Проблема 7-ї Київської дитячої лікарні, або Як ігри влади залишать без лікування тисячі дітей з усієї України

Днями до мене звернулися батьки маленьких пацієнтів 7-ї дитячої лікарні міста Києва – мовляв, лікарню планують закрити, а діти залишаться без належного лікування. Розібрався в ситуації разом з експертами.

Насправді, Міську дитячу лікарню №7 закривати не планують – її хочуть злити з іншою медичною установою, яка знаходиться в тому ж приміщенні, - Міським центром дитячої нейрохірургії. Дивний лише механізм проведення злиття - лікарню з майже 500 співробітниками і власним будинком на балансі приєднують до центру з 30 співробітниками, який тільки знімає приміщення в будівлі лікарні.

Цьому можна дати тільки одне логічне пояснення - кадрова війна. Голова міського відділу охорони здоров'я, ймовірно, хоче посунути керівництво лікарнею і передати його керівнику центру.

Чому зараз? Тому що контракт головного лікаря 7-ї лікарні закінчується в жовтні цього року. Значить, повинен бути проведений відкритий конкурс на заміщення посади. Впевненості, що міський відділ охорони здоров'я може поставити свою людину, немає. Проведення такого дивного злиття дозволяє передати керівництво 7-ю лікарнею потрібній людині БЕЗ ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСУ.

Заручниками кадрових ігор влади стають діти з інших областей, які втратять можливість отримання рятівного лікування! Адже це відділення лікує дітей з важкими патологіями нирок, і обладнання, яке знаходиться тут, не має більшість навіть обласних дитячих лікарень України.

Чому? Бо при реорганізації зміниться статус нефрологічного відділення лікарні. Адже незважаючи на те, що 7-ма лікарня є комунальною установою у власності громади Києва, Нефрологічне відділення цієї лікарні є клінічною базою відділу дитячої нефрології Інституту нефрології НАМНУ - тому в ньому законно надають медичну допомогу дітям з усієї України.

«Клінічна база відділу - відділення дитячої нефрології на 40 ліжок у Дитячій клінічній лікарні №7 Печерського району міста Києва. У відділенні обстежуються и лікуються діти з найтяжчими формами ниркової патології з усіх регіонів України, забезпечується сучасний рівень діагностичних досліджень, виконуються радіонуклідні обстеження нирок, нефробіопсія, нейроурологічні дослідження сечового міхура, за необхідності - хворих консультують суміжні висококваліфіковані спеціалісти. Щорічно через стаціонар проходить 690-800 хворих, з них - тільки чверть киян», - йдеться на сайті Інституту нефрології.

При приєднанні лікарні до Центру клінічну базу Інституту ліквідують, а в інше місце її перенести без значних витрат і часу, і грошей не можна.

Що можна зробити? Є два шляхи.

1. Можна змінити порядок приєднання і зробити це природньо - приєднати мале до великого - центр до лікарні. Тоді клінічна база інституту нефрології в лікарні збережеться.

2. Те, що за пацієнтів з інших міст платять з бюджету Києва, неправильно з боку закону і розподілу бюджету, адже кожна область отримує кошти на лікування дітей через субвенцію. Але з іншого боку, людського і конституційного, чому не мешканці Києва мають хворіти чи, не дай Боже, помирати в той час, як є де, кому й за допомогою чого їх вилікувати? Тому це можна вирішити трьома шляхами:

А) МОЗ запевняє, що з наступного року спеціалізована допомога фінансуватиметься за принципом «гроші йдуть за пацієнтом». Значить, питання оплати за лікування в нефрологічному відділенні іногородніх буде вирішене. Лікарня за лікування пацієнтів отримуватиме гроші не з бюджету Києва, а централізовано через НСЗУ. Проте до такої можливості, чесно кажучи, я ставлюсь скептично, бо МОЗ тільки й обіцяє. Проте за 2-3 роки такий механізм фінансування може бути впроваджений, а значить, проблема обов'язково вирішиться. А доти…

Б) А доти (поки гроші ще не йдуть за пацієнтами) Інститут нефрології можна підключити до пілотного проекту впровадження нового механізму фінансування інститутів НАМНУ. Зараз в пілота чотири інститути. Таким чином, вже найближчим часом можна вирішити питання виділення фінансування на лікування іногородніх пацієнтів не з бюджету Києва;

В) Провести автономізацію 7-ї лікарні і створити на її базі комунальне підприємство. Після цього з'являється можливість у рамках механізмів, які надає законопроект №2002, отримувати гроші за лікування іногородніх пацієнтів за договором на медичне обслуговування населення з місцевими громадами, в яких вони проживають.

Але все це вимагає найголовнішого - адекватного керівництва галуззю! Всі ці шляхи вимагають негайних рішень і роботи від МОЗу!

Ми готові виступити посередниками у врегулюванні питання й надати консультаційну допомогу батькам і керівництву лікарні.

Валерій Дубіль, народний депутат України, заступник голови ВО «Батьківщина»