ВККСУ и ВсП создали ситуацию, когда тысячи судебных решений следует признавать незаконными

«Ракурс» неодноразово звертав увагу своїх читачів на неприпустиму ситуацію, яка полягає в тому, що  десятки суддів в Україні здійснюють свої повноваження поза законом, відповідно кидаючи тінь на всі рішення, винесені ними іменем України. 

Йдеться про суддів,  відряджених із «свого» суду до іншого і встановлений законом строк відрядження яких уже давно сплив. 

Мляво і неквапно відповідальні інституції, ВККСУ і ВРП, все-таки вирішили, нарешті, звернути свою увагу на цю задавнену проблему.  

Згідно з рішенням ВККС, до 10 березня судді, які перебувають у безстрокових відрядженнях, можуть написати заяви про добровільне припинення відповідних відряджень, вказавши суди, в яких вони хотіли би продовжити здійснення правосуддя.  Якщо така заява від судді не надійде, ВККСУ зможе самостійно вирішувати питання щодо відрядження суддів з одночасним їх новим направленням до іншого суду. 

Кроки, запізнілі на багато місяців, ще не поставили крапки, а лише накреслили шляхи для цього. Втім, вони не спроможні вирішити питання тисяч рішень, прийнятих «суддями поза законом». 

Зауважимо в дужках, що для тих, хто завдяки службовому положенню в змозі використати «підвішене» положення судді, ця ситуація є дуже зручною. Бо така правова непевність судді легко конвертується в потрібні рішення. 

Коли ж ідеться про слідчого суддю, який вирішує максимально чутливі для кожної людини питання – свободи чи несвободи, і у скільки обійдеться ця свобода (говорячи навіть тільки про випадки, передбачені законом), зрозуміла вага його місії, адже йдеться про обмеження основоположних конституційних прав і найважливіших прав громадянина.

Бажаючі можуть зайти в реєстр і переглянути, які саме рішення виносив кожен суддя. Всі рішення, постановлені під час перебування судді «поза законом” можуть і мають бути визнаними нікчемними, адже є винесеними судом, не встановленим законом. 

Суддя Гречана

«Судово-юридична газета» оприлюднила список деяких із  «суддів поза законом».  Зокрема, перелік  26 суддів, які у 2022-2023 роках були відряджені без зазначення строку в інші суди, хоча територіальна підсудність їх «рідних» судів або взагалі не змінювалася, або була змінена лише тимчасово. В цьому списку чимало цікавих імен. Нашу увагу привернула суддя Печерського районного суду м. Києва Світлана Гречана, яка вже неодноразово ставала героїнею публікацій ЗМІ. Її, свою миколаївську землячку, до столиці у квітні 2022 року відрядив тодішній голова Верховного суду В. Князєв. І з його подачі вона почала активно здійснювати судочинство на Печерських пагорбах. Безперечно, за час своєї суддівської діяльності вона не стала такою відомою, як її наразі уже сумновідомий на екголова ВС (не той масштаб), але дечого таки встигла досягти.

Закидають їй і позицію у справі знаменитого розвідника Червінського, який тривалий час перебував за гратами, і справу заступника керівника Нацполіції Тишлека. На прикладі пані Гречаної можна дослідити, якої непоправної шкоди інтересам правосуддя було завдано безладом із суддівськими відрядженнями. 

Із десятків рішень, винесених пані Гречаною, можна, звернути увагу на такі,  що вирізняються своїм змістом і значенням із щоденної суддівської рутини. Приміром, далеко не кожен день виносять судді рішення про обмеження прав і свобод представників адвокатської спільноти. Адже вони є і мають бути захищеними трохи більше за решту громадян, тому що адвокат під тиском не спроможний якісно виконувати свою роботу, захищаючи тих самих громадян. 

А у відповідь – тиша

Після перших публікацій «Ракурсу» щодо вказаної проблеми, до редакції звернулася адвокат Олена Ножовнік. Її історія вражає, зважаючи на те, що грамотний досвідчений адвокат не те що не змогла добитися справедливості, а навіть змусити ВККСУ і ВРП законним чином відреагувати на офіційно подані запити. Запити, відправлені до поважних інстанцій півроку тому! 

Потім надіслані повторно! І жодної відповіді – навіть примітивної бюрократичної відписки на порушення надсерйозної проблеми державного рівня на свої звернення адвокат не отримала.

Що це – протиправна бездіяльність ВККСУ і ВРП чи їх окремих членів, до яких на розгляд потрапили ці звернення? Нездатність законним шляхом розв’язати задавнену проблему? Кругова порука? Вказівка «кураторів» судової системи, для яких «підвішені» судді є знахідкою для, як казав один із попередніх глав нашої держави, вирішення «брудних справ»? На що в такій ситуації може розраховувати людина, яка не має знань і досвіду в галузі юриспруденції, якщо навіть досвідченого адвоката затято ігнорують?

Натомість якби бодай хтось із членів вказаних поважних інституцій по-державному (а члени ВККСУ та ВРП формально є державними діячами) поставився до розгляду звернення адвоката Ножовнік, він відразу побачив би суть проблеми та ті вкрай негативні наслідки, які тягне за собою її нерозв’язання. Наскільки відомо, бачили і розуміли. Однак з якоїсь дуже серйозної причини вважали за краще для себе залишатися осторонь.    

Суть проблеми

Ось про що била на сполох небайдужа адвокат. У своєму повідомленні про інформацію, яка може свідчити про недостовірність відомостей або тверджень, указаних в декларації доброчесності судді Центрального районного суду міста Миколаєва Світлани Гречаної, відрядженої до Печерського районного суду міста Києва, пані Ножовнік вказувала, що 29 квітня 2024 року суддя С. І. Гречана подала декларацію доброчесності судді за 2023 рік. Із змісту декларації вбачається, що суддя підтвердила передбачені у Декларації твердження: «Мною сумлінно виконуються професійні обов’язки судді»; «Мною не порушувалась присяга судді, адвоката чи інша професійна присяга»; «Мною дотримувалися правила професійної етики». 

Натомість, стверджує адвокат, вказані відповіді судді є недостовірними.

Закон України «Про судоустрій та статус суддів» та Кодекс суддівської етики зобов’язують суддю об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону. А також уникати будь-якої поведінки, яка може підірвати авторитет правосуддя чи мати своїм наслідком ставлення під сумнів законності рішень як винесених судом, встановленим законом.

В адвокатському зверненні йдеться про те, що суддя Гречана порушила зазначені нормативні приписи та вже тривалий час здійснює судочинство і ухвалює судові рішення від імені України не як суд, встановлений законом.  

Проблема, яку у своїх зверненнях описала адвокат, полягає у тому, що суддя Гречана здійснює судочинство у Печерському районному суді поза межами строку, на який вона могла бути відряджена за законом.

Рішенням голови Верховного суду В. Князєва від 26 квітня 2022 року № 14/0/149-22 суддю Центрального районного суду міста Миколаєва Гречану було відряджено до Печерського районного суду міста Києва для здійснення правосуддя з 27 квітня 2022 року.  Цим рішенням передбачено судді Центрального районного суду м. Миколаєва Гречаній С.І. в термін до 4 травня 2022 року приступити до здійснення правосуддя в Печерському районному суді м. Києва. 

За загальним правилом, відповідно до частини 2 статті 55 Закону «Про судоустрій та статус суддів» відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації здійснюється на строк, що визначається Вищою радою правосуддя, але не більше ніж на один рік. Якщо обставини, що були підставою відрядження судді, продовжують існувати, за зверненням голови суду, до якого суддя відряджений, та за згодою такого судді ВРП продовжує строк відрядження, але не більше ніж на один рік. 

Загальний строк відрядження не може перевищувати два роки. Суддя, строк відрядження якого закінчився або стосовно якого Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про дострокове закінчення відрядження судді, повертається на роботу до суду, з якого був відряджений.

15 березня 2022 року Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» були доповнені пунктом 56. Ним тимчасово встановлено, що в період дії надзвичайного чи воєнного стану та протягом 30 днів після дня його скасування (припинення) і за умови відсутності повноважного складу ВРП голова Верховного суду або особа, яка виконує його повноваження, наділяється правом приймати рішення про відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації та про дострокове закінчення відрядження судді. 

Тобто виняток встановлено лише до граничного строку відрядження судді, який становить два роки. Решта положень ст. 55 Закону «Про судоустрій і статус суддів» повною мірою поширюється на суддів, відряджених головою Верховного суду за форс-мажорних обставин. Це стосується необхідності прийняття ВРП рішення щодо продовження вказаного відрядження судді кожного разу не більше ніж на один рік.    

Продовження, якого не було

Водночас рішення про продовження строку відрядження судді Гречаної ВРП не ухвалювала. А це означає, що суддя Гречана, будучи достеменно обізнаною із законодавством, яке регламентує відрядження судді, та усвідомлюючи відсутність законних підстав продовження її відрядження до Печерського районного суду м. Києва, протиправно продовжує здійснювати судочинство у Печерському суді м. Києва. Не маючи на те законних підстав та повноважень, суддя Гречана розглядає судові справи, виносить судові рішення.

За таких обставин, як зазначено у повідомленні до ВККСУ, здійснення суддею Гречаною судочинства у Печерському суді м за відсутності законних підстав для продовження її відрядження до цього суду у розумінні Конституції та законів України, а також Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 6) не є здійсненням судочинства судом, встановленим законом.  

Відтак, особи, стосовно яких суддя Гречана постановляє судові рішення, позбавляються права на розгляд їхніх справ та ухвалення законного та справедливого рішення судом, встановленим законом. 

Під «судом, встановленим законом» у практиці ЄСПЛ розуміється: суд, утворений безпосередньо на підставі закону; суд діє в межах своєї  предметної, функціональної та територіальної юрисдикції;
суд діє в законному складі.

ЄСПЛ у кількох рішеннях наголосив, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

На підставі наявної інформації та аналізу відповідного вітчизняного та міжнародного законодавства адвокат зробила висновок про те, що суддя Гречана уже тривалий час немає повноважень здійснювати судочинство у Печерському суді  м. Києва. У ситуації із суддею Гречаною має місце відсутність «суду, встановленого законом» якраз у розумінні відсутності у судді Гречаної законних повноважень здійснювати судочинство у Печерському суді м. Києва. Розгляд суддею Гречаною судових справ та ухвалення у них судових рішень у Печерському суді м. Києва свідчить про те, що у такому разі відсутній належний склад суду, а отже, суд діє у незаконному складі. 

З огляду на викладене, адвокат, доклавши до свого звернення теку документів, наполегливо просила ВККСУ провести здійснити  перевірку наведеної інформації та вжити передбачених законом заходів правового реагування. Як щодо судді, яка на її думку, незаконно чинить судочинство, так і до розв’язання загальної проблеми суддів, строк відрядження яких давно сплив.

(Не)вирішення проблеми 

Однак за 6 місяців ні ВККСУ, ні ВРП не спромоглися навіть відповісти адвокату на її запити. Та і справді, ну а що тут можна сказати, якщо самі створили ситуацію, коли тисячі суддівських рішень слід визнавати незаконними. Якщо не в Україні, то в ЄСПЛ напевне. А відповідальність за це високі посадові особи, які опікуються організацією судочинства в  нашій країні, звісно, брати на себе не хочуть. 

І обраний ВККСУ шлях начебто вирішення цієї проблеми насправді її не вирішує, а спритно обходить. Бо насправді пропонується зробити так, щоби такі відряджені судді написали заяви про добровільне припинення відповідних відряджень, вказавши суди, в яких вони хотіли би продовжити здійснення правосуддя. Якщо ж такої заяви вони не напишуть, то ВККСУ самостійно зможе направити їх до іншого суду, а може й залишити у тому, який їм сподобався (наприклад, у Печерському суді Києва).

А як же бути з рішеннями, які ці судді постановляли за межами передбаченого законом строку відрядження, тобто не будучи «судом, встановленим законом»? Їх просто проігнорують – разом із правами людей, за захистом яких вони зверталися до суду?