Володимир ФІЛЕНКО: «Присутність на Майдані партійних прапорів є помилковою»

— Ключовим було завдання продемонструвати, що українці хочуть в Європу, що Європа, підписуючи Угоду про асоціацію, підписує її не стільки з президентом Януковичем, скільки з 46 млн українців.

Вперше за багато років кияни проявили нечувану активність. Хоча багато людей було з регіонів, але більшість учасників акції — кияни. І хоча звучали проєвропейський гасла, вчорашній «євромайдан» був антивладним, бо влада позбавила людей надії.

Поза всяким сумнівом, Європа нас почула і побачила. І це дуже серйозно вплинуло на європейських політиків, які знову заговорили, що шанси для України ще не втрачені. В них теж вселився певний оптимізм 

щодо настроїв українського суспільства.

— Чи є, на вашу думку, єдність серед опозиційних лідерів?

— Вона могла би бути кращою, але наразі вони діють відносно спільно. Хоча принагідно варто зазначити, що присутність партійних прапорів, з моєї точки зору, є помилковою. Як на мене, на Майдані мають майоріти лише державні прапори та прапори Євросоюзу.

— Чи не є можливим варіант, що «євромайдан» є тактикою, яка дасть змогу Януковичу відступити від відмови підписання Угоди, адже він ще не сказав свого останнього слова? Чи виключаєте ви, що існує така домовленість між командою Януковича з опозицією, адже така конспірологічна версія озвучується?

— Не знаю. Не готовий відповісти на це запитання. Мені невідомо про якісь переговори. Та навіть коли це так, то теж є добре, що люди вийшли.

— Як ви думаєте, якою може бути реакція президента Януковича — задоволення вимог «євромайдану» (зокрема, відставка уряду) чи силовий розгін?

— Вона може бути різною. Я певен: Янукович не хоче ні в Європу, ні в Митний союз. Він має зрозуміти: якщо він не підписує Угоду про асоціацію, то лишається сам на сам з Путіним, в такому разі йому точно слід забути про другий термін.

— Що спільного і відмінного між Майданом–2004 та «євромайданом»?

— У 2004 році були президентські вибори, тобто до виборів ретельно готувались. Майдан Помаранчевий ми готували півтора року. Тут на підготовку після ухвалення рішення було аж чотири дні. Щодо підготовки опозиційних сил, то вона була незрівнянно нижчою. До того ж, у 2004 році був один кандидат, один штаб, концентрація усіх ресурсів (організаційних, людських, медійних, фінансових), тобто підготовка була більш керованою та організованою. Сьогодні є як мінімум три політичні парламентські сили, плюс позапарламентські партійні і багато громадських організацій. Але більшу роль відіграла активність громадянського суспільства. Це здобуток і перевага.

— Реакція силових структур цього разу жорсткіша — у 2004 році не було сльозогінного газу, кийків...

— Це ми давно знаємо, що Янукович — не Кучма, з одного боку. До того ж, тоді Кучма вже втрачав владу, хоча на час Майдану ще залишався чинним президентом. Янукович же прагне обратися на другий термін. І методи його команди дуже підступні та жорсткі. Це і поведінка спецназу, і завезення спецзагонів провокаторів-тітушків, які проникають серед мітингувальників і провокують бійки, сутички з розрахунком, щоб натовп запанікував, та по команді вибігають з натовпу. Про привезених так званих мітингувальників на проурядовий мітинг годі і казати. Там було очевидно, за яку «ідею» ті люди вийшли.

— Що далі? Намети встановили. Тепер треба тримати оборону?

— Звичайно, треба тримати оборону і щовечора збирати людей, не збавляти темпів та масовості.

Підготувала Лариса РУДЕНКО