Двойное гражданство. Дело принципа и вопрос свободы

За п’ять років кількість голландців, що мають подвійне громадянство, зросла втричі. Воно й не дивно з огляду на глобалізацію, яка призвела до того, що в багатьох країнах світу почали більш поблажливо ставитися до ідеї, що в людини може бути не одне громадянство, повідомляє сайт Української служби BBC.

Дивує в цьому контексті Голландія, яка одна з небагатьох країн намагається сьогодні протистояти цій тенденції, ухваливши торік закон, завдяки якому і тим, хто іммігрує до Голландії, і тим, хто з неї виїжджає, стало важче зберігати своє рідне громадянство. Тамтешня правляча право-радикальна партія «Свобода» вважає: подвійне громадянство підриває лояльність громадян до своєї держави та перешкоджає процесу асиміляції іммігрантів.

«Понад половина країн світу, а це держави з мігруючим населенням, демонструють певну толерантність до деяких форм чи елементів подвійного громадянства», — йдеться в дослідженні Інституту міграційної політики, політично незаангажованого дослідного центру, який базується в США.

Видання The Economist наводить приклад Гаїті та Танзанії як країн, що вкрай неохоче просуваються в напрямку легалізації подвійного громадянства.

Втім, навіть Данія почала з більшою симпатією слідувати тренду щодо подвійного громадянства. Хоча в цій країні процедура отримання подвійного громадянства давно є однією з найжорсткіших у світі. Як правило, закон дозволяє його лише біженцям або тому, хто народився з подвійним громадянством, або ж коли іммігранту не вдалося позбутися першого громадянства.

Справді, раніше у багатьох країнах прагнення до подвійного громадянства розглядалося як демонстрація нелояльності громадянина до своєї батьківщини. Потім на зміну цим пересторогам прийшли побоювання, що якщо іммігранти чіплятимуться за громадянство країни, де вони народилися, то не зможуть повністю асимілюватися в новій для них культурі.

Однак дані перепису населення спростовують ці гіпотези. Наприклад, статистика щодо США (там ще в 50-х роках минулого століття почали ухвалювати закони, які дозволяли подвійне громадянство) свідчить: рівень зайнятості серед латиноамериканських іммігрантів з подвійним громадянством вищий і соціальною допомогою від держави вони користуються меншою мірою, ніж ті вихідці з Латинської Америки, які, ставши громадянами США, відмовилися від громадянства своєї рідної країни задля економічної асиміляції на новій батьківщині. Також вони народжують менше дітей,що, очевидно, свідчить і про їхню культурну асиміляцію.

Ба більше, уряди деяких держав навчилися отримувати зиск від подвійного громадянства. В 1990-х роках Італія використовувала подвійне громадянство як спосіб боротьби зі скороченням свого населення. За нинішнім італійським законодавством вроджене право на громадянство отримує будь-хто, у кого батько, дід чи прадід були громадянами Італії. У двох країнах Карибського басейну — Домінікані та Сент-Кітс і Невіс діють «програми економічного громадянства», які дають змогу людям купувати громадянство без цензу осілості. В жодній іншій країні не практикують такого безпосереднього продажу громадянства. Але в Домініканській Республіці також, якщо іноземець інвестує в нерухомість або місцевий бізнес, він може отримати громадянство вже щонайменше через шість місяців свого перебування в країні, а не чекати стандартних двох років, передбачених процедурою для інших категорій.

Подвійне громадянство надає людям кращі шанси для працевлаштування, знімає обмеження щодо місця проживання, відкриває можливості для володіння нерухомим майном в двох країнах та доступу до соціальних програм обох країн. Наявність двох паспортів розширює також свободу пересування та можливості для подорожей.

Подвійне громадянство водночас може передбачати і подвійну відповідальність. Деяким власникам двох паспортів, можливо, доведеться платити податки і/або пройти військову службу в обох країнах.Наприклад, Південна Корея дозволяє мати подвійне громадянство людям віком до 21 років і вимагає від тих, кому виповнилося 18 років, пройти службу в армії.

Крім того, іммігранти, які отримують громадянство в іншій країні, можуть підпадати під дію законів, які не застосовувалися б до них, якби вони перебували в цій країні як туристи.

Закони про громадянство різняться від країни до країни, тому кожному, хто планує отримати ще один паспорт, варто їх вивчити, перш ніж прийняти остаточне рішення.

Переклад Людмили ГУМЕНЮК