Старі методи реабілітації лише погіршують стан бійців

Останнім часом багато говориться про недосконалість українського законодавства в галузі охорони здоров’я військовослужбовців. Дієвість і вади будь-яких законів виявляються лише в практичному застосуванні, тому й не дивно, що воєнні події в Україні ставлять на порядок денний щораз нові законодавчі виклики та проблеми.

Госпіталізація на службі

Минулого тижня, 17 лютого, на сайті Уповноваженого Верховної Ради з прав людини з’явився короткий звіт за результатами моніторингового візиту до Центру психологічної реабілітації і лікування для учасників АТО, який працює на базі Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні. У висновках представники омбудсмена заявили, що на законодавчому рівні не прописані питання госпіталізації, лікування та виписки військовослужбовців, які потребують психологічної допомоги.

В омбудсмена нагадали, що Статут внутрішньої служби Збройних сил України (п. 260) зобов’язує військовослужбовців у разі лікування поза розташуванням частини мати при собі направлення, підписане командиром військової частини. Доглядачі за правами людини зробили загрозливі висновки: «Але на практиці трапляються випадки, коли військовослужбовці звертаються до Центру без відповідних направлень. Відповідно, у військовій частині немає інформації про правові підстави відсутності військовослужбовця у розташуванні, що може зумовити звернення командира до військової прокуратури про порушення кримінального провадження за ст. 407 Кримінального кодексу України (самовільне залишення військової частини або місця служби)».

Один з авторів звіту, регіональний координатор зі зв’язків з громадськістю Уповноваженого з прав людини в Чернігівській області Алла Лепеха в коментарі «Ракурсу» уточнила, що про конкретні випадки, коли б командир звертався до прокуратури в пошуках свого хворого підлеглого, їй невідомо: «Як нам пояснювали пацієнти та лікарі в цьому центрі, проблеми з направленнями виникають через територіальну невідповідність, коли керівництво військового перебуває, наприклад, у Білій Церкві, а лікарня в Чернігові». З детального звіту за результатами моніторингу Центру психологічної реабілітації і лікування для учасників АТО можна дізнатися, що госпіталізація здійснювалась за направленням військового госпіталю, військових частин, лікарів-психіатрів районів Чернігівської області, психоневрологічного та наркологічного диспансерів. Крім того, інформація про госпіталізацію до закладу військовослужбовців надається до військової комендатури. Тому, як видається, підстав для розшуку свого госпіталізованого підлеглого в командира частини не повинно бути.

У Львівській обласній психіатричній лікарні нам пояснили, як відбувається процес госпіталізації на практиці. «Більшість пацієнтів до нас потрапляє за направленнями військових психіатрів. Таких, що звертаються самі по собі, одиниці. Як правило, це коли в гострому стані людину привозить швидка. У таких випадках ми все одно потім інформуємо військових психіатрів у госпіталях і військову частину та воєнкомати, якщо військовослужбовець перебував у відпустці», — розповів заступник головного лікаря Львівської обласної клінічної психлікарні Андрій Маланчук. За його словами, у військових госпіталях немає окремих психіатричних відділень, хоча раніше вони були. «Їх ліквідували, бо не було в них потреби. Зараз їх збираються відновлювати, а поки що військових, які мають психічні розлади, відправляють до нас», — каже він.

Алкоголізація на службі

Звіт про відвідування спеціалізованого центру психологічної реабілітації учасників АТО в Чернігові дає змогу зрозуміти, на які проблеми страждають бійці, що отримали досвід війни. Серед діагнозів, з приводу яких звертались учасники АТО (загалом таких пацієнтів у центрі було 146), переважає посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — 86 бійців. Неврози та гострі психотичні розлади становлять у загальній масі дуже маленький відсоток, а от другою завбільшки групою пацієнтів (39) є ті, хто страждав на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю та синдром залежності. Пацієнтами центру стають не лише учасники АТО, але й мобілізовані (за весь час існування центру їх було навіть більше). У випадку з пацієнтами-мобілізованими пропорції захворювань зовсім інші: переважна більшість діагнозів стосується розладів через вживання алкоголю (153 пацієнти), а от ПТСР діагностували лише в 10 пацієнтів.

Керівник групи волонтерів-психологів Харківського військового госпіталю (Військово-медичного клінічного центру Північного регіону) Марина Кехтер з сумом говорить про те, що алкоголізація стає все більше поширеним явищем серед наших військових: «Ми не можемо говорити про синдром залежності, бо пройшло надто мало часу. Але, за словами психіатрів, якщо в червні серед пацієнтів військових госпіталів таких було 30%, то зараз уже 70%», — каже психотерапевт. За її словами, проблему треба вирішувати не лише постфактум — тобто лікарям і психологам, але й попереджати її виникнення шляхом посилення дисциплінарних покарань в армії за вживання алкоголю. «Треба знаходити тих, хто на цьому наживається, робить бізнес, а також суворо карати тих, хто дозволяє собі пити на службі, навіть на блокпостах. У нашому середовищі поширене таке математичне рівняння: 500=200+300, тобто 500 грамів горілки дорівнює одному «двохсотому» і одному «трьохсотому», — розповіла М.Кехтер.

На думку М. Кехтер, яка є психологом-консультантом і членом громадської організації «Українська асоціація фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій», лікувати військовослужбовців разом з «цивільними» алкоголіками не варто: «На базі Харківського госпіталю є, наприклад, Центр психіатрії та наркології. Нам треба не лише вилікувати військових, але й соціалізувати, а це можна зробити, коли вони разом. Звісно, створювати з нуля такі центри в наших реаліях не завжди можливо, тому треба перепрофілювати те, що є. Наприклад, навіть якщо йдеться про психлікарню, то можна виділити для пацієнтів-військовослужбовців окреме відділення».

Реабілітація та лікування в психлікарні

Питання лікування військових з психічними розладами на базі психлікарень також порушується в уже згаданому на початку звіті представників омбудсмена, які відвідали Центр психологічної реабілітації і лікування для учасників АТО в Чернігові. «Розміщення цього Центру в психоневрологічній лікарні може створювати негативні наслідки для подальшого життя осіб, які проходили там реабілітацію та лікування», — вважають представники Уповноваженого з прав людини. Вони наголошують, що процедура госпіталізації до центру здійснюється на підставі норм закону «Про психіатричну допомогу», а тому в майбутньому особи, які пройшли лікування в цьому медичному закладі, можуть стикатися з проблемами, пов’язаними з постановкою на облік у психоневрологічному диспансері: «Наприклад, обмеження у виборі професії, проблеми з отриманням сертифікату від психіатра для оформлення водійського посвідчення тощо».

Заступник головного лікаря Львівської обласної психіатричної лікарні Андрій Маланчук запевнив, що такі побоювання великою мірою безпідставні: «Після лікування в нас військовослужбовці проходять огляд військовою лікарською комісією. Усе залежить від ступеня вираженості хворобливих проявів, не кожен психіатричний діагноз впливає на життя та працевлаштування, є визначений перелік хвороб. Серед наших пацієнтів-військовослужбовців були такі, що поверталися до військової служби». Про обмеження у виборі професії може йтись у тому випадку, якщо людину комісують з армії, тобто за рішенням спеціальної комісії звільняють за станом здоров’я від військової служби або визнають недієздатною.

Однак, на думку психолога-волонтера Марини Кехтер, яка разом з іншими волонтерами допомагає пацієнтам Харківського військового госпіталю, отримання психологічної допомоги на базі психлікарень у подальшому може мати негативні наслідки в житті військових. «Слід робити ставку не на психіатричну допомогу, а на психологічну реабілітацію військовослужбовців. Більше того, проблема набагато ширша за юридичну. Якщо ми будемо зі старими методами, таблетками, підходити до посттравматичного синдрому бійців, які повертаються з зони АТО, то все тільки погіршимо. Потрібні центри соціально-психологічної реабілітації, і бажано не на базі психлікарень, а, наприклад, на базі військових госпіталів або санаторно-курортних комплексів, щоб наші хлопці почували себе там людьми. Для їх соціалізації небажано поміщати їх у середовище пацієнтів психлікарень», — вважає вона.

Проте, як з’ясувалося, не таблетками єдиними. Наприклад, у чернігівському Центрі психологічної реабілітації і лікування для учасників АТО, створеному у вересні на базі психлікарні, надають не лише психіатричну та медикаментозну, але й психологічну та психотерапевтичну допомогу. А наприкінці січня цього року в Чернігівській обласній психлікарні відкрили Службу психологічно-соціального відновлення — лікувально-виробничі (трудові) майстерні. Відновлення буде проводитись за такими напрямками, як тілесно-орієнтовна терапія, арттерапія, когнітивно-поведінкова та психодинамічна терапія. Крім того, родини воїнів АТО консультуватимуть про необхідність психологічної підтримки та особливостей стану ПТСР.

У Львівській обласній психлікарні, яка теж приймає на лікування військовослужбовців, працюють психотерапевтичні групи. Як у львівській, так і в чернігівській психлікарнях, військові лежать у різних відділеннях, але мають окремі палати та окреме харчування.

Проблеми психологів-волонтерів

Масштабна психологічна допомога військовим від самого початку стала можливою завдяки армії психологів приватної практики, які надавали і надають її у вільний від основної роботи час. Але медичний персонал госпіталів і лікарень визнав їх за своїх не відразу, а подекуди хоче, але не може цього зробити. «У лікарнях спочатку не розуміли важливість психологічної реабілітації бійців. Пригадую часи, коли нас навіть нянечки виганяли з палат. Але зараз ми працюємо фактично легально, після того, як Інститут психології уклав з лікарнею договір, тепер ми навіть епікризи маємо право писати», — розповідає кандидат психологічних наук і психотерапевт Гелена Лазос, співробітниця Інституту психології імені Г. Костюка Національної академії педагогічних наук. Ідеться про клініку професійних захворювань на базі Інституту медицини праці в Києві, де проходять лікування близько 60 бійців. За ініціативи психологів-волонтерів з кризового центру при Інституті психології, який виник під час Майдану, у цій клініці було започатковано програму медико-психологічної реабілітації для військовослужбовців, учасників бойових дій під назвою «Дорога зцілення».

На базі Львівської психлікарні ще в липні 2014 року було створено психолого-психотерапевтичні та психолого-психіатричні мобільні бригади для допомоги потерпілим у зоні АТО та їхнім сім’ям. Зараз у Львівській області працює 28 бригад, до роботи залучено 89 фахівців із психотерапевтичною освітою. Більше того, волонтери Української спілки психотерапевтів (УСП) допомагали львівським психіатрам ще з часів воєнних подій на Майдані. Така швидка інтеграція психотерапевтів у процес психологічної реабілітації пацієнтів, вочевидь, відбулася тому, що голова УСП Олександр Фільц є одночасно головним лікарем Львівської обласної психлікарні.

Однак на сході України, у Харкові, проблеми співпраці психологів-волонтерів і психіатрів є актуальними по сьогодні. «У нас досі є дуже болюча юридична проблема: психлікарні не мають права співпрацювати з психологами, тобто наші психологи-волонтери працюють не лише на ентузіазмі та громадських засадах, але й поза законодавчим полем, — роповідає керівник групи волонтерів-психологів Харківського військового госпіталю Марина Кехтер. — Треба на законодавчому рівні дозволити психологам співпрацювати з психлікарнями. Держава нас продовжує не помічати, і найбільша шкода від цього нашим бійцям, бо ми не можемо співпрацювати з психіатрами, це треба міняти».

Законодавчі прогалини

У середині лютого у Верховній Раді України пройшов круглий стіл «Охорона здоров’я учасників АТО», за результатами якого було ухвалено чимало рекомендацій. Зокрема, в Раді вирішили розробити законопроекти «Про реабілітацію» та «Про внесення змін до Закону України «Про курорти» (санаторії та профілакторії збираються використовувати для реабілітації військових). Заступник голови комітету ВР з питань охорони здоров’я Ірина Сисоєнко повідомила «Ракурсу», що планується нарада двох профільних комітетів, присвячена вдосконаленню нормативно-правової бази щодо своєчасної та якісної медичної допомоги як в умовах бойових дій, так і після. «В рамках спільного засідання комітетів серед питань, які потребують негайного вирішення, буде й необхідність законодавчого врегулювання психологічної реабілітації військовослужбовців», — запевнила депутат.

Тим часом розробляється проект Державної військово-медичної доктрини України, в якій має бути визначено головні напрями врегулювання діяльності з психологічної реабілітації постраждалих під час збройного конфлікту. На черзі — державна програма медико-психологічної реабілітації та комплексна держпрограма з працевлаштування постраждалих учасників бойових дій і переселенців.

Нагадаємо, Міністерству соціальної політики виділили з бюджету 50 млн грн на заходи щодо реабілітації та ресоціалізації учасників АТО. Цікаво буде побачити, на що будуть використані ці гроші і чи зменшиться завдяки ним потреба у волонтерах.

Марина БЛУДША