рахунок торгівлі, виробництва та іншої незабороненої діяльності.

Власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їхньої спільної власності. Кожен член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів.

Однак законодавство, що залишилося з часів СРСР, і подальше правове регулювання прав пайовиків на належне їм майно нині, в 2021 році, не має нічого спільного із сучасним регулюванням інституту права власності. Так, пайовики можуть користуватися майном, отримувати орендну плату, наприклад. Але не можуть ні продати свого паю законно, ні передати його в спадок. І вони часто залишаються сам на сам зі своїми проблемами, особливо коли йдеться про необхідність протидіяти шахраям, можновладцям або відвертим бандитам. Багато хто вважає за краще тихенько відійти убік, у кращому разі віддати свій пай за якийсь інтерес.

Захищати їхні інтереси в законодавчому органі країни, поліції, та й у державі просто нікому.

Нагадаємо, що відразу після розпаду СРСР пайовиками споживспілок були в Україні 12,3 мільйона осіб.

Сьогодні пайовиків залишилося лише півмільйона, власники споживчих товариств не об'єднуються в політичні партії та здають свої позиції по одному. Гучні кримінальні справи (читай —провадження), а їх було відкрито чимало і при старому Кримінальному кодексі, і при новому, не закінчилися вироком.

З одного боку, з часом поступово скорочується кількість пайовиків —реальних власників майна споживспілок. З іншого — майно найрізноманітнішими шляхами, і відносно законними, і такими, що ґрунтуються на вимаганнях і погрозах, поступово щороку переходить у розпорядження підприємливих керівників споживспілок, можновладців або злочинних співтовариств.

Подейкують, у дворі одного з керівників споживспілок Радомишля можна побачити виставку техніки, що належала колись місцевому споживчому товариству.

У Житомирі, приміром, перукарі одного з найстаріших салонів краси —колишні пайовики —вже пакують валізи: салон давно перейшов у розпорядження місцевого «нового житомирянина». Незабаром там буде банк. Окремі епізоди історії зміни власника рясніють нагадуваннями про лихі 90-ті.

По-тихому перейшли в нові руки ринки в Малині та Новограді-Волинському.

Звичайно, ласі шматки Укоопспілка втратила і внаслідок націоналізації майна на тимчасово окупованих територіях країни. Заради багатьох із них, таких, наприклад, як лікувально-оздоровчий центр «Укоопспілка» на 600 місць (нині — «Професорський куточок» на 7 га в курортній Алушті), керівники Укоопспілки навіть пішли на «угоду з дияволом», вдавшись до неуспішної спроби оскаржити акти місцевої псевдовлади в місцевих псевдосудах.

Однак майно, що залишилося в розпорядженні Укоопспілки, все одно становить неабиякий інтерес. Це понад 14 тис. кооперативних магазинів, майже 80% із них мають торгову площу до 100 кв. м і розташовані переважно в сільській місцевості. Це близько 3 тис. ресторанів, десятки готелів, як, наприклад, «Кооператор» у столиці або «Козацька застава» в місті Кропивницькому. Майже 300 підприємств і виробничих цехів та величезна кількість ринків. Більшість ринків розташовані в районних центрах, селах і селищах, а решта — у містах обласного підпорядкування та десяти (а не 24, як раніше) обласних центрах. Є ще вузи, преса і наразі багато чого іншого.

Чому таке важливе винесене нещодавно Верховним судом рішення щодо Акціонерного банку «Укоопспілка»? Тому що це перший юридичний документ, який чітко демонструє, що власність споживспілок —це правова «сіра» зона, де закони діють вельми умовно. Споживча кооперація, що склалася ще за часів СРСР і включала магазини, ринки, сферу послуг, вузи і пресу, стала справжнім Клондайком для підприємливих людей, які зробили на ній величезні статки відразу після розпаду Союзу. Однак і через три десятки років розумники, що знають, як скористатися пробілами в законодавстві та правовою безграмотністю пайовиків, продовжують прибирати до рук кооперативну власність.

Принцип піраміди

Діяльність Укоопспілки регулюється в основному Законом України «Про споживчу кооперацію». У ньому і знаходиться законодавча діра, яка допомагає обвести навколо пальця низових членів споживчих товариств.

Як це працює на практиці? Згідно із законодавством, власник будь-якого майна має бути відображений у відповідному реєстрі. Припустімо, є фірма «Світанок», підприємства якої займаються ресторанним бізнесом, і фірма «Зоря», що обслуговує ринок, на якому продаються продукти харчування. А ще є фірма «Прогрес», яка володіє мережею перукарень у конкретному місті. У кожній фірмі є свій реєстр пайовиків. І от ці товариства вливаються на рівні району в райспоживспілку.

Райспоживспілки входять, своєю чергою, в облспоживспілку, облспоживспілки —в Укоопспілку. Нагадаємо, що система споживчої кооперації України об'єднує 23 спілки споживчих товариств областей, які, в свою чергу, об'єднані у Всеукраїнську центральну спілку споживчих товариств.

Тож хто тепер власник згаданої фірми «Прогрес», що займається мережею перукарень у конкретному місті? Райспоживспілка? Облспоживспілка? Укоопспілка?

Здавалося б, відповідь очевидна —це пайовик конкретної фірми. Однак не все так просто. Принцип піраміди, побудованої ще за часів СРСР, коли діяло правило «все навколо колгоспне, все навколо моє», і зараз дозволяє зробити «моєю» власність пайовиків.

Широка громадськість в основному знає про те, як прибирається до рук власність сільгоспкооперативів, бо вони найменш захищені в правовому сенсі. Наприклад, члени сільгоспкооперативу в один прекрасний день дізнаються, що його реорганізовано в ТОВ, власником якого виступає деяка ліва фірма, зареєстрована, наприклад, у Києві, але її засновником є хтось із місцевих.

Із споживчими товариствами діє інша популярна схема.

Двійник-хижак

Виглядає ця схема так: потрібно створити організацію-двійника вже існуючої споживспілки і запропонувати пайовикам перейти туди, — це нібито спростить і здешевить роботу. Пайовики переходять, а спільне майно... залишається в колишній організації. Згідно з відкритими даними, жодна із структур не перебуває в процесі ліквідації, тобто вони діють паралельно. Але розпоряджаються майном уже не всі пайовики, приймаючи відповідно до закону рішення на загальних зборах, а розумне керівництво, що залишився в старій структурі.

Візьмемо, наприклад, Житомирську область. Там існувала Житомирська обласна спілка споживчих товариств —організація, що спочатку складалася з районних споживспілок. 23 райони — 23 члени облспоживспілки. Організація володіла великою кількістю об'єктів нерухомості, серед яких Житомирський кооперативний коледж бізнесу і права, найбільший у місті ринок «Житній» і багато чого іншого.

У 2013 році до облспоживспілки завели ще чотири організації. Потім провели якийсь з'їзд, і більшість старих членів обласної спілки перейшли до нової організації — Спілки споживчих товариств Житомирської області.

Цікаво, що в обох організаціях один голова —Степан Григор'єв.

Відкриваємо сайт нової організації і читаємо:

«Сьогодні Спілка споживчих товариств Житомирської області об’єднує 23 районні кооперативні організації, у складі яких 112 сільських (міських) споживчих товариств. Економічний потенціал системи включає 917 роздрібних торгових підприємств, 112 закладів ресторанного господарства, 20 ринків тощо Успішно функціонує Житомирський кооперативний коледж бізнесу і права, який готує фахівців семи спеціальностей, передусім для споживчої кооперації області та країни в цілому». Як ви можете переконатися, коледж на сайті представлений як такий, що належить Спілці споживчих товариств Житомирської області.

Насправді ж, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником, як і раніше, є... Житомирська обласна спілка споживчих товариств, що розташована за адресою: вул. Велика Бердичівська, 13.

Така сама історія і з Житомирським кооперативним ринком, і з деякими іншими досить дорогими і прибутковими об'єктами. Так, фото на сайті Спілки споживчих товариств Житомирської області не залишає у відвідувача сайту сумнівів у тому, що ринок перебуває у власності цієї організації, але в реєстрах засновником цього підприємства зазначено Житомирську обласну спілку споживчих товариств.

До слова, Житомирському кооперативному ринку, який жителі міста називають просто «Житнім», уже майже півтори сотні років, це найбільший ринок обласного центру. На ринку торгують і продуктами, і промисловими товарами. Завдяки своїм розмірам, це кооперативне підприємство приносить чималі гроші, що робить цей об'єкт вельми ласим шматком.

Мовчання ошуканих пайовиків

Якщо ви спробуєте відшукати у відкритому доступі розповіді про те, як провертають подібні схеми, то зіткнетеся із дивним феноменом. Про рейдерські захоплення сільгосппідприємств таких історій хоч греблю гати, по кілька в кожній області і навіть районі.

Простий серфінг по сайтах облспоживспілок показує: таку ж схему, як у Житомирській області, провернули практично в усіх областях. Тільки в Криму не встигли, місцева псевдовлада виявилася спритнішою.

Що цікаво, власниками майна є споживчі товариства —по суті, пайовики низової ланки. Але, завдяки об'єднанню в піраміду, реальними розпорядниками всього цього чудового багатства стають ті, хто перебуває біля вершини харчового ланцюжка, — керівники районних, обласних, всеукраїнської споживспілок. От і виходить, що контролювати їхні дії практично нікому.

За даними реєстрів, основна реструктуризація в областях відбулася якраз напередодні Революції гідності, що дає підстави називати її останньою аферою тієї влади. Але схема прижилася і принесла свої плоди вже іншим людям.

Гучних розслідувань, кримінальних проваджень про те, як тихо ділять власність пайовиків, як не було, так і немає. Відомості про переділ можна отримати лише опосередковано, проаналізувавши реєстри та сайти і звіривши зазначені там дані. Що ж виходить?

Схоже, що пайовиків просто, красиво і... відверто обвели навколо пальця, обманом змусивши перейти до нової організації. Про те, що все майно залишилося в старій структурі, керівництво воліє мовчати. Адже ще трохи, і пайовиків стане в рази менше.

Причини можуть бути й іншими. Можливо, хтось не хоче замислюватися про те, що його фактично обібрали. А може, ці люди просто бояться виносити подібні теми на загальне обговорення? Адже йдеться про величезні суми. А крім того, ці схеми, швидше за все, провертають із мовчазного схвалення або навіть покровительства тих, хто перебуває на верхівці піраміди.


Ця ситуація свідчить або про незнання реального стану справ, або про реальне безправ'я пайовиків. Однак доти, доки ошукані люди мовчатимуть, досконально розібратися в темі шахрайства не вдасться ні громадськості, ні, що найголовніше, правоохоронним органам.

По суті, під цією псевдореструктуризацією спілки споживачів приховано спробу і чергового незаконного масштабного переділу власності. Це дуже небезпечна міна уповільненої дії, яка зачіпає всі регіони країни та мільйони людей і яка, вибухнувши, може і розхитати державний човен, і спровокувати соціальну кризу. Воно й не дивно, якщо виявиться, що ниточки цієї історії ведуть до самісінької верхівки політичної влади.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter

.