Професійна таємниця журналіста і захист конфіденційних джерел – практика ЄСПЛ

Таємниця журналістської діяльності полягає у нерозголошенні анонімних джерел отримання інформації. Але чи завжди Європейський суд з прав людини стає на бік недоторканості гарантій професійної діяльності? Найчастіше так, проте існують винятки. 

Головне, що з’ясовує Суд: чи виправдовує мета засоби.

Якщо вимога про розкриття джерел відповідає тій високій та обґрунтованій для суспільства меті, задля якої обмежується журналістська діяльність, то все цілком законно. В деяких справах таке обґрунтування мало очевидний характер.

У справі Нордіск Філм і ТВ А/С проти Данії національний суд зобов’язав журналіста оприлюднити матеріали, отримані ним при таємному впроваджені у групу збоченців задля підготовки репортажу про педофілію.

Розглядаючи цю справу, ЄСПЛ не знайшов порушень права на свободу вираження поглядів за ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, попередження тяжкого злочину проти дітей для Європейського суду стало достатньо співмірною метою для обмеження професійних прав журналістів.

Протилежний випадок містить справа про торгівлю зброєю. Державна влада зобов’язала журналіста розкрити джерела інформації, на підставі яких репортером було опубліковано дві статті про злочинну діяльність забороненого товарообігу. За непокору журналіста тримали під вартою 2 тижні. ЄСПЛ угледів не лише порушення права на свободу вираження поглядів за ст. 10 Конвенції, але й порушення права на свободу та особисту недоторканність за ст. 5 Конвенції (справа Файненшел Таймс проти Сполученого Королівства).

А от вимогу розкрити ім’я людини, яка стала для журналіста джерелом інформації про секретний корпоративний план компанії The Engineer ЄСПЛ кваліфікував як надмірну та визнав порушенням ст. 10 Конвенції (справа Гудвін проти Великої Британії та Північної Ірландії). На тлі захисту Європейським судом джерел інформації про торгівлю зброєю це виглядає цілком зрозумілим.

Постулатом ЄСПЛ у світлі відстоювання змісту ст. 10 Конвенції стало наступне: «Захист журналістських джерел інформації є однією з основних умов свободи преси. За відсутності такого захисту джерела не стали би надавати сприяння пресі, що негативно позначилося би на її здатності надавати точну і надійну інформацію з питань, що становлять суспільний інтерес. Внаслідок цього життєво важлива роль преси як вартового інтересів суспільства була би підірвана. Беручи до уваги важливість захисту журналістських джерел для свободи преси в демократичному суспільстві і небезпечний вплив, який судовий наказ про розкриття джерела може справити на існування свободи преси, такий захід не може вважатися сумісним зі статтею 10 Конвенції, якщо він не виправдовується більш важливою вимогою суспільного інтересу» (Гудвін проти Сполученого Королівства).