#БудьЯкНіна: Вимоги медиків можливо виконати тільки змінивши систему охорони здоров’я з державної на соціально-страхову

Минулого четверга під стіни Верховної Ради і Кабміну на акцію #БудьЯкНіна вийшли медики, щоб виказати свій протест проти низьких зарплат, скасування надбавок, дольової пенсії, фінансування медицини на рівні менше ніж 7% від ВВП і закриття медзакладів. Вимоги зрозумілі і очікувані: через «медреформу» медики фактично залишилися без соціальних гарантій і стали підприємцями, з чим згодні далеко не всі. Тому, за даними профсоюзів, щорічно з країни виїжджає працювати за кордон близько 7 тис. медиків, ще близько 6 тис. лікарів і 12 тис. медсестер йдуть з професії — виходять на пенсію чи змінюють свою професійну діяльність.

Ми проаналізували, чи можливо виконати вимоги медиків, щоб зупинити процес їх виїзду за кордон, лише переглянувши економічні показники. Тобто не змінюючи прийняту колишньою владою державну модель фінансування й організації охорони здоров’я, в якій головним джерелом фінансування є держбюджет.

Однією з вимог учасників акції було забезпечення фінансування охорони здоров’я на рівні 7% від ВВП.

Давайте розрахуємо. У законі про бюджет на наступний рік прогнозний ВВП у 2020 році буде 4551,7 млрд грн. Обсяг фінансування охорони здоров'я при 7% ВВП складе 318,62 млрд грн. На охорону ж здоров'я виділено в 2,6 разу менше — лише 123,3 млрд грн. Це означає, що для підняття фінансування охорони здоров'я до рівня 7% ВВП потрібно додатково вишукати (або перерозподіливши з інших статей витрат, або додатково зібравши в бюджет новими джерелами доходів) 195,3 млрд грн.

Це катастрофічно багато для українського бюджету! Адже загальний обсяг доходів бюджету в 2020 році буде тільки трохи більше 1 трлн грн. Тобто для того, щоб забезпечити фінансування охорони здоров'я на рівні 7% ВВП, потрібно на це спрямувати кожну третю гривню з державних доходів. Це, звичайно ж, неможливо. Як і неможливо забезпечити додаткове джерело доходів до бюджету для покриття необхідного збільшення фінансування охорони здоров'я у 195 млрд грн. Це набагато більше, ніж весь обсяг запланованого на 2020 рік збору податку на прибуток з усіх підприємств нашої країни — 114,6 млрд грн. Додаткового податкового навантаження ні наша промисловість, ні наші підприємці, ні працівники просто не витримають.

Неможливо перерозподілити ці 195 млрд грн і з інших видаткових напрямків — ця сума навіть більша за все бюджетне фінансування в 2020 році збройних сил нашої країни (194,8 млрд грн). Ми ж не можемо розпустити армію і залишити країну беззахисною перед зазіханнями наших агресивних сусідів! Так само ми не можемо залишити без бюджетних дотацій пенсійний фонд і припинити виплачувати пенсії, не можемо не ремонтувати дороги, не можемо не фінансувати систему освіти.

Так що потрібно відразу визнати, що в існуючих економічних реаліях в Україні неможливо забезпечити необхідний рівень фінансування охорони здоров'я тільки з державного бюджету. Це утопія. Потрібно шукати інші додаткові джерела фінансування.

Іншою вимогою було встановити зарплату лікарям у 27 тис. грн, середньому медперсоналу — 16 тис. грн, молодшому — 10 тис. грн.

Дійсно, щоб вони не їхали за кордон, потрібно встановити їм зарплату як мінімум на рівні 70% від зарплати у сусідніх країнах. Тому ця вимога зовсім не перебільшена — вона не досягає навіть 70% від рівня зарплати медиків Польщі. Скільки потрібно, щоб її виконати і де взяти кошти?

Нині середня зарплата в охороні здоров'я становить лише жебрацькі 6,94 тис. грн на місяць. Для 778 тис. працівників охорони здоров'я на рік необхідно понад 66 млрд грн.

Всього в Україні 161 тис. лікарів, 338 тис. середнього медичного персоналу та 279 тис. молодшого медперсоналу. Щоб підняти зарплату лікарям до 27 тис. грн, потрібно 52,2 млрд грн на рік. Середньому медперсоналу — до 16 тис. грн — 64,9 млрд грн на рік, а молодшому медперсоналу — до 10 тис. грн — 33,5 млрд грн на рік. Всього для того, щоб задовольнити вимоги медиків щодо підвищення зарплат, необхідно забезпечити фінансування у розмірі 150,54 млрд грн на рік.

Це неможливо зробити за рахунок бюджету. Наприклад, підвищення податкового навантаження призведе до відходу економіки в тінь, втрати її конкурентоспроможності, економічної стагнації і ще більшого скорочення надходжень до бюджету.

У нашій країні можна побудувати ефективну систему охорони здоров’я, в якій медик матиме гідну зарплату і умови праці, а пацієнти — доступне лікування сучасними медичними технологіями, лише докорінно змінивши систему охорони здоров’я — з державної на соціально-страхову. У цій системі можна впровадити обов'язкове медичне страхування. Що це дасть?

Система медобслуговування отримає додаткове цільове джерело фінансування — страхові внески з боку держави, роботодавця і самого пацієнта. І це не абстрактні податки, які розчиняться в різних напрямах державних витрат, а цільові платежі, які безпосередньо профінансують зарплати медиків, забезпечать життєдіяльність лікарень і лікування конкретних пацієнтів — застрахованих осіб. Тому і пацієнт, і роботодавець будуть зацікавлені їх платити.

Розробляючи «Новий курс», ми проводили розрахунки системи обов'язкового страхування для нашої країни. І саме обов'язкове страхування дозволить забезпечити фінансування охорони здоров'я на необхідному мінімальному рівні в 7% ВВП або 310-330 млрд грн на рік.

Але що потрібно для того, щоб ситуація змінилася? Необхідна консолідація медиків в їхній боротьбі за свої права і перехід від економічних вимог, які в реальності неможливо реалізувати в існуючій ситуації, — до політичної — вимоги кардинальної зміни політики держави в охороні здоров'я.

Дмитро Підтуркін, експерт з питань охорони здоров'я, засновник Українського медичного експертного співтовариства