Государственный долг Украины растет как на дрожжах

Станом на 30 листопада 2012 року державний і гарантований державою борг України становив понад 501,440 млрд грн, або майже 62,735 млрд дол. Такі дані оприлюднило Міністерство фінансів України наприкінці минулого року. А от п’ять років тому, наприкінці 2007-го, це була значно скромніша сума — понад 88,744 млрд грн, або більш як 17,573 млрд дол. Відтоді борг України зростав щороку на суму, яка перевищувала 100 млрд грн, трішки пригальмувавши нинішнього року, коли він збільшився «лише» на 28,32 млрд грн. Припускаємо, що це сталося не завдяки тому, що віддали хоча б щось або трохи вгамували апетити, а через те, що міжнародні фінансові організації вже не хочуть позичати Україні коштів. Бо, по-перше, вона виглядає ненадійним боржником. А по-друге, політичний імідж України на міжнародній арені не вселяє оптимізму.

Як відомо, загальний борг держави складається із двох сум: державного боргу (тобто фінансових запозичень, які були залучені державою для покриття дефіциту бюджету) та гарантованого державою боргу (тобто боргових зобов’язань вітчизняних суб’єктів господарювання, виконання яких забезпечено державними гарантіями). Тож державний борг на звітний період 2012 року становив майже 406,115 млрд грн, або близько 50,809 млрд дол, а гарантований державою борг — понад 95,326 млрд грн, або більш як 11,926 млрд дол.

58,15 % від загальної суми боргу становили зовнішні запозичення. 41,85 % коштів було взято в позику державою або компаніями під державні гарантії на внутрішньому ринку України.

Лише протягом листопада 2012 року сума державного та гарантованого державою боргу України загалом збільшилася майже на 8,45 млрд грн. Як пояснили чиновники з Мінфіну, це відбулося у результаті випуску облігацій внутрішньої державної позики на 1,25 млрд дол. за ставкою 7,8 % річних. Про ці облігації «Ракурс» розповідав минулого року у статті «Від міняйли до кидали — один крок».

Щодо внутрішнього державного боргу, то він складається із боргів перед юридичними особами — це понад 98 % від загальної суми, та банківськими установами.

Цікаво, що у 2007 році суми заборгованості бюджету перед юридичними особами і банківськими структурами були порівнянними — понад 9,15 млрд грн (або 1,8 млрд дол.) та 8,66 млрд грн (або 1,7 млрд дол.) відповідно. А у наступному 2008 році заборгованість держави перед вітчизняними банками була втричі меншою порівняно із заборгованістю перед компаніями та установами.

У найкризовішому 2009 році держава скоротила борги перед українськими банківськими установами до 3,44 млрд грн, водночас значно наростивши борг перед юридичними особами — до 87,63 млрд грн. Відтоді борг держави перед вітчизняними банками щороку навіть скорочується, а от перед юридичними особами зростає у рази. Воно й зрозуміло, банкам заборгувати — собі дорожче, вони відсотки нарахують, а от місяцями не виплачувати заробітної плати бюджетникам, наприклад науковцям (про це неодноразово писав «Ракурс»), або не відшкодовувати компаніям ПДВ можна «безболісно» для бюджету.

Левову частку зовнішнього боргу України (майже 41,15 %) становить заборгованість за позиками, наданими міжнародними фінансовими організаціями (Світовим банком, ЄБРР, МВФ та ін.), — це 15,01 млрд дол. Майже 9,94 млрд дол. — заборгованість держави та понад 5,07 млрд дол. — гарантований державою борг. Цікаво, що у 2007 році заборгованість за позиками, що були надані міжнародними фінансовими організаціями на гарантування державою боргів підприємств, становила майже 665,1 млн дол. Нині ж ця заборгованість сягає 5,07 млрд дол., тобто збільшилась у 12 разів!

Також значно зросли борги України перед закордонними органами управління. За державним боргом — більш як ушестеро за п’ять років, за гарантованими боргами — у понад 27 разів!

Державний борг України у 2012 році дорівнював 37 % від ВВП. А золотовалютні резерви НБУ становили 26 млрд дол.

Наприкінці минулого року виконавчий директор Фонду Блейзера в Україні Олег Устенко зробив такий прогноз: «Якщо Україна на початку 2013 року „вийме“ з резервів НБУ 1 млрд дол. (що некритично для держави), їх вистачить на покриття тримісячного імпорту необхідних товарів у країну, що пожвавить економіку. Тож, напевне, державний борг на кінець 2013 року трохи збільшиться і становитиме 38 % ВВП, а резерв НБУ дещо зменшиться, до 25 млрд дол. Це якщо Україна відновить відносини з МВФ і проведе незначну девальвацію гривні. А у найближчі роки, з 2014-го по 2016-й, слід очікувати зменшення державного боргу до 35 % ВВП та „закачування“ 5 млрд дол. у золотовалютний резерв Нацбанку — до 30 млрд дол. Це якщо приплив прямих іноземних інвестицій збережеться на рівні 2012 року. Наші трудові мігранти заробляють за кордоном і пересилають своїм сім’ям близько 5–7 млрд дол. щороку. Це дуже значна сума. Державі вигідно, щоб заробітчани залишалися за кордоном, продовжуючи надсилати в Україну валюту. Якщо вони масово почнуть повертатися, Україна втратить ці валютні кошти, а приплив людей може створити тиск на ринок праці та підняти рівень безробіття».

Держава любить своїх громадян, але на відстані. І це, мабуть, взаємно...