Должнику легче не станет

Вже в січні 2013 року набере чинності Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції № 4212-VI від 22 грудня 2011 року).

Закон ретельно дослідила громадська рада при Держслужбі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва. І дійшла невтішного висновку: закон у такій редакції в жодному разі не сприятиме основній меті — відновленню платоспроможності боржника. А це — найгостріша проблема сучасної української економіки. Як стверджують члени громадської ради, в тому разі, коли боржника визнано банкрутом, задовольняється лише 10 % вимог кредиторів. І нова редакція закону ніяк не сприятиме тому, щоб цей відсоток збільшився. Новації, що їх містить новий закон, за висновками експертів громадської ради, «ставлять хрест на спробах ведення процедури санації».

Стаття 23 нового закону дозволяє кредиторам, які не заявили своїх кредиторських вимог у встановлений термін, заявляти їх у подальшому. Це унеможливлює визначення справжнього розміру заборгованості і, відповідно, не дає змоги розробити ефективний план санації, здійснити пошук інвесторів. «Крім того, — йдеться у висновку експертів громадської ради, — п. 5 статті 17 дає можливість кредиторам, вимоги яких не були задоволені у справі про банкрутство, знову загнати у боргову яму щойно відновленого боржника шляхом поновлення позовного провадження та отримання відповідного судового рішення».

У тексті нової редакції закону є й нові терміни, тлумачення яких не визначено ні цим законом, ні жодним іншим. Наприклад, стаття 20 пропонує спростування «майнових дій боржника». Про що саме йдеться — можна лише здогадуватися.

Цитуємо далі висновок експертів громадської ради: «Дуже суперечливим є питання оцінки майна ліквідатором, відповідно до ст. 43 закону. Фактично на арбітражного керуючого покладаються функції оцінювача. При тому, що арбітражний керуючий не є суб’єктом оціночної діяльності». Тобто при встановленні початкової ціни майна при його продажу арбітражний керуючий визначатиме ціну «на око». Добре, якщо це око людини з досвітом і, що не менш важливо, з високими моральними якостями. А якщо ні? Тоді процес починає скидатися на лотерею: важко передбачити, пощастить чи ні. Причому як банкруту, так і ліквідатору. Бо арбітражного керуючого призначатимуть автоматично. Досвідченому можуть дати простий об’єкт, новачку — складний, мовляв, набирайся досвіду. І не має значення, що дії необізнаного керуючого можуть значно ускладнити ситуацію.

Ще одна слизька складова нового закону — визначення винагороди арбітражному керуючому. Згідно з новим законом, виплата цієї винагороди здійснюватиметься у п’яту (!) чергу погашення вимог, тобто, як кажуть знавці, не відбудеться ніколи. Арбітражний керуючий, ключова фігура процесу, в такому разі має «задовольнятися» платою за свої послуги у дві мінімальні зарплати, що є справжнісіньким блюзнірством, бо ця мізерна подачка ніяк не кореспондується ні з обсягом робіт, ні з мірою відповідальності.

Очевидно, арбітражних керуючих спонукають робити власний «маленький бізнес» без відриву від основної роботи. Тим більше, що новий закон ще й обмежив кількості справ, що можуть перебувати у провадженні одного арбітражного керуючого. Але ж справи досить складні, з великою кількістю судових спорів, що можуть тривати роками, а отже, і з дуже туманними перспективами щодо отримання винагороди за працю.

Строки процедур — окрема тема. Їх новим законом скорочено, що, може, й добре з точки зору наближення тієї «туманної перспективи», про яку згадувалося вище, але... Закон не дає можливості їх подовжити за необхідності, коли справа про банкрутство «обтяжена» судовими спорами. А скільки можуть тривати судові баталії, особливо коли вони проходять через усі судові інстанції, розповідати не треба. Тож арбітражний керуючий не з власної провини буде змушений порушувати норми закону.

Громадська рада насамкінець вирішила трохи підсолодити пілюлю — відзначила і позитивні новації, теж, як виявилося, наявні у новій редакції закону. Зокрема, йдеться про «принципи саморегулювання у відносинах професійної спільноти з іншими учасниками провадження у справах про банкрутство та державою». Але, як вказано у рішенні, «закон не має моделі саморегулювання професії арбітражного керуючого, що дискредитує світову практику саморегулювання»...

«У такій складній галузі права, як відновлення платоспроможності підприємств, критичними є різкі зміни законодавства, особливо під час спаду в економіці. На даний час професійна спільнота, деякі судді господарських судів, усвідомлюючи необхідність змін до законодавства про банкрутство, не вважають за необхідне настільки різко змінювати редакцію чинного закону», — зазначив голова громадської ради Павло Міхайліді.