Патентні тролі присвоюють чужі винаходи, використовуючи... патентне право

Слово «троль», що означає — потворне і дуже шкідливе створіння, вийшло із скандинавської міфології і міцно вкорінилося в нашій сучасній мові. Наприклад, «бійців інформаційного фронту» ворожої держави, що заробляють, поширюючи в інтернет-просторі брехливу інформацію та жахливі чутки і ображаючи почуття інших коментаторів, ми називаємо кремлівськими тролями. Нещодавно дізналася й про нове значення цього вже поширеного поняття: виявляється, є ще одна порода — патентні тролі. Це метикуваті люди чи організації, які привласнюють собі чужі винаходи або реєструють як товарні знаки загальновживані поняття, щоб потім наживатися, використовуючи патентне право.

Питання патентного тролінгу постало не сьогодні, це досить давня проблема, від якої вже постраждало багато підприємств по всьому світі, та й в Україні теж. Можливо, в Україні ця проблема постає гостріше, ніж будь-де, бо нахабству вітчизняних патентних тролів немає меж, а законодавство щодо інтелектуальної власності неспроможне захистити потенційних жертв патентного тролінга.

Тільки в Україні комусь прийшла «геніальна» ідея зареєструвати на себе товарний знак «Санбюлетень», а потім вимагати роялті з тих організацій і фармвиробників, які на дошках з однойменною назвою (в усіх поліклініках країни!) вивішують інформаційні листівки.

Інший «винахідник», такий собі пан Завийський, зареєстрував у 2012 році за допомогою львівського патентного повіреного Віталія Голєва промисловий зразок звичайнісіньких дерев'яних плічок для одягу. І заборонив данській компанії JYSK ввозити цей «винахід» в Україну. До речі, той же пан Завийський «винайшов» і корки для винних пляшок.

Законодавство України про інтелектуальну власність дозволяє фізичній чи юридичній особі — вітчизняному винахіднику чи виробнику захистити своє право на інтелектуальну власність, зареєструвавши свій винахід чи промисловий зразок, отримавши на це патент і подавши на митницю відповідні документи. Митниця у свою чергу затримує аналогічні товари з-за кордону, пропускаючи їх на територію України лише за дозволом правовласника, тобто патентоутримувача. Проблема в тому, що патент на промисловий зразок видається під відповідальність заявника, без проведення кваліфікованої експертизи на патентну новизну. Ця прогалина у законодавстві й стала основою для всякого роду зловживань з боку недобросовісних людей. Здається, що патентний тролінг — доля нікому не відомих аферистів-одинаків та дрібних фірмочок. Але буває, що ним не гребують і поважні компанії.

У 2011 році в Україні знайшовся спритник, що «винайшов» скляний флакончик для ліків та гумову пробку, якою ця пляшечка закорковується. Думаєте, ця пляшка та корок якісь нові та надсучасні? Звичайні, банальні, саме такі, у яких ми ще з 60–70-х років минулого сторіччя звикли бачити зеленку чи ін'єкційні антибіотики! Абсурд? Так. Але промислові зразки цих стандартних виробів були зареєстровані на Михайла Махінова, директора ТОВ «Юнік Фарма», що розташоване у м. Новоград-Волинський, Житомирської області. Реєстрацію здійснив патентний повірений Леонід Черепов з київського агентства патентних повірених «Веполь».

Відтоді, з березня 2011 року, жоден виробник ліків не може вільно ввозити в Україну подібні товари — не дозволяє патентний захист. Партії товару гальмує митниця, бо ці вироби є у митному реєстрі об'єктів прав інтелектуальної власності. Для того, щоб мати змогу працювати, представники фармкомпаній повинні їхати на поклін до Михайла Махінова у Новоград-Волинський. Власник патенту має милостиво дозволити їм завезти черговий вантаж, що є життєво необхідним як для самих компаній-виробників, так і для споживачів їхніх товарів. Ці слова — не данина пишномовству, саме в такі флакони фасуються стерильні антибіотики, які щодня рятують тисячі людських життів.

«Юнік Фарма», якою керує власник патенту, — доволі відома у колі фармвиробників компанія, яка багато років поспіль постачала на український ринок закордонні медпрепарати та медичну продукцію, зокрема ті самі пляшечки, пробки та алюмінієві ковпачки. Потреба у такій продукції величезна — велика фармкомпанія щомісяця використовує мільйони таких флаконів (а, відповідно, і пробок, і ковпачків). Колись виробників цілком влаштовувало таке співробітництво. Але якось дилер («Юнік Фарма») не зміг вчасно розрахуватися з італійським виробником Bormioli Rocco, і їхнє співробітництво припинилося.

Один з клієнтів «Юнік Фарми», Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод (м. Київ), спробував було використовувати для фасування стерильних антибіотиків вітчизняні пляшечки, такі ж, у які до цього розливав зеленку, але виявив, що вітчизняні пляшечки для цього не годяться. На українських скляних заводах доволі застаріле обладнання, яке не може надати кожному флакону ідеальної форми горлечка. Через ці мікронедоліки майже чверть пляшечок на лінії стерильного фасування розчавлюється під час автоматичного закорковування та насування алюмінієвого ковпачка. Кожен такий випадок призводить до повної зупинки лінії, прибирання та повторної стерилізації приміщення. Тобто лінія більше часу стоїть, аніж працює.

Тож БХФЗ, який потерпав через брак необхідних для виробництва імпортних товарів, зрештою самостійно вийшов на європейських постачальників. Але перша ж партія вантажу з Австрії застрягла на митниці. Виявилося, що цей товар не можна ввозити в Україну без дозволу власника патенту, тобто Михайла Махінова, який завбачливо оформив на себе промислові зразки чужої продукції.

«На сьогодні компанія Махінова нам ці дозволи дає. Причому, зауважу, безкоштовно. Компанії «Юнік Фарма» з нами сваритися немає сенсу, адже ми співпрацюємо по багатьох інших позиціях, ми — вигідний клієнт, якого вони не хочуть втрачати. Але кожного разу, коли товар надходить до митного кордону, нам потрібно їхати у Новоград-Волинський, це понад 200 км від Києва, і як би ми не намагалися встигнути якнайскоріше взяти той дозвіл, все одно відбувається зупинка процесу виробництва. Питання навіть не у витратах, просто сам факт, що ми взагалі повинні у когось питати якийсь дозвіл, є кричущим. Вони не винахідники, не виробники. Якщо б наш Київський завод гумових виробів, який аналогічні пробки виробляє вже багато-багато років, узяв такий патент, ми б і слова не сказали, це дійсно був би крок до захисту вітчизняного товаровиробника. До речі, це дуже потужне і завантажене підприємство, що є рідкістю у наш час. Так от, справжній вітчизняний виробник «Київгума» ніколи нам не забороняв ввозити польські чи словенські гумові пробки. А брати дозвіл у патентного троля? З якого такого дива? Яка від цього користь державі?» — обурюється член наглядової ради та комерційний директор Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу Євген Сова.

А якщо, скажімо, БХФЗ раптом вирішить припинити тісне і давнє співробітництво з «Юнік Фармою»? Скоріш за все, колишній партнер перестане давати дозвіл на поставки, таким чином перекривши виробнику кисень. Тому для БХФЗ та інших виробників, що потрапили на гачок, «Юнік Фарма» — це практично компанія-монополіст, яка диктує партнерам свої, не завжди вигідні обом сторонам умови.

Євген Сова говорить, що, якщо дійде до заборони ввезення необхідних заводу товарів, підприємство буде судитися з так званим власником патенту. І, звичайно ж, виграє той процес. Але скільки він може тягнутися? У кращому випадку, півроку. Весь цей час завод буде стояти, а хворі на смертельно небезпечні інфекції не отримуватимуть необхідних антибіотиків! Це недопустимо і за мирних часів, а за часів війни й поготів.

Щоб вберегтися від подібних дій патентних тролів, деякі українські фармвиробники самі були вимушені вчинити, як вони: компанія «Юрія-Фарм» зареєструвала на себе промислові зразки великих флаконів для стерильних медичних розчинів, які ввозить з-за кордону, а БХФЗ нещодавно зареєстрував маленькі пляшечки. На жаль, для виробників поки не існує іншої, чесної і легальної, можливості оминути пастки.

Те, що патентний троль може обмежувати поставки в Україну зарубіжної продукції, — це лише одна сторона медалі. Друга — він цілком легально отримує з митниці відомості — хто, коли, скільки і за якою ціною завіз в Україну аналогічної продукції. Тобто йому на блюдечку з блакитною облямівочкою підносять інформацію, яка є комерційною таємницею підприємств. І це дає йому змогу всіляко маніпулювати на ринку, наприклад, демпінгувати.

Чи варто говорити, що від патентних тролей потерпають і самі виробники запатентованої тролями продукції, наприклад, той же італійський виробник Bormioli Rocco, який з 2011 року не може продавати в Україну свою продукцію без дозволу власника патенту на його вироби.

Адвокат Валерій Ситцевой, що багато років викладав патентне право, говорить: «Зазвичай виробники, які почали виготовляти щось нове, протягом півроку з моменту початку виробництва мають зареєструвати патент на промисловий зразок. Бо патентна новизна продукту зберігається лише протягом піврічного терміну. Якщо цього не сталося у означений термін, патентна новизна втрачається. Лише півроку! А скляні флакончики та гумові пробки відомі вже не один десяток років, принаймні ті, що зареєстровані Махіновим, виготовлялися ще у 60–70-х роках. Більш того, «Юнік Фарма» не є їх виробником. Звичайно, такий патент можна скасувати, але лише через суд».

Міжнародний виробник гумових виробів медичного призначення «Вест Фармасьютикалс Сервис», який постачає свою продукцію — гумові пробки — багатьом фармкомпаніям в Україні, стикнувшись з перешкодами на митниці, почав позиватися до «Юнік Фарми», звернувшись до Господарського суду м. Києва. Судовий процес тривав близько року. В судових засіданнях представники компанії-виробника надали, окрім інших документів, каталоги зі своєю продукцією, видані задовго до «винаходу» пробки Махіновим. Було також представлено старі каталоги інших світових компаній. Зображення пробок точно збігалося із зображенням цих же предметів з патенту на спірний промисловий зразок. Тож про яку таку патентну чистоту чи то всесвітню новизну могло йтися?

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23 липня 2013 року Патент України №21644 на промисловий зразок «Пробка гумова для закупорювання флаконів з лікарськими засобами» визнано недійсним. Суд також зобов'язав Державну службу інтелектуальної власності внести відомості про визнання недійсним Патенту України №21644 на промисловий зразок «Пробка гумова для закупорювання флаконів з лікарськими засобами» до Державного реєстру патентів України на промислові зразки та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені «Промислова власність». Апеляційна та касаційна інстанції залишили це рішення в силі.

Часто-густо реєструють на себе чужі торгові марки, трохи змінивши назву, але зовсім не для того, щоб виробляти щось подібне до оригіналу і вводити споживача в оману. Після реєстрації «удосконаленої» назви вони пропонують виробникові її купити. Або перепродають конкурентові.

Зовсім недавно одна харківська фірма з назвою, схожою на назву відомої фармацевтичної групи, яка сама не є виробником, подала заявки на реєстрацію від свого імені майже 30 (!) назв ліків, які виробляє БХФЗ, трохи змінивши початкову назву, додавши до неї «плюс» чи «форте», чи «здоров'я». Різниця між цими торговими марками споживачеві не помітна. Дивно, навіщо компанія, яка сама не виробляє подібні ліки, прагне привласнити таку величезну кількість назв, причому таких, що дивним чином співпадають із назвами найбільш поширених товарних знаків відомого українського фармвиробника? Для чого це робиться, залишається тільки здогадуватися. Можливо, ходові назви потім хотіли комусь перепродати. Та деякі юристи впевнені, що така дія може бути першим кроком до рейдерського захоплення підприємства. З подібним намаганням — забрати підприємство, закинувши йому використання зареєстрованої конкурентом торгової марки, — БХФЗ, на жаль, вже стикався.

«В Україні доволі просто зареєструвати патент на промисловий зразок, внести цей виріб до митної бази і таким чином заблокувати роботу конкурента, створивши штучні митні бар'єри і таке інше. З точки зору чинного законодавства, вони нічого не порушують. Але це є не що інше, як недобросовісне використання свого права. Через це відбуваються ситуації, подібні до нашої, коли одна компанія намагається контролювати іншу, буквально тримає її за горло. Зараз своє порушене право ми можемо відновити через суд. Але поки ми не отримаємо рішення суду на нашу користь, ми будемо стикатися з перешкодами на митниці. Як з цим боротися? Я вважаю, робити це потрібно на державному рівні, через внесення змін в законодавство. Треба кардинально змінювати саму процедуру визнання права особи на той чи інший об'єкт інтелектуальної власності. Можливо, треба робити експертизу промислових зразків і корисних моделей по суті, бо така експертиза наразі не робиться. Можливо, потрібно обмежити внесення до митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності лише тими об’єктами, щодо яких була проведена повноцінна патентна експертиза. Напевно, було б доречно, поки триває спір, призупиняти рішення про включення спірних об'єктів до митного реєстру», — міркує Олег Голобородько, заступник генерального директора з інвестиційно-юридичних питань БХФЗ.