Вища рада юстиції «воскресла»: безболісне звільнення суддям не світить

Новосформована Рада почала роботу в режимі регулярних засідань. Запланована кадрова секція, 18 червня – повноцінне засідання Ради і перші рішення з питань повноважень. Цього дня країна чекала понад рік, адже саме ВРЮ приймає остаточні рішення з питань призначення та звільнення суддів. Яким буде робота нового-старого органу, спробуємо спрогнозувати із тих обіцянок, що їх уже встиг дати суспільству новий голова.

9 червня 2015 року довготривалий процес виборів членів Вищої ради юстиції добіг свого кінця і Вища рада юстиції у новосформованому, хоч і не повному складі відновила роботу. Відбулося перше організаційне засідання цього конституційного органу, на якому було обрано голову і заступника голови ВРЮ. Ними стали нові для політичного бомонду країни відповідно суддя Вищого господарського суду України Ігор Бенедисюк і суддя Вищого адміністративного суду України Олексій Муравйов.

Більшість у складі ВРЮ, до речі, завдяки змінам до закону, що їх лобіював ще сумнозвісний Андрій Портнов, належить суддям. Хоч цей європейський принцип відображений у законі і не в повній мірі, бо, як відомо, без змін до Конституції цього зробити неможливо. Європа ж наполягає, що більшість складу ВРЮ мають складати судді, обрані самими ж суддями.

Час покаже, яким чином на призначених членів ВРЮ будуть тиснути їх патрони, тобто ті, хто призначив. Наразі ж спостерігаємо не зовсім приємні "дзвіночки": процес відбувається хоч і відкрито для суспільства, та не без впливу найвищих посадових осіб у державі. По-перше, Ігор Бенедисюк, обраний головою ВРЮ, був призначений до складу саме президентом України. На голосування була винесена лише одна кандидатура. Обрали одноголосно. Як би не пояснювали тепер члени Ради, що це результат спільної домовленості, аби не перетворювати процес виборів голови ВРЮ в політичне шоу, факт залишається фактом: процес виборів голови доволі схожий на ті, що вже проходили у цьому органі, і зараз, як і раніше, керівником стала людина, на яку так чи інакше безсумнівний вплив має президент. Різниця хіба що в одному: вперше президент не викликав до себе членів ВРЮ чи не приїхав до них і не став привселюдно давати якісь там доручення органу у сфері судової влади. Принаймні, публічно обличчя органу було збережено.

Другим важливим моментом для суспільства є питання: як працюватиме Вища рада юстиції у майбутньому і які саме впливи вона трансформуватиме у свої рішення?

Голова ВРЮ вже неодноразово заявляв, що робота Вищої ради юстиції буде відкритою і публічною. На цьому він наголосив і під час конференції «Судова реформа: стратегічне планування та подальші кроки», що відбулася у Верховному суді України 15 червня 2015 року, і де обговорювалися основні аспекти впровадження Стратегії реформування судоустрою, затвердженої указом президента України у травні.

Голова Вищої ради юстиції також наголосив, що Вища рада юстиції, вперше сформована за новим принципом публічності та гласності, планує й надалі працювати відкрито. «Засідання проводимо в відкритому режимі, обов’язково будемо спілкуватися з журналістами, даватимемо інтерв’ю, пояснення, – зазначив голова ВРЮ. – Прошу лише зрозуміти, що ми не зможемо наперед давати пояснення по дисциплінарних справах, аби уникнути звинувачень в упередженому ставленні».

Він також пообіцяв, що усі рішення Вищої ради юстиції у визначені законом терміни оприлюднюватимуться на сайті Ради. І уточнив, що роз’яснення будуть даватися виключно у межах рішення.

Досвід на посаді судді дається взнаки. Це погано і добре одночасно. Адже публічно Ігор Бенедисюк вже пообіцяв, що Рада розробить регламент, схожий на процесуальний кодекс. Там будуть детально прописані механізми реалізації усіх новел закону про Вищу раду юстиції, що були внесені президентським законом про забезпечення права на справедливий суд. Серед них – про застосування дисциплінарних процедур. Наприклад, як застосовувати не два стягнення щодо судді, як це було раніше (догана і звільнення), а шість. Ще й з урахуванням низки передбачених у законі критеріїв: про те, як реалізувати норму закону про забезпечення права судді на виклик свідка, фіксування інших доказів, які надає суддя у процесі розгляду його дисциплінарної справи; як забезпечити вимогу закону про автоматичний розподіл дисциплінарних справ, аби уникнути звинувачень у порушенні. «Це важливо, для уникнення звинувачень у тому, що ті чи інші матеріали розглядають певні члени ВРЮ, – сказав Ігор Бенедисюк. – Так, є механізм відводу члена ВРЮ, але запровадження автоматичного розподілу є першочерговим завданням». Він також пообіцяв, що завдяки цій новій системі, яка, щоправда, ще тільки колись буде створена, розподілятимуться усі матеріали, які надходитимуть на адресу ВРЮ.

Для громадян це означає, що вперше за всі роки роботи Вищої ради юстиції їхні скарги читатимуть безпосередньо її члени. Утім, оптимізму поки не так і багато, бо й сам голова визнає, цей процес може зайняти час і дещо відтермінувати розгляд дисциплінарних справ, на які так очікує суспільство.

Як суддя Ігор Бенедисюк вимагає доказовості усіх рішень. Але як відомо, між покаранням за рішення судді (як це не раз було) і за дії судді є дуже тонка межа. І якщо судді вимагатимуть лише допустимих доказів, процес звільнення з посад одіозних суддів може занадто затягнутися. Лише формальним підходами до вирішення проблеми перенасичення судової системи недоброчесними суддями проблему очищення судової влади не вирішити. Дамокловим мечем висить над усіма рішеннями ВРЮ справа «Волков проти України», яка дозволяє скасувати будь-яке рішення Ради лише через порушення того принципу, що більшість у ВРЮ не належить суддям, обраним самими суддями.

Крім того, новий голова ВРЮ, певно, лякаючись перспективи звільнення значної кількості своїх колег, вже не раз заявляв, що  Вища рада юстиції не тільки каратиме, а й захищатиме суддів.

Чи має ця Вища рада юстиції можливість ігнорувати думку суспільства?

Принаймні, новий голова цього органу повинен розуміти, що суспільство йому цього вже не дозволить. Скидається на те, що це розуміння вже відобразилося на етапі підготовки перших засідань ВРЮ. Зранку служба голови Ради повідомила, що планує розглянути питання звільнення 146 суддів з посад у відставку чи за власним бажанням. А вже до вечора 55 прізвищ із нього було виключено. Тому що було прийнято рішення відкласти звільнення усіх тих, на кого вже є висновки Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, що перевіряла суддів, які виносили рішення проти майданівців, а також заяви та скарги у ВРЮ, не кажучи вже про нерозглянуті пропозиції колишніх членів ВРЮ про звільнення суддів чи рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Тобто тривожний сигнал стосовно того, що райдужна перспектива легкого і безболісного звільнення їм не світить, чимало суддів уже отримали.

Головне, щоб і наступні рішення Ради не розійшлися із цими намірами, а врешті навели лад як в роботі ВРЮ, так і в суддівських кадрах.