Новини
Ракурс

Повернення в держвласність майна загальносоюзних організацій — питання національної безпеки — Ігор Луценко

23 вер 2015, 18:46

— Нещодавно «Ракурс» розмістив, скажімо прямо, скандальне рішення Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації, присвячене поверненню в державну власність майна колишньої загальносоюзної організації «Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту». Одним із пунктів цього рішення передбачено створення постійної робочої депутатської групи з даного питання, головою якої обрано вас. Така увага до майна ДТСААФ пов’язана з тим, що зараз ним розпоряджаються люди з найближчого оточення Ахметова. Чи є якісь інші причини?


.

— Звісно, питання не в постаті найбагатшого українця. Якби Ахметов та його команда заробляли в законний спосіб, можна було б лише радіти. У цьому випадку йдеться про незаконно захоплене майно, яке має стратегічне значення й коштує астрономічну суму. Мова, насамперед, про національну безпеку та обороноздатність держави, а зовсім не про конкретних персоналій.

Постановою Ради міністрів СРСР від 20 серпня 1951 року за підписом Сталіна в Радянському Союзі було створено організацію, яка мала займатись роботою з допризовною молоддю, підготовкою мобілізаційного резерву та обліково-військових спеціальностей, розвитком військово-прикладних видів спорту. Ця організація дістала назву «Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту», скорочено — ДТСААФ.

— Але ваші опоненти стверджують, що ДТСААФ — це була громадська організація, яка існувала за рахунок членських внесків.

— У Радянському Союзі громадські організації якщо й існували, то дуже недовго й виключно в підпіллі. Що стосується ДТСААФ — це була державна установа, яка фінансувалася переважно з держбюджету, другим за значенням джерелом фінансування був розіграш лотерей ДТСААФ, окрім того, на потреби ДТСААФ збирались у примусовому порядку гроші зі школярів і студентів, але гроші зовсім невеликі — по 30 копійок на рік.

Між іншим, із деяких пунктів постанови радянського уряду про створення ДТСААФ досі не знято гриф секретності. Втім, у частині фінансування ДТСААФ ця постанова жодних секретів не містить, і кожен може в тому переконатися.

На території України ДТСААФ мало колосальне майно — десятки спортивних аеродромів, що належали авіаційно-спортивним і аероклубам ДТСААФ, мотодроми, навчальні заклади, автошколи, ескадрильї літаків — від одномісних поршневих до реактивних, парашутну техніку, бронетранспортери, полігони, тисячі легкових і вантажних автомобілів. Окрім того, величезну кількість майна було передано в безоплатне користування ДТСААФ Міністерством оборони Радянського Союзу.

Особливо актуальною діяльність ДТСААФ стала після так званого хрущовського скорочення, коли термін строкової служби у збройних силах скоротився з трьох років до двох, а на флоті — з п’яти до трьох. В умовах армії за такий строк було важко готувати фахівців із обліково-військових спеціальностей — стрілків, радистів, водіїв, парашутистів-десантників, водолазів тощо — тому підготовку допризовники проходили в закладах ДТСААФ. А для популяризації цих спеціальностей чималі державні кошти вкладались у розвиток на базі ДТСААФ військово-прикладних і технічних видів спорту. Передусім — парашутного багатоборства, яке містило стрибки з парашутом на точність приземлення, легкоатлетичний біг, плавання та стрільбу з малокаліберної гвинтівки.

— Чому ж нині не здійснюється така робота з допризовниками?

— Бо відсутня матеріальна база — зараз її привласнили люди з оточення Ахметова, а раніше майно ДТСААФ експлуатували та продавали люди з оточення Медведчука.

Сталося це так. 29 листопада 1990 року Верховна Рада тоді ще Української Радянської Соціалістичної Республіки ухвалила постанову «Про захист суверенних прав власності Української РСР», якою ввела мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення в дію законів, якими визначався би порядок його роздержавлення. До цього державного майна було віднесено й майно республіканської організації «Добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту», оскільки спеціальним законом «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10 вересня 1991 року було встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, у тому числі ДТСААФ, є державною власністю України.

Після розпаду Радянського Союзу президія Верховної Ради України видала указ від 7 жовтня 1991 року, яким підпорядкувала Міністерству оборони України все майно колишнього Міноборони СРСР, передане навчальним організаціям ДТСААФ на території України.

У подальшому Верховна Рада України своєю постановою від 10 квітня 1992 року «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованих на території України» зобов’язала Фонд державного майна України негайно, до 1 травня 1992 року, прийняти майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об’єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій.

Окрім цього, постановою Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 4 лютого 1994 року було визначено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб’єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Цією ж постановою Верховної Ради України було вказано, що право розпорядження цим майном у процесі приватизації та його використання на умовах оренди здійснює Фонд державного майна України.

Але це «тимчасово» затягнулось ось вже на 21 рік. До сьогоднішнього дня закону про правовий режим майна загальносоюзних організацій немає, а Фонд держмайна проігнорував дві постанови парламенту й не прийняв на баланс майно ДТСААФ. Те саме стосується й Міністерства оборони України, яке до сьогоднішнього дня не прийняло навіть іржавого цвяху з того майна, що Міністерство оборони СРСР передало в користування структурним підрозділам ДТСААФ на території України.

— Але ж ідеться про майно на величезні суми…

— Наразі навіть не відомо, яке саме майно ДТСААФ перебувало в Україні на момент розпаду Радянського Союзу. Експерти оцінюють вартість майна ДТСААФ у суму від 2 до 10 млрд дол., але більша частина його вже продана. Наприклад, в Україні на момент здобуття незалежності було понад 30 авіаційно-спортивних клубів, які мали власні аеродроми, величезну кількість літаків аж до реактивних, гелікоптери, парашутну техніку. Зараз залишилось шість клубів, які ТСОУ нещадно експлуатує, отримуючи прибуток від організації розважальних стрибків з парашутами та оглядових польотів на літаках. Майно решти авіаційно-спортивних клубів розкрадено, техніка продана.

При цьому ДТСААФ далеко не єдина загальносоюзна організація, правовий статус майна якої досі не врегульовано. Пригадайте профспілки чи всілякі товариства військових мисливців і рибалок. Все це майно, як і майно ДТСААФ, також активно використовується для одержання прибутку чи продається самозваними «правонаступниками».

— А як майно ДТСААФ потрапило до людей з оточення Ахметова?

— Вже після того, як Верховна Рада України ухвалила постанову від 10 жовтня 1991 року про передачу Міністерству оборони України майна Міноборони СРСР, яке перебувало в користуванні навчальних організацій ДТСААФ на території України, Мін’юст зареєстрував статут нової громадської організації «Товариство сприяння обороні України», яка самочинно оголосила себе власником майна ДТСААФ і стала явочним порядком, на тлі правового хаосу, захоплювати державну нерухомість, транспортні засоби й авіаційну техніку.

Щоправда, захопити вдалося небагато — лише в Києві. Але в закладах ДТСААФ в інших регіонах йшли аналогічні процеси привласнення державного майна, хоча вже з боку співробітників цих закладів. Користуючись правовою невизначеністю в умовах розпаду СРСР, співробітники авіаційно-спортивних клубів та автошкіл ДТСААФ виступали засновниками місцевих самоврядних громадських організацій, які самочинно проголошували себе «правонаступниками» державного майна Радянського Союзу. Ці місцеві громадські організації називали себе закладами ТСОУ, при цьому жодного відношення до ТСОУ не мали — ані юридичного, ані фактичного. Після цього рейдери почали розпродаж майна ДТСААФ і Міністерства оборони СРСР, що ними було протиправно захоплено.

Зрозуміло, що таке зухвале розкрадання державного майна неможливе без політичної «криши». Але справжня вакханалія почалася після приходу до влади Януковича. За два місяці після його інавгурації на чолі ТСОУ опинився колишній начальник Донецького вищого військово-політичного училища Віктор Миколайович Тімченко, батько генерального директора ДТЕК Максима Тімченка.

Але найстрашніше те, що в країні повністю знищена робота з допризовниками, не проводяться заходи з військово-патріотичного виховання молоді, взагалі не готується мобілізаційний резерв, по суті, ліквідовані військово-прикладні види спорту.

Натомість керівники ТСОУ, вступивши у змову зі співробітниками Мінмолодьспорту, роками отримували державне фінансування на розвиток авіаційних видів спорту та на підставі підроблених документів звільнили захоплені ними земельні ділянки від сплати земельного податку — на тій підставі, що там розташовані споруди, в яких начебто проводяться міжнародні та всеукраїнські змагання. Уявляєте собі споруду площею 270 га?

Для отримання грошей із державного бюджету керівники ТСОУ використовували фіктивні фірми. Наприклад, колись існував Черкаський авіаспортклуб ДТСААФ, він бозна-коли припинив свою діяльність, ще на початку 2000-х років був незаконно відчужений клубний аеродром, але від клубу залишились печатка та рахунок у банку, на який до кінця 2013 року Мінмолодьспорт на подання ТСОУ переказував щороку по 300 тис. грн «на розвиток авіаційних видів спорту». Всі гроші знімалися готівкою службовими особами ТСОУ та ділилися між собою. Інший приклад — це відкриття в Києві фіктивної фірми під назвою «Центральний аероклуб ТСОУ», яка на балансі не мала навіть чайника. Лише в 2014 році, вже за нової влади, цій фірмі-метелику Мінолодьспорт переказав 209 тис. грн, а лише через її рахунок було пропущено й знято готівкою понад 2,5 млн грн бюджетних коштів.

Окрема історія — це те беззаконня та грошові побори зі спортсменів, які Тімченко влаштував на незаконно захоплених об’єктах ДТСААФ. Він разом із кількома аферистами, яким дав притулок у привласненому будинку по проспекту Перемоги, почав проводити фіктивні змагання на аеродромах, наприклад, із парашутного спорту, про які нічого не було відомо в Мінмолодьспорті. На змагання приїздили спортсмени, де їх примушували від імені держави платити аферистам «безповоротну фінансову допомогу, без ПДВ» та купляти якісь не існуючі в країні «сертифікати парашутиста», які на звичайному принтері виготовлялись у цьому самому будинку ТСОУ. Як порахувала Генеральна прокуратура, підручні Тімченка продали таких сертифікатів на 130 тис. грн.

Але вишенькою на тортику стала історія з фінансуванням Мінмолодьспортом через Тімченка «авіації ДНР і ЛНР» у 2014 році. На рахунки, які контролював Тімченко на окупованій території, Мінмолодьспорт торік переказав 200 тис. грн для розвитку малої авіації.

За цими фактами наразі відкриті кримінальні провадження, але вплив оточення Ахметова настільки потужний, що справи не розслідуються, а керівники ТСОУ продовжують займатись злочинним бізнесом, здають в оренду та продають державне майно, збирають гроші зі спортсменів.

— Але судячи з того, що Спеціальна контрольна комісія Верховної Ради з питань приватизації утворила постійну депутатську робочу групу, яку ви очолюєте і яка має займатися поверненням у державну власність майна колишніх загальносоюзних громадських організацій, є надія, що вирішення цієї проблеми нарешті посунеться з мертвої точки.

— Справді, така постійна робоча група утворена, окрім мене, до її складу входять народні депутати Аркадій Корнацький та Вікторія Войціцька.

Повернення в державну власність майна загальносоюзних організацій — це питання підтримки обороноздатності держави та захисту її національної безпеки. Немає в Україні інших об’єктів, окрім тих, що незаконно захоплені рейдерами, де можна було б готувати фахівців з обліково-військових спеціальностей чи здійснювати реабілітацію та оздоровлення учасників бойових дій.

Саме тому указом президента України від 12 березня 2015 року №140/2015 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 лютого 2015 року «Про заходи щодо створення належної матеріально-технічної бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців та інших осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, а також учасників бойових дій та інвалідів війни». Цим рішенням РНБОУ, серед іншого, зобов’язав Кабінет міністрів України провести в тримісячний строк інвентаризацію майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього Союзу PCP та внести на розгляд Верховної Ради України проект закону «Про правовий режим майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього Союзу PCP».

Отже, до 13 червня 2015 року Кабмін мав провести інвентаризацію майна ДТСААФ та інших колишніх загальносоюзних організацій, але уряд України рішення РНБОУ не виконав.

— Але як чиновників примусити виконати рішення РНБОУ та постанови Верховної Ради України?

— Головна проблема — це повна бездіяльність органів прокуратури. Захистити інтереси держави та національну безпеку наразі можна виключно заходами кримінально-правового реагування. Наразі у Генеральній прокуратурі України відкрито провадження за фактами розкрадання керівництвом ТСОУ і Мінмолодьспорту коштів державного бюджету — зокрема шляхом використання фіктивних фірм та отримання податкових пільг на підставі підроблених документів. Необхідно, щоб у межах цього провадження були вжиті заходи для забезпечення відшкодування збитків, завданих державі — передусім, призначена експертиза для виявлення наявного майна ДТСААФ, яким користується організація Тімченка-старшого. Одночасно буде з’ясовано, що саме й кому продавалось упродовж останніх 24 років. На виявлене майно слід накласти арешт із метою забезпечення позову про відшкодування збитків, завданих розкраданням коштів державного бюджету, і проінформувати про це Фонд державного майна України.

Однозначно слід об’єднати в одне провадження усі кримінальні справи, відкриті щодо службових осіб ТСОУ — за моєю інформацією, такі справи є не тільки в Генеральній прокуратурі, але й у міліції та СБУ. Треба відкрити кримінальне провадження за фактом службової недбалості, невиконання постанов Верховної Ради та рішення РНБОУ службовими особами Фонду державного майна України. Нехай про свою незгоду з указами президента та законами нашої держави вони розповідають однокамерникам у СІЗО.

— І яка позиція Генеральної прокуратури?

— Справа не розслідується. Я двічі зустрічався із заступником генерального прокурора України Юрієм Столярчуком, просив припинити саботаж, але мої заклики на Юрія Васильовича не діють.

Наголошую: жодних складнощів слідство не становить, оскільки все давно відомо. Робоча депутатська група у найкоротший термін напрацювала величезний матеріал щодо зловживань із майном ДТСААФ, є кілька десятків доведених епізодів брутального порушення законності керівництвом ТСОУ, вимагання грошей, розкрадання коштів державного бюджету. Цю інформацію слід просто процесуально оформити — провести виїмку документів, допитати свідків і потерпілих тощо. Ми маємо детальний план слідчих дій, який ґрунтується на рішеннях судів, що набрали чинності.

Що, власне, потрібно зробити. Треба поміняти слідчого, оскільки той, у провадженні якого нині перебуває справа щодо ТСОУ, явно не бажає її розслідувати. Далі слід утворити слідчу групу в складі хоча б трьох слідчих, бо один там явно не впорається, і викликати на допит носіїв інформації. Починати можна з мене — я з великим задоволенням прибуду в Генпрокуратуру й повідомлю як свідок інформацію, напрацьовану робочою депутатською групою, назву джерела інформації, передам документи, допоможу, якщо в тому буде потреба, скласти план слідчих дій.

Я належу до числа тих депутатів, які виступають за висловлення недовіри нинішньому генпрокурору Шокіну та звільнення його з посади. Рішення поставити свій підпис під відозвою про недовіру Шокіну я прийняв після двох зустрічей із Юрієм Васильовичем Столярчуком, коли на власні очі пересвідчився у повній неспроможності нинішнього керівництва Генпрокуратури організувати слідство по очевидних справах, де вже зібрано весь матеріал і встановлено коло осіб, причетних до скоєння злочину.

— Якою ви бачите кінцеву мету діяльності постійної робочої депутатської групи, створеної з питань повернення в державну власність майна ДТСААФ та інших колишніх загальносоюзних організацій?

— Певен, що в питанні підготовки мобілізаційного резерву слід іти тим шляхом, який обрала Росія. Там до 2009 року була аналогічна ситуація — майно колишнього ДТСААФ захопила псевдо-громадська організація РОСТО, яка використовувала його для одержання прибутку.

Після російсько-грузинської війни 2008 року тодішній прем’єр-міністр Путін, побачивши стан підготовки допризовників, вирішив навести лад. Уряд домігся ліквідації РОСТО, натомість була створена громадсько-державна організація, якій повернули колишню сталінську назву ДТСААФ. На чолі — правління, до складу якого входять представники Міністерства оборони, Міністерства освіти, Міністерства молоді та спорту, федерацій зі спортивно-технічих і військово-прикладних видів спорту. Російський уряд вніс у новостворену організацію майно та дає їй державне замовлення на підготовку військово-облікових спеціальностей й роботу з допризовниками.

Як би ми не ставились до Росії та Путіна, це грамотне управлінське рішення. Переконаний, що треба йти аналогічним шляхом і нам, при цьому для координації такої роботи слід було б створити робочий орган при РНБОУ.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter