Новости
Ракурс

О чем говорят и молчат лабораторные результаты

27 дек 2012, 17:00

 

Loading...

У європейських країнах зафіксовано досить високий рівень впливу результатів лабораторних досліджень на рішення лікаря про діагностику та лікування хворого — понад 70 %. Там не ризиують ставити діагноз і призначати медпрепарати лише на основі опитування хворого та візуальних спостережень, як це часто-густо трапляється у наших медичних закладах. Світова медицина активно використовує новітні методи лабораторних досліджень — спектрофотометрію, нефелометрію, турбодиметрію, а також імуноферментний, флуоресцентний, хемілюмінесцентний та інші аналізи, про які багато наших лікарів навіть не чули. Для пацієнтів це означає, що у них дуже мало шансів пройти повноцінне обстеження, отримати правильний діагноз і адекватне лікування.

За останні десятиліття в Україні зафіксовано хвороби, про які раніше і не чули, — СНІД, вірусні гепатити В і С, TORСH- інфекції. Ці тяжкі недуги неможливо виявити з допомогою традиційних методів аналізу крові, однак багато лікарень ними користуються, бо й досі не мають сучасних лабораторій. Трагічність ситуації відчули ті хворі, яким знадобилося термінове переливання крові — у багатьох випадках це обернулося інфікуванням вірусними гепатитами та ВІЛ/СНІД через те, що донорську кров не змогли як слід перевірити. До груп ризику, за словами фахівців, передусім потрапляють жертви ДТП з тяжкими травмами, онкохворі діти, яким багато разів переливають кров, породіллі та хворі після складних операцій. Власне, список може бути набагато довшим, бо невідкладні стани, коли потрібна термінова операція, у житті трапляються досить часто.

Мережа державних лабораторій у нашій країні досить велика. За різними даними, від 5,7 тис. до 6,5 тис. лабораторій фінансуються за рахунок бюджету. Здавалося б, це забезпечує доступність лабораторних досліджень. Однак це той випадок, коли кількість б’є по якості — фінансування розпорошується, система не розвивається. За даними медичної статистики, щороку виконується майже 755 млн. лабораторних досліджень. Це немало, але на 100 відвідувань поліклініки припадає всього 94 лабораторні дослідження, що в рази менше, ніж у європейських країнах. Це свідчить про те, що діагностика та лікування у нас ще дуже далекі від доказової медицини, на засадах якої працюють клініки США та країн Європи.

Ця ситуація  турбує не лише хворих, а й лікарів і фахівців лабораторної діагностики. Саме тому її активно обговорювали під час роботи Першого національного конгресу з безпеки пацієнтів, який нещодавно відбувся у Києві. Вперше на форумі, де йшлося про права пацієнтів і взаємовідносини «лікар — хворий», працювала секція, на якій розглядали питання забезпечення якості лабораторної діагностики та її значення у клінічній практиці.

— Багато пацієнтів прив’язані до «своєї» лабораторії, наприклад, коли лікуються в стаціонарі або за місцем проживання. Як можна дізнатися, настільки професійно вона працюєВідомо, що в Європі здійснюються програми зовнішньої оцінки контролю якості, так зване професійне тестування. Чи є подібне у нас? — із таким запитанням   «Ракурс» звернувся до Вікторії Яновської, завідувачки Українського Референс-центру з клінічної лабораторної діагностики та метрології НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, головного позаштатного спеціаліста МОЗ із лабораторної діагностики.

— Референс-центр уже кілька років реалізовує програму зовнішньої оцінки якості клінічних лабораторних досліджень. Лабораторіям пропонують дослідити контрольні зразки, потім отримані результати  звіряють із встановленими значеннями. Коли трапляються помилки, спеціалісти нашого референс-центру допомагають у пошуку причин і підказують, як їм можна запобігти. Ця справа — добровільна, все здійснюється конфіденційно. Поки що охочих отримати об’єктивну оцінку своєї роботи не так багато, як хотілося б, проте їх кількість щороку збільшується. Нині у програмі беруть участь понад 500 лабораторій, контроль здійснюється за 11 основними напрямами.

Реалізація програми на високому методичному рівні стимулює медичні лабораторії до створення внутрішніх систем забезпечення якості лабораторних досліджень і вирішення питань матеріально-технічного оснащення як на регіональному, так і на національному рівнях. Якщо лабораторія, до якої звертається пацієнт, прагне поліпшити свою роботу, бере участь у програмі зовнішньої оцінки якості, цікавиться новинками, це свідчить про високий рівень її професійності.

— Чому трапляються помилки? Чи можна їх уникнути?

— Найголовніша проблема — кваліфікація кадрів. Останнім часом у наших лабораторіях з’явилося багато нової техніки, але фахівці далеко не завжди знають, як із нею працювати. На перший погляд усе просто — інженер-наладчик показує, як увімкнути прилади, на які кнопочки натискати, а потім усі автоматично це повторюють. Сучасна техніка — дуже складна і дуже чутлива. Недостатньо вміти увімкнути та вимкнути прилад, треба знати, як його калібрувати, як працювати з контрольними матеріалами.

— Чи знають фахівці в лабораторіях, що означає калібрувати?

— Підстроювати. Це схоже на оркестр — перед виступом усі інструменти підстроюються під звучання камертона. Фахівці зобов’язані уважно вивчити інструкції, розібратися в усьому. Регламент передбачає частоту проведення калібрування, вказує, які для цього є підстави. Перелік чималий: якщо не пройшов контролю якості, якщо проводили ремонтні роботи або замінювали лампи. Впливає навіть температура навколишнього середовища: якщо вона змінилася на п’ять градусів, прилад уже реагує. Цих правил потрібно дотримуватися. Плануємо на своїй базі створити тренінговий центр, де навчатимемо спеціалістів практичної роботи на приладах. Усе це допоможе значно зменшити кількість помилок.

— Хто, на вашу думку, найбільше зацікавлений у якості роботи лабораторій і здатен на неї впливати?

— По-перше, це життєво важливо для пацієнтів. Турбуючись про своє здоров’я, вони шукають найкращу із доступних медичних лабораторій. По-друге, дуже зацікавлені у якості своєї роботи спеціалісти з клінічної лабораторної діагностики, адже однією із складових професіоналізму є мотивація працювати на високий результат , підвищувати свій рівень. По-третє, споживачі діагностичної інформації — лікарі-клініцисти. Частка лабораторних показників у потоці діагностичної інформації, якою користується клініцист, у світі досягає вже 80 %.

А найменш зацікавлені у цій галузі, хоч як парадоксально, керівники-адміністратори закладів охорони здоров’я. Чому? Тому що висока якість досліджень — це високі ціни. І не лише на апаратуру,а й на тест-системи, реагенти, інструментарій і т. ін. Адміністратори досить часто намагаються на цьому економити, забуваючи, що лабораторна продукція низької якості не має майбутнього. Далекоглядні керівники лікувальних закладів намагаються виділяти достатньо коштів на створення сучасних лабораторій, дбають про їх розвиток, створюючи надійну систему управління якістю. Адже якісно і своєчасно проведені дослідження дають можливість зекономити чимало коштів за рахунок скорочення терміну перебування пацієнтів у реанімації і в стаціонарі загалом, заощаджують кошти на медикаменти, допомагають не лише вилікувати хворого, а й запобігти ускладненням, подбати про заходи профілактики.


Заметили ошибку?
Выделите и нажмите Ctrl / Cmd + Enter