Суддям раптом забракло слів. А що сталося?

«Немає слів… Просто вже немає слів» – офіційно повідомила суспільство суддівська спільнота вустами пресслужби Ради суддів України з приводу останнього гучного скандалу із служителями Феміди.

Цей смішний лемент, поширений пресслужбою Ради суддів, а ще і оформлений кумедним транспарантом, змушує запитати: чому це раптом суддям забракло слів?  Що, власне, сталося?

Ви дізналися щось принципово нове стосовно колег, про що ніколи в житті не здогадувалися?  Вам пощастило ніколи не читати чужих судових рішень і ви не бачили, як уміє пускатися берега «власне переконання»  судді?  Чи ви самі ніколи не виносили сумнівних рішень? Так що за істерика? Чи вона спричинена  виключно тим, що НАБУ забігло до апеляції і збило з  робочого ритму весь квартал?

Недоречний безпорадний зойк про дефіцит слів змушує зайвий раз делікатно нагадати: ви всі все про всіх своїх знаєте. Вам чудово відомо, які справи продані, ви бачите рішення колег і розумієте до останнього нуля, скільки в якому випадку коштувало покрити «правову колізію» «верховенством права», виходячи з «правової позиції» зацікавлених сторін.

То що за продовження слізних казок про «чорний день» з приводу проколу колишнього голови ВС пана Князева, якого, за злою іронією долі, таскають тепер за рішення, прийняте на законних підставах? Бо у нас же і за таке рішення треба платити. Адже законне і справедливе рішення саме себе не прийме, і це, фатальне рішення екс-голови ВС, було не з дешевих. Але поклавши руку на серце, ну нічого ж такого, щоби прямо «вау», якщо спитати думки втаємничених.  Адекватна ціна як для наших реалій. Ні? 

А  загалом народ дуже, все більше з року в рік довіряє суддям  Принаймні, так судді самі вважають. Неодноразово ставлячи запитання – на чому базується така оптимістична впевненість, отримувала одну відповідь: ну люди ж звертаються до суду все більше і більше... А яку альтернативу мають люди – збиватися в банди, запроваджувати кровну помсту, ділити спірну спадщину шляхом підкидання монетки? 

Тому оце мовчазне заламування рук зовсім не виглядає однозначно. Не всім зрозуміло, через що саме суддівській спільноті раптом так красномовно забракло слів.  

Зважаючи на послужний список суддівської профспілки, яка старанно, ініціативно, з вогником покривала служителів Феміди, звучить їхній крик душі скоріше так: «Ми ж усе робили, просили не попадатися, а ви!» Крім першого місця, яке у справі розтління судової влади завжди посідає влада політична, завдяки РСУ, ВККС і ВРП ми маємо такий судовий склад і рідкісні, але яскраві скандали з викриттям окремих діячів лише свідчать про страшні латентні процеси такого роду. Чистили-чистили, купу грошей іноземних платників податків засвоїли, не закашлявшись, а всі, хто треба, – на своїх місцях. Екс-член РСУ, суддя харківського Майдану Волкова, якій дали піти по-тихому, раз – і знову в лавах як член ВККС.  Маленький, але показовий приклад.

Прикро за тих суддів, які жодного разу в житті не продавали рішень, а не просто зуміли не попастися. Вони, безперечно, є. І тільки вони мають право сказати: «Колеги, вже просто забракло слів! Ми, що нижче підписалися, судді, які не продали жодного рішення за своє життя».