Ердоган пожинає плоди «дружби» з Путіним: Ідліб, «зелені чоловічки» і гібридна війна РФ у фокусі світових ЗМІ

Ескалація в Ідлібі, останньому форпості сирійських повстанців, та вогнева відповідь Анкари на вбивство 33 своїх військових силами Башара Асада під прикриттям російської авіації викликала інтерес впливових світових ЗМІ. Водночас, схоже, що на тлі стрімкого поширення коронавірусу, сьогодні провідні медіа більше цікавила реакція ринків на заяву директора Всесвітньої організації охорони здоров’я Тедроса Адханоми Гебрейєса із закликом до «інфікованих» країн швидко вживати міри, поки ситуація не «вийшла з-під контролю». Разом з тим, «Ракурс» зібрав реакцію ВВС, The Guardian, Reuters, CNN і The New York Times на ескалацію в Ідлібі.

ВВС: Чи відступлять Анкара або Дамаск?

Видання ВВС розмістило на першій шпальті новину про «Алярм після атаки в Ідлібі, яка забрала життя 33 турецьких військових», у якій зазначило, що Туреччина у відповідь вразила 200 урядових цілей і «нейтралізувала» 309 сирійських солдатів.

Росію у статті називають головним військовим союзником Сирії та зазначають, що Москва заперечує застосування своїх сил під час атаки в регіоні. ВВС пише, що підтримувані Росією урядові сили намагаються повернути контроль над Ідлібом, який зараз перебуває у руках «груп джихадистів і підтримуваних Туреччиною повстанців». А повітряний удар стався після того, як сирійська опозиція зайшла у ключове місто Саракеб на північному сході від Балюна.

Створено умови для повномасштабного протистояння між Туреччиною і Сирією. Це залишає низку запитань? Чи відступлять Анкара або Дамаск? Чи може Москва — насилу нейтральна сторона — будь-яким чином сприяти деескалації? І чи існує спосіб переконати сирійський режим припинити широкий наступ на Ідліб? Це видається сумнівним, оскільки президент Асад, схоже, має намір повернути собі контроль над регіоном, і росіяни вже підтримують таку мету, — пише журналіст Джонатан Маркус.

Окремо ВВС також розповідає про проблему з біженцями, які, після відкриття турецьких кордонів, знову можуть потрапити до Європи.

Довгий кордон Туреччини з Сирією ознаменував тісний контакт з громадянською війною, а сильна опозиція до уряду Асада зробила прикордонний регіон Ідліб природним місцем, куди тікали біженці. Але Анкара також активно намагається перешкодити «курдській громаді Сирії» встановити контроль над регіоном, побоюючись, що це сприятиме розвитку курдського сепаратизму в самій Туреччині. Країну звинувачують в намаганнях відігнати курдів від кордону, щоб створити безпечний район в Сирії задля переселення двох мільйонів біженців, які зараз перебувають в Туреччині, — резюмує ВВС.

The Guardian: Росія триматиме руку на пульсі в Ідлібі

The Guardian також сфокусувався на поширенні коронавірусу у світі, а головною у протистоянні в Ідлібі вважає тему нової хвилі мігрантів, які ринуть до кордонів ЄС. Видання повідомило, що мігранти рушили до грецьких кордонів після того, як Туреччина відкрила свої. Такі дії Анкари журналісти називають тиском на Європу з метою отримання підтримки для турецької операції в Ідлібі. Разом з тим, в аналізі The Guardian йдеться й про те, що наступні кроки Росії і Туреччини визначать, яким буде кінець сирійської війни.

Жодна зі сторін не може відступити від проксі-протистояння, але Росія тримає руку на пульсі в Ідлібі… Росія і Туреччина вже понад три роки займаються тіньовим боксом на півночі Сирії. У війні, яка велася головним чином через посередників, будь-який прямий конфлікт між основними гравцями вважався дуже небезпечним і до вчорашнього вечора малоймовірним. Але після загибелі щонайменше 30 турецьких військових — ймовірно, внаслідок авіаудару Росії — обидві країни вийшли на протистояння, у якому жодна зі сторін не може дозволити собі відступити. Те, що відбувається тут, матиме широкі наслідки для обох країн, та, ймовірно, далеко за їхніми межами.

Москва змогла почати атаки, не заплативши прямої ціни… Туреччина, яка є державою НАТО, могла б розраховувати на союзників по Альянсу, але його частина розглядає цю ескалацію як поблажливу сварку, а не загрозу суверенітету. Водночас президент Туреччини Реджеп Ердоган, схоже, не схильний слідувати маршрутом НАТО і натомість погрожує Європі новим потоком сирійських біженців… Туман сирійської війни поглинув всіх її головних героїв…

The Guardian вважає, що Володимир Путін сповнений рішучості закінчити війну будь-якою ціною, а потім передати тліючі руїни маріонетковому лідеру, яким керує Москва. Далі йтимуть інтереси нафти і газу, а також курс на відновлення. Після чотирьох років крові Росія стане надійною опорою на Близькому Сході, бастіоном для Ірану і США з морським шляхом в самому серці регіону. Гарний приз. І кардинально інший результат, аніж катастрофічна війна Вашингтона в Іраку.

Інтереси Туреччини в Сирії видаються менш зрозумілими. Всеосяжна підтримка сирійської опозиції у 2012−2016 роках, що закінчилися падінням Алеппо, була замінена більш вузькими національними інтересами. Утримування курдів подалі від прикордонної зони на захід від Євфрату стало першочерговим завданням, поряд із стратегічним охопленням далеко на північ Сирії та охороною головної магістралі в регіоні. Але це могло скластися лише після припинення вогню.

Видання нагадує, що оскільки жодна зі сторін не готова зіштовхнутися лоб в лоб безпосередньо, цілком можливим виглядає варіант щодо запровадження режиму припинення вогню. Росія триматиме руку на пульсі в Ідлібі, піддаючи бомбардуванню ворогів режиму Асада, в той же час відновлюючи політичні процеси… З часом Москва захоче поступитися, але Туреччині поступки потрібні зараз.

Гнів, спрямований проти Європи і Башара Асада замість країни, відповідальної за одну з найбільших людських втрат в сучасній історії держави, доводить це.

Reuters: Туреччина наблизилася до прямої конфронтації з Росією

Видання Reuters також розмістило на першу шпальту новину про сирійських біженців у Туреччині, які вже прямують до європейських кордонів після відкриття Анкарою своїх у відповідь на ескалацію війни в Сирії. Видання зауважує, що Москва та Анкара обмінялися звинуваченнями щодо авіаудару в провінції Ідліб, внаслідок якого турецька армія зазнала найбільших за останні 30 років втрат.

Турецькі фінансові ринки відреагували падінням на перспективу нової глибокої ескалації війни на сирійському кордоні… Війна у Сирії різко загострилася впродовж останніх місяців, незважаючи на те, що вона значною мірою випала з порядку денного західних країн. Сили Асада під прикриттям Росії з повітря, розпочали штурм останньої території, утримуваної повстанцями і Туреччиною… Туреччина як ніколи наблизилася до прямої конфронтації з Росією на полі бою, — йдеться у статті Reuters.

CNN: Ердоган пожинає плоди своїх попередніх рішень

CNN пише про зростання напруженості між Кремлем та Анкарою після вбитих у Сирії військових.

Втома від нескінченного конфлікту в Сирії не може приховати жахливість цього моменту. Вкрай малоймовірно, що сирійський режим має волю чи вогневу силу, щоб вбити понад 30 турецьких військових без підтримки Москви чи її прямої участі… Телефонна розмова між Москвою та Анкарою вгамувала би напругу. Натомість Росія продовжує повторювати, наскільки близько були турецькі війська до терористів на момент нападу, і водночас відправляє до регіону свої кораблі з крилатими ракетами.

CNN зауважує, що коли такі авторитарні діячі, як президент Туреччини Ердоган, почуваються зрадженими або навіть публічно зневаженими — наслідки бувають емоційними, а не прагматичними.

Обидві сторони потребують і домагаються абсолютно різних результатів. По-перше, Дамаск прагне знову контролювати всю Сирію. Це велика й майже нездійсненна амбіція, яка має стратегічний сенс, коли йдеться про Ідліб… Москва просто насолоджується вакуумом влади в регіоні, після відходу президента Дональда Трампа. Росія почувається єдиною наддержавою на Близькому Сході. Вони хочуть, щоб держава-клієнт, Дамаск, користувалася всією сферою своєї вогневої сили та військової підтримки. І посилають чітке повідомлення по всьому регіону, що Росія є ефективним союзником.

Ердоган пожинає плоди своїх попередніх рішень. Він подружився з Росією, купив їхні ракетні системи, відвернувся від НАТО, вторгся в північно-східну Сирію, незважаючи на європейські та американські прохання не робити цього, і тепер втрапив у прямий конфлікт зі своїм новим другом, Москвою. Ердоган вважав потішним презирство Путіна до західних ідеалів і демократії, але не зміг прорахувати довгострокові наслідки відмови від довгострокового альянсу Туреччини із Заходом.

І все ж у CNN переконані, що стратегічні проблеми Туреччини пов’язані з мільйонами сирійських біженців, які перетворили міста півдня країни в галасливі метушливі хаби та розкидані табори… Тому тепер Ердоган намагається контролювати ті частини Сирії, куди він зможе відправити цих людей назад…

Росія ніколи не відчувала себе такою сильною в регіоні або в розділеному трансатлантичному союзі. Ердоган і Путін хочуть вже і зараз протилежних речей, і момент, коли вирішиться фінал Сирії, настане незабаром, а не через кілька місяців. Це зруйнує будь-який заспокійливий телефонний дзвінок найближчими днями.

The New York Times: Росія веде гібридну війну, в якій брехня і обман є невід'ємною частиною

The New York Times у своїй новині пише про те, що у Туреччині після загибелі 33 військових все ще переважають емоції. Також видання перелічує суперечливі коментарі Анкари та Москви, в яких Кремль продовжує спростовувати турецькі версії щодо атаки в Ідлібі.

Росія, як відомо, веде гібридну війну, в якій брехня і обман є невід'ємною частиною. У Криму, наприклад, пройшов майже рік, перш ніж Путін визнав, що «зелені чоловічки», котрі окупували територію півострова, насправді були російськими солдатами без розпізнавальних знаків. У повідомленнях з місця події повідомлялося, що російський літак завдав удару по турецькому конвою, а потім відбулися артилерійські удари по турецьких військах у декількох будівлях. Тривалі авіаудари не дозволили рятувальникам дістатися до поранених, повідомив сирійський журналіст Ахмед Рехау. Туреччина не змогла евакуювати своїх загиблих повітрям, оскільки Росія контролює повітряний простір на північному заході Сирії. Внаслідок цього рятувальники та цивільні були змушені перевозити тіла загиблих та поранених у вантажівках до турецького кордону.