Як Україні виграти інформаційну війну з Росією на Заході

Юрій Стець, міністр інформаційної політики України:

Слава Богу, в Україні почали читати не тільки Оруела, а й інші книжки, наприклад, спогади Черчілля. Слава Богу, що в Польщі, Прибалтиці та інших країнах теж відчули, що таке російська військова інформаційна агресія. Слава Богу, що чиказькі та мюнхенські бабусі почали дивитися Russia Today і бачити, що на сході України воюють війська НАТО (саме так розповідає цей канал). Тепер стало очевидно: інформаційна агресія Росії — це проблема не тільки України, а й усього світу.

Від колег на Заході часто можна почути: «Ми не можемо за вас воювати». Це стосується не лише військової агресії, але й економічної та інформаційної. Так само в Європі не розуміють, як Україна могла 24 роки жити без концепції інформаційної безпеки та роздавати частотний ресурс приватним компаніям. На сьогодні компанія «Зеонбуд» може дотиком пальця вимкнути всі українські телеканали. Головним акціонером компанії є так звана сім'я Януковича. Також ми не маємо каналу, який міг би донести до світу позицію Києва та бути почутим в усіх країнах Заходу. Наразі російські пропагандистські канали ефективно працюють в інформаційному полі Євросоюзу, зокрема країн з невизначеною щодо України позицією, таких, як Греція та Кіпр.

Перше, що ми маємо зробити, — це залучити експертів з питань інформаційної безпеки, у тому числі іноземних, для розробки Концепції інформаційної безпеки. У травні ми плануємо представити її на обговорення суспільства, до вересня документ зможуть вивчити народні депутати, щоб восени розглянути його в парламенті. Я сподіваюсь, що до кінця року цю концепцію зможуть ухвалити.

Щодо контрпропаганди, то я вважав і вважаю, що найкращим її методом є правда, треба тільки мати інструментарій, щоб донести її. За межами України живе близько 20 млн людей, які вважають себе етнічними українцями. Об'єднання українців за кордоном могли би суттєво вплинути на політиків цих країн та їхні рішення. Методів достатньо, починаючи від голосування, якщо йдеться про українців, які вже мають громадянство іншої країни, і закінчуючи публічними вуличними акціями.

Крім того, нам потрібен телеканал іноземного мовлення. Те, що свого часу зробив Євросоюз, створивши Euronews. Завдяки йому ми зможемо швидко доносити інформацію про те, що відбувається не тільки на сході України, а й взагалі в державі. Україна має говорити назовні одним голосом, незалежно від того, яку силу представляє той чи інший політик. Мені так само не подобається, що МОЗ, Міноборони, МЗС, спікер АТО повідомляють абсолютно різну інформацію з приводу однієї й тієї самої події.

В Україні є чимало інформаційних волонтерів, але захист інформаційної безпеки країни є функцією держави. Саме тому було створено Міністерство інформації. Я дуже сподіваюсь, що агресія Росії під тиском світової спільноти закінчиться швидше, ніж це прогнозують політики в Європі та світі, а саме, до кінця року (принаймні, в нинішньому вигляді). До кінця року ми маємо розробити Концепцію інформаційної безпеки, створити канал іноземного мовлення Ukrainian Tomorrow, а українські органи влади мають навчитися говорити правду одним голосом, пояснюючи свою позицію до того, як щось станеться, а не після. Тому маю надію, що 29 грудня 2015 року я зможу зробити собі подарунок на день народження та піти у відставку.

Ярослав Ковальчук, директор департаменту внутрішньої політики Міжнародного центру політичних досліджень (МЦПД):

Після спілкування з європейськими політиками ми зрозуміли, що на Заході не політики визначають порядок денний, а їхні виборці. Суспільну думку там формують не ЗМІ та експерти, а академічне середовище, тому що університети сприймаються як двигун прогресу та суспільної дискусії. Тому виникла ідея проекту публічних лекцій і конференцій про Україну в низці європейських країн. Лекції проводилися в тих країнах, які зазвичай вважаються доволі проросійськими — Німеччині, Італії, Угорщині та Іспанії. Ми знаємо, що кафедри, які вивчали Радянський Союз, переформатувалися в кафедри Центрально-Східної Європи, але вони переважно працюють з російською тематикою, а не українською. Тому дуже важливо протиставити російському академічному впливу в Європі український академічний вплив. В умовах фінансової кризи в Україні нам потрібно шукати в інформаційній війні з Росією дешевші способи. Два або три відомі на Заході науковці, прихильні до України, здатні зробити більше, ніж російські інформаційні консорціуми та медіаімперії. Інформаційна політика України як бренду та як держави має розроблятися з розрахунком на роки.

Георгій Касьянов, професор, керівник відділу сучасної історії та політики Інституту історії України:

Інформаційна війна з Україною з боку Росії стартувала не з початком військової агресії, а набагато раніше — з 2007 року (це збігається, до речі, з роком заснування фонду «Русский мир»). Я про це можу судити по своїй галузі — історії. Російські історики, урядові та неурядові організації почали системну активну діяльність, спочатку використовуючи історичні дати, пов'язані з іменами Бандери, Шухевича. Уся ця термінологія — фашисти, карателі, бандерівці — насправді не нова. Тож коли ми, українські вчені, приїжджаємо на Захід, то часто потрапляємо в ситуацію, коли нам доводиться пояснювати те, що ми не маємо пояснювати, — що ми не нацисти, не фашисти тощо.

Девід Кларк, журналіст, голова фонду «Росія» (Лондон):

Європейський стиль управління багатокультурністю полягає в тому, щоб підтримувати культурне різноманіття та захищати права всіх етнічних та лінгвістичних меншин. Усе, що суперечить цій ідеї, дає змогу Росії виставити Україну в непривабливому світлі, як країну, яка йде проти цих європейських правил. Це також збільшить вірогідність сприйняття України як країни, якої ми не розуміємо, а також не дозволить Росії напряму втручатися в українські справи.

Україні також слід не допустити відвертого протистояння в політичному таборі, як це було відразу після Помаранчевої революції. Я розумію, що це важко, бо чинна Конституція України розділяє виконавчу владу в дуже розмитий спосіб. Але ваші політики мають подорослішати і навчитися жити з цими різницями в функціях виконавчої влади, інакше це буде віддаляти Україну від Заходу. І, нарешті, ви маєте подумати, як прибрати гроші з політики: поки ви маєте систему, коли олігархи втручаються у політику, ви будете сприйматися більшістю європейців як пострадянська країна, а не як повноцінний член європейської спільноти.

Круглий стіл «Як виграти інформаційну війну?» пройшов 10 березня в Міжнародному центрі перспективних досліджень (МЦПД) у Києві. За словами голови правління МЦПД Василя Філіпчука, Росія фінансує в ключових країнах світу лобістські групи та активно співпрацює з іноземними піар-компаніями, витрачаючи на міжнародну пропаганду від 1,4 до 4 млрд дол.

Підготувала Марина БЛУДША