Лобізм: як це працює і чому його важливо регулювати

Лобізм — це спроба індивідів чи груп інтересів вплинути на політичні рішення, діючи в межах закону. Термін виник з англійського слова «lobby» (кулуари), де часто відбуваються спроби вплинути на парламентарів. Іноді лобізм називають також адвокацією.

Лобістом може вважатися будь-хто, хто намагається вплинути на законодавчі рішення. Це може бути блогер, який підтримує легалізацію зброї, об'єднання працівників, які домагаються скороченого робочого дня, або велике підприємство, що хоче подолати обмеження з викидів шкідливих відходів.

Лобізм і адвокація — в чому різниця?

У більшості випадків лобізм і адвокація позначають одне явище — спробу законного впливу на владу. Проте в деяких випадках ці терміни використовують, щоб підкреслити групу, інтереси якої просувають. Слово «лобіювання» частіше використовують у випадках, коли просуваються інтереси приватних осіб або компаній. Термін «адвокація» переважно вживають, аби наголосити, що захищаються суспільні, а не приватні інтереси.

Наприклад, звана вечеря, провідною темою якої є зменшення акцизного податку на певний вид алкоголю, найімовірніше, є спробою групи компаній-виробників алкоголю лобіювати свої інтереси. На противагу, виступ представників громадської організації перед міністром на тему цифровізації оплати проїзду у невеликих містах і селах — скоріше називатиметься адвокацією, а не лобізмом.

Чому важливо регулювати лобізм?

Важливо законодавчо регулювати вплив лобізму на політичне життя країни. По-перше, громадяни мають знати, чиї інтереси представляють політики. А по-друге, держава отримуватиме прибуток з податків за діяльність лобістів, виведену з тіні. У США, наприклад, лобізм контролюється законами штатів та федеральними законами, прийнятими ще в 1946 році. Лобісти та групи інтересів там повинні подавати звіти про свої витрати на вплив на уряд і сплачувати податки за свою діяльність.

Способи лобіювання

Просування своїх інтересів може набувати різних форм. Від телефонних розмов до кампаній із фінансовою підтримкою кандидатів у парламентарі — все це лобіювання.

Прямий лобізм. У США, де лобізм є законною частиною політичного життя, представники груп інтересів можуть виступати перед законодавчими комітетами або безпосередньо звʼязуватися з політиками. У США найпотужніше лобіюють свої інтереси фармацевтичні і страхові компанії, які за останні 25 років разом витратили $9.4 млрд на захист своїх поглядів.

Вплив на публіку. Окрім впливу на законодавців і комітети, групи інтересів можуть впливати на публічну думку і часто вдаються до цього. Замість того, щоб намагатися вплинути на кожного окремого парламентаря, у деяких випадках лобісти запускають рекламні кампанії, що спонукають виборців голосувати за кандидатів, в яких зацікавлені групи інтересів. 

Такі акти комунікації з представниками влади можуть називатися адвокацією або лобізмом, якщо вони передбачені законодавством. У всіх інших випадках це не лобізм, а корупція.

Прихований лобізм. Окрім прозорих форм, лобізмом може вважатися спроба зацікавленої сторони переконати законодавця діяти у своїх інтересах без сповіщення регулювальних органів. Скажімо, можна «випадково» зустріти потрібного парламентаря в його улюбленій кав’ярні, й поговорити з ним про питання, на яке він має вплив. Якщо після такої розмови політик прийняв рішення на вашу користь — вважайте, що ви успішно лобіювали свої інтереси, і про це не потрібно сповіщати спеціальні комітети.

Що не є лобізмом?

Варто зауважити, що спроба вплинути на політика визнаватиметься лобізмом з точки зору законодавства тільки в тому випадку, якщо зацікавлена особа висловлюватиме чіткий погляд на законодавче рішення.

Не може також вважатися лобізмом незалежне дослідження, результати якого є доступними загальній публіці. Тому науковці й позапартійні аналітики можуть бути спокійними при проведенні своїх досліджень — безпристрасне дослідження не є лобізмом.

Наприклад, дослідження нафтовидобутку на узбережжі Чорного моря, що розглядає можливі екологічні наслідки і економічні вигоди, може бути безпристрасним. Але якщо воно спрямоване на підтримку певного рішення, вченого можуть визнати лобістом.

Лобізм в Україні

В Україні перший законопроект з регулювання лобізму було одержано і відхилено Верховною Радою ще 2005 року («Проект Закону про діяльність лобістів у Верховній Раді України» №8429 від 09.11.2005). Відтоді депутати створили багато подібних ініціатив, проте до останнього проекту «Закону про доброчесне лобіювання» №10337 від 13.12.2023 р. жодна з них не була успішною.

Явище лобізму досі законодавчо не регулюється. Тим не менш, воно є надзвичайно важливою частиною нашої політики. Групи інтересів та приватні компанії витрачають мільйони доларів задля впливу на українських політиків. Ці гроші залишаються в тіні, а держава недоотримує до бюджету величезні суми податків через тіньову сутність лобізму в Україні.

Наразі можна тільки здогадуватися, які суми на захист своїх інтересів витрачають приватні компанії. Можна навести чимало прикладів, які показують, наскільки тіньовий лобізм потужно зажіяний в Україні. 

Візьмімо дослідження правок до закону щодо охорони здоровʼя від шкідливого впливу тютюну 2021 року від VoxUkraine. Командою VoxUkraine було виявлено, що слуга народу Марʼян Заблоцький пропонував дозволити використовувати, наприклад, IQOS від Philip Morris чи glo від British American Tobacco у приміщеннях. Мотивація таких пропозицій стане зрозумілою, коли ми дізнаємося, що громадська організація, співзасновником якої є Заблоцький, отримала більше за $250 тис. від тютюнових компаній. Країна не знала, чиї інтереси представляв Заблоцький, і не отримала жодної копійки податків за лобістську діяльність.

Згадаймо двадцять сім радників керівника Офісу президента Андрія Єрмака, більшість із яких є позаштатними. Позаштатні радники не мають необхідності декларувати свій дохід і, ймовірно, не мають законного доступу до державної таємниці. Однак вони виступають від імені Офісу президента, й мають величезний вплив, зокрема, на міжнародну дипломатію України. Позаштатні радники Єрмака Дарія Зарівна та Владислав Власюк брали участь у зустрічі з держсекретарем США Блінкеном на рівні з послом, міністром та заступниками міністрів. За які кошти вони перебували у США? Який насправді вплив вони мають? Без законодавчої основи для лобізму в Україні на ці питання залишатиметься відповідати незалежним журналістам. Більше про лобізм в Офісі президента у статті директорки ЦПК.

За пошуковим запитом «корупція» можна знайти ще багато подібних прикладів незаконного лобіювання.

Лобізм — висновок

Лобізм – це складне явище, яке має як позитивні, так і негативні сторони. 

З одного боку, лобіювання може давати можливість різним групам інтересів бути почутими владою. З іншого боку, лобіювання може призводити до прийняття законів, що відповідають інтересам певних груп, а не цілого суспільства. 

Регулювання лобізму є важливим інструментом для мінімізації його негативних наслідків, щоби зробити його більш прозорим і підзвітним. 

В Україні лобізм не регулюється законодавчо. Це призводить до того, що лобіювання найчастіше відбувається в тіньовому режимі, що створює сприятливі умови для корупції. Регулювання лобізму не позбавить нас від нього, але воно може зробити його більш чесним і справедливим. Це важливо, тому що лобіювання – це частина демократичного процесу, і воно може бути корисним для суспільства, якщо відбувається прозоро і підзвітно.