Ми маємо право на самооборону, якщо ядерні держави, що мали гарантувати нашу безпеку, її не забезпечують — Огризко

Агентство Bloomberg вчора підрахувало, що вторгнення Росії в Україну «коштувало» близьким до Путіна бізнесменам Геннадію Тимченку і Леону Міхельсону, співвласникам газової компанії «Новатек», 3,2 млрд дол. Український мультимільярдер Ринат Ахметов після подій у Криму не дорахувався 700 мільйонів доларів. Загалом «чорний понеділок» позбавив топ-300 найбагатших людей світу 44,4 млрд дол. І це тільки в очікуванні того, що могло статися в Криму.

Говорячи про інструменти впливу з боку міжнародної спільноти на агресивну політику Путіна, експерти називають в першу чергу саме економічні. «В арсеналі Заходу є чимало інструментів впливу на Росію. Перше — це виведення коштів. Протягом понеділка, 3 березня, російський фондовий ринок впав на 10%. Акції «Газпрому» і провідних компаній впали на 14%. Тобто протягом дня вартість акцій знизилася на 60 млрд дол. — це більше, ніж Росія витратила на підготовку до зимових Олімпійських ігор у Сочі. Думаю, що у випадку початку воєнних дій економіка Росії не втримається і кількох тижнів», — вважає екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко.

На думку політика, дієвими санкціями з боку міжнародної спільноти могли би бути: зменшення закупівлі російського газу; припинення будівництва Південного потоку; крапка у розслідуванні проти «Газпрому», яке ведеться в декількох країнах ЄС; замороження на тривалий період переговорів про створення майбутньої зони вільної торгівлі з РФ; призупинення переговорів про підписання угоди з РФ про співробітництво та про полегшення візової сфери, переформатування G8 на G7.

До речі, саме обмеження пересування для окремих громадян експерти вважають одним із найболючіших заходів для російської еліти. Адже йдеться про удар по звичному способі життя депутатів та держслужбовців. Тим паче, що досвід у подібному покаранні вже є: торік США затвердили «Список Магнітського» — перелік осіб, яких Штати вважають причетними до смерті юриста Сергія Магнітського, і яким заборонено в'їзд у країну.

Найбільшим покаранням для країни-агресора, на думку екс-міністра МЗС, була б практична допомога Україні з боку міжнародної спільноти: «Одним з надважливих кроків зараз є негайне — протягом найближчих тижнів — підписання угоди про Асоціацію з ЄС».

Наступним надважливим кроком з боку ЄС є прискорення надання українцям безвізового режиму. Політик вважає, що саме ці дії з боку Європи можуть зупинити «вакханалію», що відбувається на Сході країни, коли людей лякають вступом до Євросоюзу.

«Третє — негайне надання Україні Плану дій відносно членства в НАТО. Згідно з останніми опитуваннями, наразі 79% українців висловилися за підтримку курсу вступу до НАТО (опитування проводилося новинним порталом ТСН.ua, в якому взяли участь 32 тис. респондентів. — Ред.). Цим треба користуватися. Дуже важливою була б фінансова допомога з боку ЄС, США, міжнародних економічних організацій. Не зайвим було б і постачання озброєння для української армії, допомога американських спеціалістів, щоб поставити українську армію на ноги», — вважає пан Огризко.

Роль міжнародної спільноти наразі є якщо не визначальною, то доволі вагомою. Адже Захід виступив не тільки своєрідним посередником між Росією і Україною, а й легітимізатором нової влади. Путін впевнений, що Захід нічого не зможе вдіяти, бо він його «купив» і той дозволить йому будувати свою імперію. ЄС повинен показати, що Росія його не «купила» і що свої цінності він готовий захищати.

Сьогодні спостерігається дежавю. Якщо місяць назад українці вимагали санкцій від ЄС для українських політиків, то сьогодні теж саме відбувається для російського керівництва. Рецепт той самий: публічний тиск в країнах ЄС. Адже європейські лідери дуже залежні від свого електорату.

Щодо сьогоднішної позиції НАТО, вона виглядає цілком адекватною, адже Україна в 2008 році, на превеликий жаль, втратила шанс щодо членства в Альянсі і зусиллями РФ, Німеччини та ще деяких країн отримала замість ПДЧ його бліду тінь.

Отже сьогодні чекати від НАТО якихось надзвичайних дій по захисту України підстав немає.  «Хоча, на мою думку, нічого страшного не було б, якби кораблі НАТО увійшли сьогодні в Чорне море і стали півколом навколо узбережжя Криму. Це теж був би дуже хороший і дуже серйозний аргумент для гарячих голів у Кремлі», — додає пан Огризко.

До того ж, слід розуміти, що НАТО вже переступила в своїй свідомості час холодних воєн і безглуздих військових дій. Альянс сьогодні більше дбає про інформаційну безпеку, кібербезпеку. Звичайно, можливо комусь хочеться побачити бойовик зі щасливим кінцем, коли НАТО приходить і всіх визволяє, але насправді цього не відбудеться. Весь світ сьогодні намагається діяти інструментами м'якої дії, а не жорсткої, як Путін. І якщо є хоч один мінімальний шанс, що цю кризу можна владнати дипломатичним шляхом, то війська ніколи не будуть задіяні. Але існує велика проблема, що Захід спілкується мовою дипломатії, а Росія — мовою «свавілля».

Безумовно, позитивним є той момент, що НАТО скликає надзвичайне засідання через військову агресію Росії. Литва, а потім і Польща закликали до активізації статті 4 Північноатлантичного договору, яка передбачає можливість проведення країнами НАТО консультацій у разі наявності у однієї з них серйозних побоювань щодо загрози власній безпеці. До речі, ця стаття задіюється вчетверте в історії Альянсу.

До яких санкцій може вдатися Україна? На думку пана Огризка, в першу чергу — це припинення дії угод про базування Чорноморського флоту Росії, яке має завершитися в 2017 році (денонсація Харківських угод). «До того ж ці угоди були укладені з грубим порушенням Конституції. Будь-яка влада, що поважає Основний закон, не може цей договір подовжувати. Жодних можливостей пролонгації Конституція не передбачає», — говорить В.Огризко.

Відмова від головування в СНД й призупинення співробітництва з цією непотрібною для України структурою. Припинення трансляції російських телеканалів. Більш жорсткий контроль і закриття українського кордону для тих, кого інфільтрують через український кордон для організації громадських заворушень і підбурювання ситуації в Криму. Припинення закупівлі газу у Росії, тим паче, що це цілком можливо.

«На превеликий жаль, ми так чи інакше залишаємося наодинці з агресором. Я вважаю, що Україні треба ставити питання про вихід з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Це серйозний і принциповий крок. Але якщо ядерні держави, які взялися забезпечувати нашу безпеку, насправді її не забезпечують і дозволяють грубо порушувати наш суверенітет, ми маємо право на самозахист, згідно зі статутом ООН. Це може викликати негативну реакцію, але слід чесно казати партнерам, що в ситуації, коли ми не захищені, такий вихід є єдиним», — вважає політик.

Аналізуючи ситуацію в Криму, експерти прогнозують, що Росія ставить перед собою завданням подальше розхитування ситуації в регіонах: будуть намагатися підкупляти регіональні еліти, втілювати сценарій федералізації. Такий собі якір, щоб Україна не могла вступити ні до ЄС, ні до НАТО. Ми бачимо такий сценарій у Молдові, коли вже був проведений референдум по Гагаузії. Путін намагатиметься робити щедрі пропозиції і для США, і для Європейського Союзу — це його класична схема. Росія досить стабільно ув'язала США в деякі конфлікти, зробила все можливе, щоб вони застрягли там і відволіклися від нашого регіону. Але російська інтервенція в Україну допомогла певним чином США прокинутися.

Володимир Огризко вважає, що події в Криму не означають війни між Україною та Росією: «На моє переконання, Росія сьогодні є загрозою для Північноатлантичної цивілізації. Те, що відбувається сьогодні, не є боротьбою РФ з Україною. Це боротьба із західною цивілізацією. Плацдармом стала Україна, тому що вона має намір приєднатися до цього демократичного союзу».

На думку політика, Росія почала процес самознищення: «Адже такі дії поставлять Росію поза межами світової цивілізованої спільноти. Рубікон, який вона перейшла, навіть дуже ліберальні західні країни навряд чи зможуть проковтнути і зробити вигляд, що нічого не відбувається. Це початок занепаду останньої імперії в Північноатлантичному просторі. Російська агресія — це загроза не тільки для України, але й для всього світу».

До речі, про загрозу. Чехи, почувши численні заяви російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова про готовність Росії жорстко відстоювати права своїх громадян де б то не було, вже звернулися до Брюселю зупинити переговори з країною-агресором про відміну візового режиму і побоюються «впускати громадян Росії на свою територію, щоб не допустити того, що їхнє перебування в країні могло стати приводом до вторгнення з боку Росії». Міністр закордонних справ Чехії Любомир Заоралек натякнув, що введення російських військ в Україну йому нагадує такі дії Радянського Союзу щодо Чехословаччини: «Враховуючи наш історичний досвід, у нас виникають дуже неприємні ремінісценції».

Колись, в інтерв'ю у далекому 1996 році, яке зараз множиться у соцмережах, Путін напророкував: «Нам усім здається (не приховую, мені також іноді так здається), що якщо навести твердий лад жорсткою рукою, нам всім стане жити краще, комфортніше і безпечніше. Насправді ця комфортність швидко пройде, адже ця жорстка рука почне нас дуже швидко душити»...