Золото найближчими роками дешевшатиме і надалі

Наші прогнози збуваються

Два роки тому «Ракурс» публікував прогноз цін на золото. Тоді автор цих рядків передрікав зниження вартості жовтого металу до 1300 доларів за унцію в середньостроковій перспективі (фактично сталося в червні 2014 року), і можливу затяжну оборону на рубежі не нижче 1100 дол. у пізнішій перспективі. Надворі вересень 2015 року, й котирування останнього місяця коливаються в діапазоні 1107–1155 дол. Тільки в середині літа золото лише на два тижні опустилося в інтервалі 1085–1101 дол., після чого відновило втрачені позиції.

Спекулянти пішли

Щоб знову правильно визначитися, в який бік найближчими роками подує золотий вітер, повернімося знову до понять попиту та пропозиції — розгляньмо, як вони змінилися останнім часом. У згаданій раніше статті вказувалося, що причиною роздуття золотого ринку був надлишковий інвестиційний попит — занадто багато спекулянтів побігли скуповувати як фізичне золото, так і, що небезпечніше, різні похідні інструменти, пов’язані з цінами на дорогоцінні папери (ETF). Ігри з похідними, а не реальним товаром, зрештою завжди погано закінчуються. Статистика показує вельми цікаву тенденцію — якщо на фізичне золото попит знизився, але існує, то на дуті папірці (EFT) пропозиція значно перевищує попит. Їх намагаються позбутися останні два роки, і тому рядок EFT у щоквартальній звітності WGC (Всесвітня золота рада) постійно пишеться зі знаком «мінус». Так — негативний попит, ось такий математичний парадокс, що дуже нагадує історію з іпотечними заставами у США та похідними на них, — кому вони тепер потрібні.

Щоб зрозуміти, куди розгортається ринок на найближчі роки, порівняємо сформовану структуру попиту в наші дні з минулими роками, і врахуємо, що загальний попит ринку (за обсягом закупівель у тоннах) зменшився за рік на 12%.

За даними WGC за другий квартал 2015 року, на міжнародному ринку золота попит від ювелірної промисловості становив 56%, інших галузей — 9% (разом 65% — в реальний сектор), купівлі центробанків — 15%. Питома вага інвестиційного попиту — 20%, причому весь він припав тільки на фізичний метал у вигляді зливків і монет. Нагадаю, в 2013 році, на піку цін, інвестиційний попит становив 32%, у тому числі 6% припадало на похідні інструменти EFT. Реальний сектор закуповував усього 53% золота, центробанки й виробники медалей — 15%. Як бачимо, структура попиту вирівнюється: з ринку покупців схлинула каламутна хвиля спекулянтів у потоці знецінених EFT паперів, а реальний сектор повертає свою роль головного формувача ціни. Тепер саме у його поведінці приховані основні фактори впливу на попит.

Про що мовчать інвестиційні банки

За останній рік ділові інформагентства на кшталт Bloombergі Reuters рясніли повідомленнями про хороший попит на золото з боку Китаю та Індії, а коментатори з поважних міжнародних банків говорили про перспективи цих ринків як головних покупців і двигунів торгівлі. Воно-то так, але це тільки одна сторона медалі. Доведеться знову стати занудою, і витягти на світ ряд простих чисел, які проллють світло на темну сторону правди. Отже, загальний обсяг ринку падає, і поквартальне порівняння показує спад. Ювелірна промисловість у першому кварталі 2015 року просіла на 3% порівняно з таким же часовим відрізком 2014 року. Аналогічне порівняння других кварталів показує зниження ювелірки на 14%. Загальне річне падіння попиту по всіх галузях на золото становило 12%. Те, що на покупців із Індії та Китаю припадає 40% усього попиту на золото — чиста правда. Але банкіри забувають сказати, що попит з боку Індії за рік знизився на 30%, з боку Китаю на 11%, а країни Середнього Сходу стали купувати на 30% менше жовтого металу.

Тепер тверезо розгляньмо перспективи цих ринків як найкрупніших споживачів ювелірних виробів.

Середній Схід палає у війнах. Потоки біженців наповнили Європу. У Єгипті неспокійно, і в країні великі економічні проблеми. У Туреччині останній рік знову сильно впала місцева валюта ліра, не рахуючи проблем із виборами уряду, економічною нестабільністю і напруженістю на кордонах. Не дивно, що на Середній Схід тепер не йде стільки золота, скільки ще 5–10 років тому.

Китай увійшов у стадію уповільнення економічного зростання, його біржі валяться, а середній клас, який вклав гроші спершу в нерухомість, а тепер в акції, втрачає їх. Надії на збільшення забезпеченого прошарку китайського суспільства, звісно, мають право на життя, але не так швидко в поточних умовах.

Індія теж піднесла сюрприз, про який поки взагалі мало хто знає — 9 вересня уряд країни впровадив так званий план «монетизації золота». Згідно з новаціями, тепер банки отримали право приймати від населення ювелірні вироби та банківські метали і перепродувати їх ювелірним компаніям. Іншими словами, Індія запустила легальний вторинний ринок дорогоцінних металів через банки. Це спрямовано на зниження імпорту сировини для ювелірної галузі. Крім того, уряд випускає на ринок забезпечені золотом державні облігації, що має знизити внутрішній попит на фізичне банківське золото (облігації зазвичай більш дохідний інструмент). Чи довірятимуть індуси папірцям, а не справжньому металу, — інше питання. Ще одна важлива деталь — попит на золото в Індії залежить від погоди: в посушливі роки (останні кілька років такі), падає врожайність сільського господарства, а отже, і доходи. Трейдери добре знають: якщо Індія без врожаю, золота куплять мало.

Звідси простий, але неприємний висновок — краще не дуже сподіватися на підйом попиту з боку азіатських і середньо-східних ринків.

Фундаментальні обмежувачі

Загальний економічний спад у Європі та уповільнення Китаю відбилися на загальносвітовому попиті золота для приладобудування та інших галузей промисловості, за рік він скоротився на 8%.

Дорогий долар завжди перебував у зворотній кореляції з золотом, і поки Федеральна резервна система не здешевить американську валюту, у бік золота не побіжать натовпи спекулянтів, здатні гойднути котирування металу на подорожчання.

Нафта як дзеркало світової економіки і мірило сировинних ринків задає правила поведінки на них на найближчі кілька років. Правило просте: дешева нафта — дешеве золото. Якщо хочете знати точніше, існує математична кореляція (взаємозв’язок), прорахована на підставі статистики десятків років. Вона виражається в тому, що ціни, виражені для нафти і золота в доларах, можуть мати дуже сильний розкид мало не в десяток разів. Але якщо підрахувати, скільки унцій золота дають за барель нафти, то розкид вужчий. Ідеально збалансованим ринком прийнято вважати, коли ціна золота дорівнює ціні нафти, поділеної на 0,07. Іншими словами, якщо ціна нафти 100 доларів за барель, то оптимальна ціна золота буде 100/0,07 = 1429 доларів за унцію. А якщо нафта має намір кілька років лежати на позначці 50 доларів, то слід очікувати, що й золото підтягнеться до 50/0,07 = 714 доларів. Так свідчить математична статистика, а практика дещо відрізняється. Протягом 40 років залежно від різних світових потрясінь і криз коефіцієнт кореляції плавав від 0,045 до 0,15. Наприклад, коли в 70-х роках нафта коштувала 40 доларів за барель, унція золота трималася близько 880 доларів (коефіцієнт 0,045). Це схоже на сьогоднішню картину, коли за ціною нафти 49 доларів і золота 1 125 доларів коефіцієнт кореляції дорівнює 0,044. Але історично ціновий маятник з часом завжди повертається в точку балансу і проводить там хоча б рік, як було в 2010 і 2012 роках.

Усі зайві активи — за борт

Кілька років тому собівартість видобутку золота гірничорудними компаніями в середньому по галузі становила 1100 доларів, і досі саме цей рубіж продовжує стримувати зниження котирувань. Тим не менше, можливості для відступу все ж є. Поки ринок зростав, золотовидобувники брали кредити і вкладалися в розширення — скуповували нові ділянки для збільшення своєї частки або пробували виходити на суміжні ринки, наприклад міді або цинку. Тепер, коли тренди розгорнулися в інший бік, вони змушені розпродавати не профільні активи й ті ділянки, які не під силу освоїти. Так, канадська золотодобувна компанія BarrickGold виставила на продаж мідне родовище в Чилі і ще три активи у США, Канаді, Австралії. Кілька інших великих компаній теж зробили подібним чином.

Як і прогнозував автор цих рядків кілька років тому, якщо золото почне дешевшати, інвестори скидатимуть акції золотодобувних компаній, і вони подешевшають. Так і сталося. Ціни на акції 40 найбільших золотошукачів стали валитися, і в кінці 2013 року загальна капіталізація ТОП 40 просіла на 16%.

Прибуток до вирахування податків (EBITDA) у найбільших 40 золотодобувних компаній знизився на 5%.

Рудники з високою собівартістю видобутку, якщо зможуть, попрацюють ще якийсь час, щоб утриматися на ринку, але з часом, ймовірно, припинять видобуток. У низки компаній є рудники з різною собівартістю, і звичайна практика при низьких цінах виробляти дешевше золото. Але не всі можуть дозволити собі такий підхід. Перспективи видобутку копалин будуть ускладнені тим, що робота на рівні операційної рентабельності не дає можливості вкладатися в розширення виробництва, освоювати нові ділянки та вести геологорозвідку.

Прогноз

Цілком логічно, що на тлі досить малого попиту, сильного долара і дешевої нафти при збереженні таких умов золоту буде важко втриматися на поточному рівні, і воно почне дрейфувати вниз: позначку в 1000 доларів може подолати вже на початку 2016 року, а до 2017–2019 років торгуватиметься близько 800 доларів. Але якщо стагнація ринку затягнеться і ціни втримаються на низькому рівні, а гірничорудні компанії не зможуть знайти варіанти для розробки нових родовищ, — ринок перевернеться. Розвіданих запасів вистачить років на 15–18, і коли зросте попит або просто закінчаться запаси, ціни на золото злетять до захмарних висот унаслідок відсутності пропозиції. Поки ж пропозиція формується з первинного видобутку та вторинного металу (близько третини золота на ринку — це переробка відпрацьованих матеріалів або переплавлення ювелірних виробів). Собівартість «вторинки» — не вище 600 доларів, тому тиск на ціни первинного ринку не дуже турбують переробників, їх рентабельність вища.