Незаконна вирубка лісу і почуття «Солідарності»

Після низки публікацій про незаконну вирубку лісів в Україні ми з нетерпінням очікували на результати перевірки цих фактів, проведення якої було анонсовано на найвищому рівні.

Питанням незаконної вирубки лісів почав опікуватися особисто президент Петро Порошенко, який вирішив оголосити комусь війну бодай на західному напрямку.

Достеменно відомо, що ревізори благополучно дісталися місця. А місцева влада влаштувала сеанс небаченої щедрості, запросивши до участі в комісії місцевих активістів. Утім, якщо вірити колегам, сумніватися в словах яких ми не маємо підстав, цей «сеанс» закінчився, не розпочавшись, бо активістів із списків чомусь тут-таки… виключили.

Результати цієї перевірки, безсумнівно, становили б інтерес для громадськості. Водночас, уже сплинуло чимало часу, цілком достатнього для того, щоб вивчити документацію і навіть ретельно перерахувати всі пеньки, що лишилися після «санітарних» вирубок лісу, враженого, за офіційною місцевою легендою, якоюсь невиліковною пошестю, що змушує наліво й направо вирубувати ліси із суто санітарною метою. Але офіційного звіту про результати роботи тієї комісії поки не видно. Неофіційно ж шириться інформація про те, що висновки ці можна коротко передати словами пісеньки про маркізу, в якої, попри реальний стан справ, «всё хорошо».

Це було б зовсім не дивно, зокрема, тому, що фактично в результаті цієї перевірки вийшло якось так, що ті, хто видавав дозволи на суцільну вирубку лісу під виглядом санітарної, тепер мали перевірити самі себе на законність власних дій і дати офіційні висновки. Отакий, так би мовити, завершений цикл. Утім, не будемо забігати наперед. Адже не може так бути, щоб на весь світ оголосити про початок великої перевірки і нічого не повідомити про її завершення такому ж широкому загалу.

Комісія мала перевірити, зокрема, діяльність лісгоспів Чернівецької області. Тут чи не найбільший інтерес для ревізорів мав би, мабуть, становити Путильський держлісгосп, адже саме там обсяг вирубки лісодеревини перевищили утричі, якщо виходити з планів рубок на рік. До речі, це той самий держлісгосп, що постачав спеціальну техніку для робіт у мисливському господарстві Януковича в Сухолуччі — дарма, що то аж за 800 км, бо хіба це круг, коли йдеться про справу мало не державної ваги? Згодом так само успішно і цілеспрямовано долали чималу відстань до Києва відкомандировані звідси ж «тітушки». Але то все справи давні, часів, коли країною правив пан Янукович, а лісгоспом заправляв пан Фрей.

Цікаве ще й інше: злі язики стверджують, що тим самим маршрутом іде чорна каса, яку збирають директори лісгоспів Чернівецької області та передають нагору. От тільки невідомо, хто ж тепер приймає її нагорі, якщо влада живе по-новому, і чи стали ці ганебні підозри предметом вивчення високої комісії?

Цілком можливо, що й ні. Адже проблеми у пана Фрея почалися, наскільки відомо, зовсім не з якихось дріб’язків на кшталт незаконних вирубок лісу чи, приміром, такого самого видобування 500 машин щебню з мальовничої гірської річки для ділянки в центрі Мариничів, оформленої на зятя. І не з цеху з переробки лісу в центрі Путили. І вже ж точно не з дачі в горах, що зводиться, подейкують, для високого київського гостя.

Проблеми у пана Фрея почалися, а чи просто збіглися у часі з його політичними амбіціями, як виявилося, геть неправильними, бо занесло його в УКРОП. І в розпорядженні правоохоронних органів одразу ж з’явилися свідчення людей, які працювали свого часу в Сухолуччі, а в податківців виникли запитання щодо податків і зарплат у конвертах. Стражам закону було дано команду почекати кілька тижнів, поки триватимуть переговори, необхідні для того, щоб завернути фігуранта на правильний шлях. І вів цей шлях людину, що заблукала між трьох пеньків, які лишилися по смереках, як нескладно здогадатися, у «Солідарність».

А за ним мимоволі тягнуться туди ж із «почуття солідарності» і директори лісгоспів, що мають безпосереднє відношення до позапланової вирубки лісу, бо їм теж годі вже ходити манівцями, якщо є така добра путь, і всім тим, хто стає на неї, багато чого прощається. І дороги з Вижниці до Путили, що так і не були відновлені після повені 2008 року. І після перевозки круглої деревини на станцію Іспас можна проїхати лише машиною, що перевозить ліс. І надання послуг із вирубки круглого лісу без жодної зареєстрованої людини з дозволом для рубки. І смерть та каліцтва людей, спричинені, звісно, не тим, що вони змушені були працювати за погодних умов, коли рубка заборонена правилами безпеки, а такою причиною, як «раптовий порив вітру», коли, судячи з усього, в безвітряну погоду раптом налетілиповітряні маси, неначе цунамі.

І ще багато чого, про що всім місцевим, та й не тільки місцевим добре відомо. Але за недоброю і дуже давньою нашою традицією кримінальні провадження — то підстава для розслідування лише стосовно тих, хто збився з правильної дороги або ще не пристав на неї. І вибір у фігуранта простий: або отримує повістку, або неухильно звіряє свій путь із затвердженою «дорожньою картою».